Буває, просити коментарі для журналіста - справжня мука. А буває - насолода. Наприклад, говорити з директором Польського інституту Евою Фігель - це справді кілька хвилин журналістського щастя... Ця енергійна жінка зі стильною зачіскою і завжди яскравими емоціями на всіх прес-конференціях приваблювала погляд. Навіть, пам'ятаю, на прес-конференції з Юрієм Андруховичем вона була яскравіша за самого патріарха, чи то мені так здалося? Завжди хотілося десь більше з нею поспілкуватися. І ось нарешті ми вихопили Еву з виру укльтурних подій для інтерв'ю. Вона розповість, як вивчала українську.
" Треба навчитися говорити мовою країни, в якій живеш..."

"Починала вчитися, як дитина, як іде до першого класу..."
"Коли знаєш мову, нема ніяких кордонів, щоб пізнавати Україну..."

"Коли когось кохаєш, намагаєшся зробити все для нього. Коли любиш свою країну, зробиш усе, щоб вміти говорити своєю рідною мовою..." 




Вчитися мови - це як когось кохати

Lis znaje vse