Jan. 20th, 2011 at 5:57 PM

 ...капітулюю,
як намакіяжена стара руда богема,
не їм і не сплю я.(?!)
барахлять всі радари та внутрішньовенні схеми...
я носила на пальцях перстені
бутафорні,звичайні.
щоб свої прагматичні мігрені
втопити у ванній (негайно ж!)
я вдягалась частіше у чорне,
щоб здаватись насправді худою...
та мало хто знає,що "рятівне" чорне
повнить і зливає з юрбою.
єдине у чому мені пощастило-
голос.
коли б і про що я не говорила,
усі прислухались до мене навколо...

а потім,цей згубний і хтивий потяг,
що приводить до ліжка.
зранку прокинулась,а на серці протяг...
хильнути б міцного,не багато.
трішки.
...капітулюю.
чуєш?ти спиш,та не сплю я.
і холодно так,аж судомить душу.
ти в неї плюєш,
а любов моя сушить.


Леона Вишневська - Капітулюю

Mar. 6th, 2011 at 2:01 PM
Начхати!На все,що зайве.
І без совісті поїхати в Париж.
Більше емоцій,натхнення,драйву
і,знаєш,мені всерівно з ким ти спиш!
Порвати!Білизну,в'язи,всі зв'язки.
Щоб твердо знати й не боятись-
краще самою,ніж з тобою...
Ніж просто аби з ким.
Четвертий тиждень фемінізму.
Пародія на сон,терпіння,спокій.
Я,мабуть,таки занадто різна...
Прискіплива,черства,як хліб,й жорстока.
Робити наголос на голос,
як право вибору,свободи слова.
Я антикризова.Це ти мені дозволив
крізь призму алегорій  перекрити серцю кисень
навмисно і раптово відвертістю безглуздих рішень.
Яка різка,загострена сатира...
Вона в мені,мов родинка на тілі.
Так як вино смакує тільки з сиром,
в якому з надлишком гнилої  цвілі.
Скуштуй її...Не по шматках,бо так простіше...
Ти,мов титан,візьми й подужай цілу.
Так,я через міру схиблена і грішна...
Я перед сном тютюн палила,
гострила кігті об залізну бритву.
Я каву чорну на  білі простині розлила
й дивилась порно,ігноруючи молитви.


Леона Вишневська - У кожного курця є людина,поряд з якою він не палить.

Mar. 5th, 2011 at 1:04 AM
Я ніби сьогодні себе залишила вдома...
Забула так само,як вимкнути світло чи праску.
Словом,багато причин.Це,напевне, конфузія втоми.
Вибач,будь ласка.

Я знаю,що ти мене всеодно любитимеш...
Хворою,ситою,мов асфальт, розбитою вщент.
Я буду для тебе,як книга,прочитана
з початку в кінець і не втрачатиму сенс.

Хтось спокійний грає нами в нарди.
Хтось за хребет вириває з корінням
останні розсадники правди,
натирає маслом сумління,
щоб блискучим і чистим здавалось,як завжди.

Я хочу чути в нашому домі дитячий сміх
таким життєдайним,раптовим,мальованим...
Немов олівцем ескіз.Любов,як весна і Бог,
не лишень нас двох,врятує всіх.
Всіх, хто хоче бути врятованим.


Леона Вишневська - гаряча і з медом

Mar. 20th, 2011 at 6:01 PM

На сукні розійшлась блискавка,
мов по склу медові акварелі.
Своєю надмірною близькістю,
любий,
ти майже торкаєшся стелі...

Кімнатне світло інтимно-пряне.
Простирадла,як завжди,шовкові.
Обіцяєш зі мною зустріти ранок?
Хай там що...Я зловила тебе на слові.

Сьогодні між нами покер.
Ризикую:
Ставлю на чорне.
Любов-телефон тобі в соте дзвонить,
та ти всеодно не чуєш.
В душі щось сумне,мінорне...а поки
знову зіграло червоне.

В мені,мов навмисне,сидить двозначність.
Проте,я одна.До дна.З пляшкою...
Цілую твої повіки і це нереально  смачно.
Бо під ними заснули очі,неймовірно гарні, фісташкові...


Леона Вишневська - Робіть ставки

Mar. 13th, 2011 at 1:16 PM
Шоколад тепер їм тільки плитками,
тижні - вимірюю плівками.
Руки поволі розкидую
теплими снами на молочні подушки.
Заливаю спину крохмальними ріками
і цілую тебе ніжно за вушком.
Вкотре,знаючи відповідь,
мов ненаситна,запитую:
-Який термін придатності у слова "вічність"?
Мабуть,доти...поки ти мене любитимеш!
Палко,одержимо,нестримно міцно.
Зацукрилась словами,ними ж злиплась,
ніби перетинка між язиком і піднебінням.
Я народилась у липні,коли цвіли липи,
 їх  оберемками виривали з корінням
засмучені люди,щоб напитись чаєм
"липовим"...Несправжнім?
Лікувати ним депресивні простуди,
полоскати горло істеричними криками.
-Який термін придатності у слова"завжди"?
-Яке відображення у "багатоликості"?
-Яка брехня приховує "правду"?
Прожити б ще одне життя...Заради єдиного вдалого фото.
На ньому спочатку тільки ти і я.А згодом-просторий будинок,діти,
лабрадор,руде кошеня й привітні
сусіди навпроти.


Леона Вишневська - Я(ла)гідне.

