[Verse]:
Ночь - развалины геометрии.
Бражник теряет мёртвую голову.
Стиснув зубы к поребрику, -
голодно очень холодному горлуму.

Руки в мелу,
словно сафари на плезиозавра.
Блеклый лик Плезантвиля
тянет скитальца по Главной обратно.

Утоляя негу, на выход из комнаты,
пряча за пазухой винную карту.
Хольте недуг йодными комьями.
Рваные струны слепят гримасу последнему барду.

После утех на лугу
пуританского кампуса, -
Гранд-каньон по лицу
орошает ропа с эпикантуса.

Грёзы над рубиновым костром
сгорают до углей.
Даже сидя за круглым столом
я выщерблю угол.

Пустые лавки бакалейной застили руны.
Прохожие сермяги, ливреи влекомы юной.
Виктимные души поджимают колени подло.
Кофейная гуща, - по Архимеду, - гонит пойло.

Войлочная планета
Гордону с Колфилдом.
Амальгаму луны
жадно соскоблили.

[Hook]:
Мой гений доставит оргазм твоей музе.
Эти тексты свежи - налей смузи.
Они принимают их из боттлов натощак.
Огород грехов настигнула проща.

ERGOSUM - Мой Гений

[Verse]:
Рудий лелека летить у вирій.
Попереду смертельний шлях.
Повз харибду та сциллу до своїх леленят.
Він пам`ятає самотні вірші кирпатих думок.
Йому кортить обійняти вишні.
Там, де не людина людині вовк.
Не кожен, хто має руки-крила, - обов`язково кажан.
З-за обрію милій лишень закоханий дістане стожар.
Тремоло трембіти.
Мозаїка слів у пітьмі паперового міста.
Вицвітають якісь дивні, діти.
Після бурі в стакані та плину спліну.
Пам`ять залишає тільки гливу тіста.
Доки дім не з`їстила пліснява.

[Hook]:
Треба летіти.
Не повертай все це знов.

ergosum