СЕГОДНЯ ВЕЧЕРОМ! 22-00. ЖИЗНЕУТВЕРЖДАЮЩАЯ. СИМФОНИЯ #4 БЕТХОВЕНА. На радио Аристократы.

Alexjazz & The Cancel - Вокзали (feat. Сашко Положинський, Іра Швайдак)

Alexander Filonenko - Music, Sound-Production, Mixing
Sophie Villy - Music, Guitar, Vocals, Lyrics
Phylosophie
Hold Me
2015



Artwork by Dmitry Nedoboy

All Rights Reserved
2015

Hold Me

Lucky One (feat. Sophie Villy)

The Cancel Band - Half

Південно-Західна залізниця.
Третя ночі, година рання.
На два вагони одна провідниця
забезпечує пересування.

Ходить, ніби Матір Тереза,
непевна, як погода осіння,
блукає — темна і нетвереза,
розганяючи сновидіння.

Я лежу в глибині вагона,
приречено, мов шахтар у забої,
везу пакет з головою Пітона —
чорного хіміка з Лозової.

Колись він був королем гідравлік,
мав постачальників за кордоном,
жив як міг, контролюючи трафік
між Тирасполем та Краснодоном.

Труїв своїм щемким сурогатом
молдаван та різних узбеків,
навіть був колись депутатом
по мажоритарному від есдеків.

А ось тепер я не сплю, хоч пізня година
й сни підступали до мене тричі,
і слухаю, як його щетина
далі росте на його обличчі.

Ну як ти, брат? — питаю. — Проспався?
Може, тобі сигарет нарити?
Та ладно, — відказує він, — не парся —
з моїми проблемами тільки курити.

Страшно, — питаю, — з того боку?
Не страшно, — каже, — просто незвично.
Страшно було минулого року,
в Ростові, коли спалили шашличну.

А тут — ніби щось тобі не вернули,
і пам’ять волочиться, мов парашути.
Ходиш і забуваєш минуле.
Забуваєш — і не можеш забути.

Лише відчуваєш останнім нервом,
зубами і складками жировими
тонку межу, що проходить небом
між живими і неживими.

Тому вези мене, брат, додому,
в тихому, наче спів, вагоні,
вези мою безкінечну втому
і спомини мої невагомі.

Віддай мене товаришам по зброї,
нехай ці печальні п’яні бандити
тепер вирішують поміж собою,
що з головою моєю робити.

Нехай пам’ятають усі мої звички,
голосу мерзлі глибокі озера
й легені — чорні, як рукавички
побитого безнадійно боксера.

Скажи тій жінці, що вміла любити,
нехай виходить з печалі своєї.
Все, що я міг для неї зробити, —
це померти подалі від неї.

Така тепер між нами різниця.
Вклади сигарету мені до рота.
Смерть, вона як оця провідниця —
для неї це просто чесна робота.

Теплі сни, випадкові дати.
Все, що ти встиг запам’ятати,
все, що побачити довелося,
живе по смерті, ніби волосся.

Поговори зі мною, братка.
Палений «найк», стара арафатка.
Ніч пливе, сутінь хитається,
повітря вдихається,
видихається.

Південно-західна

Я танцюю, - говорить вона, - доки падає сніг.
Доки танцюю, - вона говорить, - доти тримаюсь усіх.
Доти небом нічним перекочується луна.
Доки вистачить снігу, я танцюю, - говорить вона.

І коли приходить зима і заживають ґрунти,
і небо стає сухим, ніби гортань,
торкайся поверхні світу, торкайся його висоти,
огортай його хворе горло найніжнішим із огортань.

Ти розмовляєш з вуличним снігом, мов із псом,
пояснюєш йому, як вибратися з безсонь,
радиш снігові, як не загубитися у снігах,
як стишити гнів і як побороти страх.

А сніг говорить: доки вона танцює, буду іти,
торкатимусь обережно пташиних крил,
падатиму їй під ноги із засніженої висоти,
лишатимусь поруч із нею, доки вистачить сил.

І заважає летіти птахам, і заважає текти ріці.
Торкається її ліктів, лишає синці.
І тепер кожне слово її – перець на язиці.
Найгірше позаду.
Найголовніше в кінці.

Вона танцює

У студії Громадського радіо - режисер Ярослав Лодигін 
Детальніше тут: https://admin.hromadskeradio.org/programs/rankova-hvylya/u-filmi-lyshe-odyn-postril-i-odyn-vybuh-ale-ce-spravzhniy-ekshn-rezhyser-dykogo-polya-za-romanom-voroshylovgrad

У фільмі лише один постріл і один вибух, але це справжній екшн, - режисер «Дикого поля» за романом «Ворошиловград»

Here's the second collaboration of Sophie Villy and Sinoptik Music
"All I Had"
2018

Sinoptik Music feat. Sophie Villy - All I Had

Хто прийде сказати, що війни вже нема?

СЕГОДНЯ ВЕЧЕРОМ! 22-00. ЖИЗНЕУТВЕРЖДАЮЩАЯ. СИМФОНИЯ #4 БЕТХОВЕНА. На радио Аристократы.

lodygin

Related tracks