Mar. 2nd, 2011 at 10:01 PM
-Я повертатимусь завтра в Берлін.
-...(мовчанка)
-Ти зі мною?
На вечерю в нас був героїн
і об ребра душі розбилась порожня склянка.
Не дихай,коли обіймаєш груди.
Мені неприємно чути твій голос...
Це не слова,це есенція з бруду
утворює в серці коло.
Утворює в серці дірку.
-Замовиш сусідній столик?
Запхнеш у вухо палець і виймеш звідти сірку.
Як доказ того,що ти мене все таки слухав.
-Не вистачає духу?Тепер ми з слона робимо муху.
Віск обпікає руку...Задмухай свічку.
-Хочеш-їдь.Залишатись знову не варто.
Навряд це все схоже на жарти.
Набуті інстинкти або ж просто банальна звичка...
Нас з тобою тримає не відстань,
нас з тобою тримають кордони.
Холодні стіни з бетону, пустопорожні валізи.
Мій маршрут від сьогодні не дійсний,
мені до тебе не відкривають візи.


Леона Вишневська - wish you were here

...покажи мені,де болить...і я там тебе поцілую.
Час безрозмірний,з тобою він-мить.Я ціную
до щему кожне побачення,кожен раз,коли
ти мене обіймаєш. 
Дощами теплими плакали алегоричні значення.
я писала про тебе,ти ж знаєш...
дурна.  Ще досі боюсь в гостях померти,
але помираю по-маяковськи.Повільно.В трьох частинах.
рольові ігри,в яких я пригнічена жертва.Мені забивають цвяхи у спину.
я завжди обиратиму тих,через кого можна повіситись.
Монолог незакінчений,голос стих.Через це я не сплю,а ви усі біситесь.
Якось,коли  стану довершеною і залишати сліди перестану,
Титри йтимуть за двадцять хвилин до завершення всіх
уривків з роману,мильних опер  чорно-білих екранів.
Розповідаєш мені проблему.Ми п ємо.Немає проблеми.
І ,мабуть,таки земля дійсно кругла,якщо ти приходиш туди,
де не буде нічого.Даремно.
Лиш тільки валізи...а в них  складені,як зношені речі,спогади.
Сядеш,візьмеш цигарку собі,а другу-запропонуєш Богові.
І робитимеш плани,складамеш здогади...
В мене на очах довгі чорні повії,
вони знають про тебе надто багато.
Вичавлюй  усе на що здатен,що можеш і вмієш!
Переповнений сенсом почуттєвий кратер.
Скоро нас накриють,мов сплячих,лавою
і мені не лячно-ти лежатимеш поряд...
Магнітні,як бурі, серця не здатні розплавитись.
Нехай "я і ти"- наче горло,хворі...
Тихо.Як риби мовчать,так люди говорять.


Леона Вишневська - В мене на очах довгі чорні повії(с)

Feb. 19th, 2011 at 4:25 PM
В мені росло,немов в вазонку,
дві кардинально різні жінки.
одна-з м'якої оболонки, 
душа її рожевого відтінку. 
а інша зачерствіла,ніби 
вчорашній житній хліб.
вона не фарбувала губи
була різка і надто груба
їла раз у день і то-в обід...
одна вдягалась завжди літньо,
носила з горобини буси.
обожнювала рис та квітень
і коли після сексу тіло трусить.
інша любила тільки  пальта,
щоб приховати все барвисте,
яке писалось на газетних шпальтах
і заразом-диплом юриста.
одну я зрізала під корінь,
коли вона вплелась у іншу.
напевно,це лікується?Я ж хвора.
в мені живе дві жінки.


Леона Вишневська - hey, soul sister!

Feb. 17th, 2011 at 4:00 PM
я завжди хотіла ідеальне тіло,
без жодних надривів,без аплікацій
на ньому свіжим воском...
Руки від того,що серце хворіло
пітніли
і поміж земних прострацій
я часто ходила боса.
носила надто вузькі,кострубаті речі,
підбори для того,щоб бути стрункою...
денний раціон складався з води і гречки,
а треба було всього лиш  бути собою,
щоб відчувати себе безпечно.
тоді солодке,більш ніж наркотик,
мучило шлунок і мозолило очі.
я нюхала хліб
не на смак,а на дотик.
карала себе,мов вбивця,за злочин.
я завжди хотіла ідеальне тіло,
мов одержима,торкалась кісток...
коли обвисала разом із душею шкіра
коли  я нудотно мліла,роблячи крок...
Хтось навчив не здаватись без бою,
вік богеми,зовсім не вік...всього навсього мить.
найсмачніше-відчувати себе худою.
найрізкіше-відчувати себе живою,коли 
в грудях ще й досі щемить любов ю.
коли просто болить.


Леона Вишневська - найсмачніше-відчувати себе худою.

Jan. 23rd, 2011 at 12:06 PM

  Трохи млосно зранку давитись на сніданок
вчорашньою запіканкою 
і пускати по легенях кип'ячену воду з крану.

Я була надто відданою коханкою

і зализувала всі твої минулі рани.

Вирвати б з-під нігтів мотузку,
якою ти мене ще й досі тримаєш...
Та в мені надто мало здорового глузду
тому поволі вона приростає.
До огиди брутально палити совість...
якби хтось навчив мене по-іншому,
я була б неодмінно зразковою,

хаотичною,як у Лінча,короткометражна повість.

моя різкість,на жаль,спадкова
може,це знак?маєш часу до завтра,щоб  піти...
вся поламана місткість крові
на обпечених вилицях розтікає по вулицях,
як по Львові я...коли хочу від світу втекти.


Leona Vushnevska

Popular tracks