Clap Clap

DoVira - Ой Чий То Кінь Стоїть

Колос - Вірш Про Час (mus. The Severely Departed)

Курам на смiх

En medio de la destrucción,
nuestras manos de amor se lleno,
y rebozantes se brindaron a la sanación
a los hijos afligidos.

Druidas y chamanes de antaño,
encarnados para guiar a la ascensión
de un nuevo estado de conciencia,
y sanará a nuestra madre tierra.

Venid seres del cosmos,
que nuestra madre os necesita,
y nuestra necedad os necesita,
nos perdimos en la corrupción,

los hombres  se olvidaron,
se perdieron en su egoísmo
y el fuego despertarán
el mundo dividido está

Despertad de vuestro sueño
despertad de vuestro desamor,
sosten tu mirada, hazte dueño
de tu alma, de tu corazón

Venid seres del cosmos,
que nuestra madre os necesita,
y nuestra necedad os necesita,
nos perdimos en la corrupción

Venid Seres del Cosmo

Есть у природы женские дни...

In reflection-Холодно

Історія створення пісні така: Фріл написав перший куплет та приспів і надіслав їх Ділі. Через 20 хвилин Діля вже закінчив першу демку - почувши її, Фріл, зрозумів, що просто зобов'язаний зачитати другий куплет.   
Записувати пісню вирішили у саундпродюсера Стаса Чорного, маючи надію, що він додасть сучасного звучання треку. Стас запропонував своє бачення (спершу це була просто пісня під фортепіано), додав біт, бас, і т.д.
Таким чином у пісні нібито поєднуються два стилі, два часи, дві школи української музики. 

Також цю пісню можна придбати на різних цифрових платформах:
iTunes: https://itun.es/ua/AhK5jb
Deezer: https://goo.gl/w0wVSM
GooglePlay: https://goo.gl/SsL0pU

Діля feat. Freel - Зоре Моя

Занадто швидко для мене
За нею час плине
Години як хвилини
Не відчуваю глибини

Забагато в погляді струму 
Зводять іноді з розуму 
Очі кольору осені 
Кольору осені

Хоча хода її здається звільна
Кожен крок в мені здіймає хвилі
Хай мить до спалаху вона є вільна
За мить до вибуху була у штилі

Там де вона, де вона,
Там вирує моє море
Там де вона, де вона,
Розквітає моя пустеля

Без неї з часом години 
Ніби дні до весни 
Мабуть і життя половини 
Не вистачить вивчити її

Не вистачить звикти до струму
Що зводить з розуму 
В очах кольору осені 
Кольору осеніи


Музыка, голос, текст - Максим Ячмень
Гитара, клавиши - Дима Андреев
Барабаны - Вячеслав Свердлик
Автор обложки - Анна Белая

Де вона

Вітер приніс в серця холодні морози,
Тепер ми чужі і поміж нами лише грози.
Усе, що було, на жаль, втрачено назавжди
Не сумую за тобою, це і є гірка правда.

1.Давно минула зима, відступили морози,
Лиш сірі пагорби за вікнами тамують подих.
За цими схилами похмурими колись було сонце,
Тепер там царство льодяне, царство криги,
Де порціями падають краплини сліз згадують
Як познущалась ти колись, як сміялась холодно.
Серце кров’ю заливається, зникає відчуття болю,
А діагноз мій один – хворий тобою.
Скільки разів словами, мов ножем довбала рани,
І скільки знову оправдаєшся, бо ти ж мій ангел.
Я хочу втратити тебе - ти мене не тримаєш
Не можу жити з тобою, а без тебе вмираю.
Ти ігноруєш мене, постійно уникаєш,
Коли питаю «що з тобою?» - відповідаєш «не знаю».
Я вже зненавидів тебе, але досі кохаю,
А твоє серце крижане мене помало вбиває!

Пр. 
В серці крига залишила холод,
Все те, чим жила – немає нічого.
Де ж ті крила, що несли у небо?
Все те, що любила – зникло без тебе.

2.В серці криги осколок – почуття мій головний ворог,
Розбиваю в порох морок, що прирік на останній дотик.
Ти - мій наркотик, що вбиває повільно, так щільно
Вковую себе у ці кайдани, лід розтане
Настане день і стіна, що була між нами
Стане кам’яною, зітру іній рукою
З серця вбитого тобою,
В історії кохання напишу епілог
І у музичну скриньку вкладу серця двох.

Пр. 
В серці крига залишила холод,
Все те, чим жила – немає нічого.
Де ж ті крила, що несли у небо?
Все те, що любила – зникло без тебе.

Без тебе…

3.Серце моє знає
Та від криги не скресає,
Знаю я як ти страждаєш,
Не повернеться до нас весна.
Звучать твої слова, як мильна опера дешева,
І ти згадаєш про мене, коли поглянеш у небо.
Крига чи камінь у твоєму серці - я не знаю,
Але ніхто у світі, так як я, тебе не кохає.
У моєму серці холод,
Хуртовина у містах,
І кохаю я безмежно
Не тебе у своїх снах.
Скільки разів словами, мов ножем довбала рани,
А я терпів, не зважав, бо ти ж мій ангел.
Я вже зненавидів тебе, але досі кохаю,
І плачеш ти над цим листом та мене вже немає..

Лист
Привіт… якщо можна зараз вжити це слово. Коли ти прочитаєш ці рядки, ти зрозумієш: я дивлюсь на тебе з небес або не можу побачити крізь пекельний вогонь. Не знаю, чи в ряди ангелів приймають вбитих коханням, але якщо так, то тепер я завжди буду поруч…..

Пр. 
В серці крига залишила холод,
Все те, чим жила – немає нічого.
Де ж ті крила, що несли у небо?
Все те, що любила – зникло без тебе.

DoVira - Ой Чий То Кінь Стоїть

n69

Recent comments

Микола Данилів

Related tracks