Слова: Миколи Супінки 
Музика: Ігоря Жураковського 

Цвіли сади, бентежили красою,
Від щастя аж крутилась голова. 
І ти була такою неземною,
Що згубив я в травах всі слова. 

Здавалось – нас сама весна вінчала,
І більш не замовкав пташиний спів,
Та тільки те, про що душа кричала,
Тобі сказати я не смів. 

Приспів:
Навіки розійшлися дві дороги,
І вдруге покохати я не зміг. 
Була мені ти посланою Богом,
Але тебе я не зберіг. 

Летять літа і знов приходять весни,
Та знаю, що моя одним одна
Ніколи вже, ніколи не воскресне,
І не заквітує вже вона. 

Лиш тільки образ твій у серці досі, –
Неначе ми удвох з тобою знов…
Та все пройшло. І тільки пізня осінь
Мою оплакує любов. 

Приспів. 


Ihor Zhurakovsky