❤️❤️🤤

Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються.
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються.
Місяць світиться - світло сиплеться діамантами, діамантами.
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами.

Ти знаєш, як я за тобою сумую.
Я не знаходжу собі місця -
Вибігаю з дому, цілу ніч мандрую
Вулицями міста.
Самотнього, як я, самотнього, як ти.
Міста, що поєднало мене з тобою,
Міста, що розлучило тебе зі мною.
Я хотів би запитати - навіщо?
Та замість відповіді тільки вітер свище...
Десь там - у безлюдних провулках,
Де лиш бродячі пси блукають,
Шукаючи притулку,
Шукаючи поживи.
В них в очах давно нічого не жевріє,
У них нема надії, їм залишається безбарвна безнадія.
Їх нічого вже не гріє...
Однак я знаю - на цих порожніх вулицях нічого не шукаю -
Просто втікаю сам від себе.
В своїй уяві знову йду до тебе,
Тому що хочу поєднати дві розірвані частини
Одного цілого -
Ніжного та сильного, чорного та білого.
Можливо, я смішний,
Можливо, я занадто романтичний,
Такий однаково знайомий та однаково незвичний.
Все просто - у моїй душі горить багаття!
Але я хочу помовчати...
Тепер ти маєш щось казати, Катя!

Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються.
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються.
Місяць світиться - світло сиплеться діамантами, діамантами.
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами.

А незабаром вийде сонце - я йому зрадію!
Тому що кожний новий день дає мені нову надію
На те, що ти прийдеш, приїдеш, прилетиш...
Та поки що не можу зрозуміти я - куди ж?...
Куди мені себе подіти доти,
Коли відчую на устах своїх солодкий дотик?
Коли втоплюся в сяйві темно-карої безодні?
Коли це буде? Завтра? Чи, можливо, вже сьогодні?
Коли мене в свої обійми забереш ти -
Мене всього, без залишку, без решти?
Коли дозволиш запірнути в чорні хвилі,
Своє тепло розлити у твоєму тілі?...
А час іде... І скільки кроків ще мені зробити треба,
Щоб ніч минула, зникла самота
І я таки дійшов до тебе?
Здогадуюсь, що там тобі без мене аж нічим не краще!
Можливо, трошки легше...
Можливо, значно важче...
Ти потерпи... Я потерплю -
Недовго вже чекати!
Але я знову замовкаю...
Тепер ти, Катя, маєш щось казати!

Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються.
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються.
Місяць світиться - світло сиплеться діамантами, діамантами.
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами.

Тартак ft. Катя Чилі - Понад хмарами (2003)

Сама не подумала, нащо –
Пішла і забувши про літо.
Не вернешся більше нізащо.
Повернеш назад усі квіти...
Літала, не думала в безвісті –
Чекала повернення раю.
Сумними думками тверезості.
П’яніла від чорного чаю.

Ще так далеко до зими і до морозів.
Навіщо сповіді сумні, навіщо сльози.
Ще так далеко до весни, або до літа.
І може хтось, але не я...
Подарить квіти.

Жодної битви не виграла –
Кохання з війною зрівнявши.
А ти сама себе із дому вигнала.
У душу нічого не взявши.
Такого чудового літа,
Давно вже у мене не було.
Цілий світ хотів тобі подарити,
А ти його просто не чула.

ТіК - Апрель

Я йшов по воді і назад озирався,
А потім побачив тебе,
Тебе у воді – я отак закохався,
Веселка – цариця небес,
Мені захотілось всі хмари за гору
Загнати і витерти бруд
З обличчя і ніг, щоб понизити сором,
Навіки залишитись тут.

Приспів:
Хочеш, я твоїм кольором буду,
Восьмим кольором, восьмим чудом,
Білим... я буду білим, як сніг,
Якщо ти ним бути дозволиш мені. (весь куплет – 2)

Дозволиш. Я знаю.
Натягнуться струни,
Порвуться і я полечу,
Я буду співати. У небі літаю.
За мрію життям заплачу.
Я буду проміння за пальці тримати
Гарячі, як жовті вогні
І в губи безодню небес цілувати
Ніхто не завадить мені.

Приспів

Я буду проміння за пальці тримати
Гарячі, як жовті вогні
І в губи безодню небес цілувати
Ніхто не завадить мені.

Приспів

мотор'ролла - 8-й колір

Не твоя війна

Íåèçâåñòíûé äèñê (10.06.2008 14:26:35)

Океан Ельзи - Весна

На лінії вогню

Я так хочу...

Придбати:
- на iTunes: https://itunes.apple.com/ua/album/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%87%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%8E-ep/1317753824
- на Google Play:
https://play.google.com/store/music/album/Kadnay_%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%87%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%8E?id=Bthi6xeyz3mmir6ug2sts7c34ka

Тіло

Пісня "TDME" на слова фронтмена групи "Антитіла" Тараса Тополі стала першою студійною роботою після осінньої концертної паузи, але при цьому щільної роботи у студії над новим альбомом. Музику до пісні написали Максим Сиволап, Сергій Вусик і Тарас Тополя.

На створення композиції групу надихнув відчайдушний, але сміливий вчинок вченого-океанолога Станіслава Курилова, що прославився своєю зухвалою втечею з СРСР. Вчений стрибнув за борт з пасажирського пароплава у Тихому океані 13 грудня 1974 року, і уплав добирався три дні і три ночі до Філіппінського острова, здолавши понад сто кілометрів, йдучи за своєю мрією. Громадянин Всесвіту Слава Курилов просто не зміг змиритися з тими рамками, в які його заганяла тоталітарна держава. "Я бачу, як люди прокидаються і починають усвідомлювати все навкруги ясніше. Хто командує парадом? Хто організовує все так, як йому треба? Хто маніпулює і кожного разу підкидає у наше нове хистке коло розжарені камені? Ті розчарування і драми, через які ми пройшли і ще продовжуємо йти, я впевнений в усього цього буде хороший фінал, якщо ми здолаємо ненависть і нетерпимість", - коментує фронтмен групи Тарас Тополя. За словами лідера групи, в історії С.Курилова він побачив себе і свій народ, який титанічними зусиллями виривається з тоталітарного минулого і позбавляється від усіх його фантомів. "Усі говорили, що ми самогубці. Що це неможливо, просто так узяти і почати бути вільними, але ми робили своє. Звичайно, усередині нас є багато протиріч і претензій, розчарувань і нових надій, але ми вже відчули, що таке вільний океан. І цей шлях - незворотній. Тому що там, де ми є, - у сценарії хеппі-енд", - говорить Тарас Тополя.

Океан Ельзи - Я не здамся без бою

SUPERBIA

Recent comments

Бодан Ковальчук

ДРОБОВІК

Skylar

Valentina

Related tracks