Згадуючи Procol Harum

Дума про слоника

Кацапський блюз

Только ти не ламай ручонки (ліричний реґ-тайм)

Люблю

Нащадкам (Я вмер від білої гарячки)

Опір мільйони Ом

Стрімкий будьонівський бекіцер (революційний марш)

Романс

Шизгара (всенародна пісня)

Слоника замучили кляті москалі.
Похилився слоник хоботом к землі.
Прощавай же, Україно, ти, мій рідний краю!
Безневинно молоденький слоник помирає!

Дорогі друзі!
Цю козацьку думу на вірші народного поета України Юрка Позаяка заспівав зараз для вас наш друг, котрий вже майже 3 роки тому відійшов від нас туди, звідки не повертаються, — легенда й динозавр київського андеграунду, тобто усної самвидатівської культури — Сталімир Василевський.
Сам факт його народження, до речі, в Іршаві на Закарпатті закріпив і підтвердив образ соціального реформатора, бо він народився 5 березня 1953 року, в день смерті горезвісного диктатора, «батька народів», що затьмарило розум багатьом тоді радянським людям. Тому бабця нашого героя, керуючись станом «спільного народного горя», закріпила фактом надання онукові імені Сталімир цю трагікомічну сторінку історії. Цей гіркий присмак чорного гумору наш друг Сталік, нащадок висланих на Сибір каторжан, проніс через все своє життя, називаючи себе «останньою жертвою сталінізму». Невдовзі переїхавши до Києва, Сталімир, працюючи в кіно і театрах (як випускник кінознавчого факультету Київського Державного Інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого), виховав у собі характерний абсурдно-гумористичний прояв соціального протесту, як однієї з форм відчуженості від тиску радянської ідеології на гуманітарно орієнтовану особистість, який-но протест втілював у життя в образотворчій, інтелектуальній та літературно-музичній сферах.
	Так виникли специфічно «василевські»: теорія «класичного стьобу», київське «подвір’язнавство» та програма екскурсії «Київ алкогольний», або, як сказав поет:

Я вмер від білої гарячки,
І вже давно зотлів мій прах.
Але, реб’ята, до всирачки
Я пив у київських дворах!

Однією з таких вигадок став також підпільний усний, а потім самвидатівський проект «Гармидер BAND» (Василь Гармидер – сценічний псевдонім С. Василевського), в якому Сталько використав тексти своїх однодумців з поетичного гурту «Пропала грамота» та «кав’ярняних» гіппі усіх рангів, протестантів-інтелектуалів та ін. Ці тексти в перископі сталькової уяви набули виміру зовсім іншої мистецької функції, бо стали словами пісень, мелодії до яких сам він і створив і декілька років відшліфовував їх по подвір’ях та садках, кав’ярнях та пивбарах, флетах та салонах в гроні своїх друзів та охочих приєднатися до т. зв. спільної теми.
	Перші пропозиції надання цьому матеріалові професійного музичного виміру повстали восени 1991 року підчас спілкування С. Василевського за кавою, пивом й вином з О. Андрієвським, які на тамтой час працювали у сусідніх театрах-студіях. У 1994 році до роботи долучилися звукорежисер-демократ Олексій Салов та ваш покірний слуга, музикант-аранжувальник Валентин Дубровський і довели справу до кінця. Не обійшлося і без славнозвісної «допомоги з-за кордону» у постаті директора американського Центру розвитку екологічних ініціатив в Україні, Білорусії та Молдавії Джонатана Сполдінґа, який надав необ-хідну технічну базу для запису музичного ряду проекту та записав в деяких творах ударні інструменти. Таким чином, головною інвестицією у «Гармидер Бенді» були міжнародні приятельські стосунки і поєд-нання творчих та організаційно-технічних зусиль.
	Слово «Гармидер», що має, скоріше за все, коріння мови ідиш, витлумачується як розгардіяш, не-порядок. Винесене до назви гурту, це слово якомога краще відповідає його творчому credo. Альбом «Неза-бутнє» у виконанні «Гармидер Бенду» розрахований на інтелігентного і не позбавленого почуття гумору слухача, здатного звільнитись від стереотипних уявлень у сприйнятті неординарних музичних творів. Десять різноманітних композицій від романсу та маршу до прогресив-рока складаються якщо не до сюїти у класичному вініловому форматі, то, принаймні, до добряче відрежисованого гепенінґу. 
Записи «Гармидер Бенду» у великих кількостях розійшлися у наступні роки по багатьох містах і селах України та Діаспори. Ефектом цього став творчій телепортрет Сталімира Василевського на УТ-1 та успішні виступи автора у братній Польщі.
	Платівка цього унікального проекту й далі чекає 

Garmyder Band

Popular tracks