wow, girls, you're something else! compliments <3

Queen of Leaves

T.I.M.E. - How Would You Like It, Baby / NxWorries - FromHere (Can be heard on Ep. 9 East Side Story)

Sample sourcing is one of my biggest joys in life. It has expanded my musical taste, knowledge & library. It’s magical puzzling together the original sample used in a song & hearing the inspiration behind it. A soulful sample over hard-hitting drums paired with a top-tier verse moves me in a way nothing else can. I’ve discovered so many amazing songs & artists by searching for samples like this one here. I love when the original song is just as amazing as the sampled one, if not better. Some critics try to knock sampling & say it’s not a skillful art form, but I strongly disagree. Not even sure where Hip-Hop would be without sampling. It takes lots of effort, skill, time & a good ear to find the right song, cut it, flip it, loop it & turn it into something new.

[For Promotional purposes only.

DISCLAIMER: I hereby declare that I do not own the rights to this music. All rights belong to the owner/Artist. No Copyright Infringement Intended. Please Support the Artist by Streaming or buying their music. Thank you!]

How Would You Like It, Baby / FromHere [Original/Sample]

Вірш – Михайль Семенко 
Музика – Андрій Войтюк 
Аранжування – Сонячна машина
Запис, зведення та мастеринг – Сергій Тягнирядно
Запис здійснено на студії звукозапису Crystal Sound
фото - http://litakcent.com/2012/12/27/myhajl-semenko-vid-futuryzmu-do-teroryzmu/

СЬОГОДНІ
Я сьогодні курю і курю папіроси 
Я сьогодні смутний 
Я сьогодні смутний я сьогодні 
смертельно смутний 
Бо люблю її коси
Вечір притих зачарований місяцем сонним 
Де самотить наш парк 
Я сьогодні не там ах я хочу у парк 
Хочу бути розмовним
Але буду мовчать поки прийде четвер 
Кілька стоскнених день 
Бо не можу ж я перший — який зараз день 
Місяць вечір завмер
За одною — одна — я курю папіроси 
Я сьогодні смутний 
Я сьогодні смертельно смертельно смутний 
Я люблю її коси.
29. VIII. 1916. Владивосток
Михайль Семенко (1892-1937)

Сьогодні

Seven actresses took musical instruments into their hands in order to create life-affirming performance about love, freedom and beauty which at the end of the day – will save the world. Dakh Daughters create an atmosphere of a French saloon, where Mireille Mathieu befriends Marilyn Manson. On occasion, armed with full set of strings, keyboards and percussions, the women shake the audience with a roar in the manner of Laibach, but can swiftly change anger for kindness, turning into fun-loving Hollywood beauties of the 1950’s that dream of tropical vacation in the Caribbean.

Lyudyna

Papirosy

Cuba

Південно-Західна залізниця.
Третя ночі, година рання.
На два вагони одна провідниця
забезпечує пересування.

Ходить, ніби Матір Тереза,
непевна, як погода осіння,
блукає — темна і нетвереза,
розганяючи сновидіння.

Я лежу в глибині вагона,
приречено, мов шахтар у забої,
везу пакет з головою Пітона —
чорного хіміка з Лозової.

Колись він був королем гідравлік,
мав постачальників за кордоном,
жив як міг, контролюючи трафік
між Тирасполем та Краснодоном.

Труїв своїм щемким сурогатом
молдаван та різних узбеків,
навіть був колись депутатом
по мажоритарному від есдеків.

А ось тепер я не сплю, хоч пізня година
й сни підступали до мене тричі,
і слухаю, як його щетина
далі росте на його обличчі.

Ну як ти, брат? — питаю. — Проспався?
Може, тобі сигарет нарити?
Та ладно, — відказує він, — не парся —
з моїми проблемами тільки курити.

Страшно, — питаю, — з того боку?
Не страшно, — каже, — просто незвично.
Страшно було минулого року,
в Ростові, коли спалили шашличну.

А тут — ніби щось тобі не вернули,
і пам’ять волочиться, мов парашути.
Ходиш і забуваєш минуле.
Забуваєш — і не можеш забути.

Лише відчуваєш останнім нервом,
зубами і складками жировими
тонку межу, що проходить небом
між живими і неживими.

Тому вези мене, брат, додому,
в тихому, наче спів, вагоні,
вези мою безкінечну втому
і спомини мої невагомі.

Віддай мене товаришам по зброї,
нехай ці печальні п’яні бандити
тепер вирішують поміж собою,
що з головою моєю робити.

Нехай пам’ятають усі мої звички,
голосу мерзлі глибокі озера
й легені — чорні, як рукавички
побитого безнадійно боксера.

Скажи тій жінці, що вміла любити,
нехай виходить з печалі своєї.
Все, що я міг для неї зробити, —
це померти подалі від неї.

Така тепер між нами різниця.
Вклади сигарету мені до рота.
Смерть, вона як оця провідниця —
для неї це просто чесна робота.

Теплі сни, випадкові дати.
Все, що ти встиг запам’ятати,
все, що побачити довелося,
живе по смерті, ніби волосся.

Поговори зі мною, братка.
Палений «найк», стара арафатка.
Ніч пливе, сутінь хитається,
повітря вдихається,
видихається.

Південно-західна

Я танцюю, - говорить вона, - доки падає сніг.
Доки танцюю, - вона говорить, - доти тримаюсь усіх.
Доти небом нічним перекочується луна.
Доки вистачить снігу, я танцюю, - говорить вона.

І коли приходить зима і заживають ґрунти,
і небо стає сухим, ніби гортань,
торкайся поверхні світу, торкайся його висоти,
огортай його хворе горло найніжнішим із огортань.

Ти розмовляєш з вуличним снігом, мов із псом,
пояснюєш йому, як вибратися з безсонь,
радиш снігові, як не загубитися у снігах,
як стишити гнів і як побороти страх.

А сніг говорить: доки вона танцює, буду іти,
торкатимусь обережно пташиних крил,
падатиму їй під ноги із засніженої висоти,
лишатимусь поруч із нею, доки вистачить сил.

І заважає летіти птахам, і заважає текти ріці.
Торкається її ліктів, лишає синці.
І тепер кожне слово її – перець на язиці.
Найгірше позаду.
Найголовніше в кінці.

Вона танцює

Стільки дощу не вмістить жодна весна.
Добре було б пам’ятати всі імена.
Добре було б вчасно піти й не шкодувати, йдучи.
Добре було б уміти.
Я не вмію.
Навчи.

Але тепер ночі розмоклі, як сірники.
І обпікає дотик до твоєї руки.
Обпікає вуличне листя й нічні вогні.
Поясни, як ти дихаєш на такій глибині.

Добре було б тішитись, що все є таким, яким є.
Добре було б відчувати життя, розуміючи, що воно твоє.
Відчувати його, прокидаючись зранку і засинаючи уночі.
Добре було б не думати про тебе.
Я не вмію.
Навчи.

Але це повітря в травні – різке, як скло.
Я знаю: тобі заважає те, що з тобою було.
Я знаю, як ти боїшся серця свого.
Я знаю: насправді ти хочеш саме цього.

Стільки дощу – а його несе і несе.
Я знаю все, що потрібно тому, хто знає все.
Дерева над головою. Темрява на плечі.
Я знаю все.
Я готовий вчитися далі.
Навчи.

Навчи

M'yach

Pannochka

Shcho Ty Sobi Dumaiesh

фрагмент з проекту "роздІловІ"  
текст, голос — Сергій Жадан, 
музика — Томаш Сікора/Олексій Ворсоба, 
ідея проекту — Оля Михайлюк.

"rozdilovi"

10. Make Up

06. Vals Alisy

http://dakhdaughters.com/
https://facebook.com/DakhDaughters
https://youtube.com/dakhdaughters

M'yach

Dakh Daughters

Recent comments

Duios, Anestezia Trecea

Sasha

Related tracks