Виконавці: Антитіла

Першим було світло,
Далі вже я і ти.
Променями проникло,
В темряву пустоти.
В ній освітило душі,
В ній возвело світи,
Людині дало заповіт: люби, люби, люби!

Ти - саме та, яку,
Ти - саме та, кому,
По колу десятому,
Далі співатиму, що люблю.
Ти - саме та, яку,
Ти - саме та, кому,
Небо триматиму,
І навіть не знатимеш, бо люблю.

Іноді був занудним,
Іноді як їжак,
Іноді від твоїх ідей,
В мене зривало дах.
Де тепер стеля й стіни?
Де їх новий кордон?
Ми разом, але alone, alone, alone…

Ти - саме та, яку,
Ти - саме та, кому,
По колу десятому,
Далі співатиму, що люблю.
Ти - саме та, яку,
Ти - саме та, кому,
Небо триматиму,
І навіть не знатимеш, бо люблю.

Антитіла - Ти Саме Та (generated by Suno AI)

[Куплет 1]
Я тобі би показав недосяжну даль
Але нині, мила, не гуляй
Закрий всі двері на замок, я так сильно змок
Хай би вітер лиш на мить замовк

[Приспів]
Тут літає зграя мертвих птиць
Небо закриває, ліпше не дивись
Тут літає зграя мертвих птиць
Небо закривавлене, проясниться колись

[Куплет 2]
Я тобі би показав, де брудна вода
Аби ти часом не випила
Стоятиму на варті сну, це так вартісно
Кажуть твої коліжанки знов

[Бридж]
Тут літає зграя мертвих птиць
Небо закриває

[Приспів]
Тут літає зграя мертвих птиць
Небо закриває, ліпше не дивись
Тут літає зграя мертвих птиць
Небо закривавлене, проясниться колись

Паліндром - Тут літає (generated by Suno AI)

На Чорному морі чужі кораблі,
Та вам і не снилось, які там світанки,
Про що не забудуть акації ці,
На Чорному морі стоїть до останку
Розхристана вітром південним, розквітла стіна
І, наче папір, вигорає солодке літо...
Слухаю, слухаю, слухаю, слухаю як
Цілуються з берегом хвилі, то я цілую...
Слухаю, слухаю, слухаю, слухаю як
Без тебе я буду... Без тебе я буду... Я...

Я в тому морі тонув, я у ньому горів!..
Я ніжність твою переплавив в свинець холодний,
Віддай мені спокій, собі забери чорний біль,
Ти зовсім не знаєш мене, та сьогодні
Слухаю, слухаю, слухаю, слухаю як
Цілуються з берегом хвилі, то я цілую...
Слухаю, слухаю, слухаю, слухаю як
Без тебе я буду... Без тебе я буду... Я...

На Чорному морі, як прірва, гроза,
І десь на піску не залишиться й сліду...
Ці хліб і вино між світлин... Завтра я
Від тебе поїду... Від тебе поїду...
Розхристана вітром південним, розквітла стіна
Й так хочеться тиші побути удвох наостанок!..
Слухаю, слухаю, слухаю, слухаю як
Цілуються з берегом хвилі, то я цілую...
Слухаю, слухаю, слухаю, слухаю як
Без тебе я буду... Без тебе я буду... Я...
І квіти на рани забрала весь спокій війна,
Навряд я пробачу!.. Навряд я забуду!..

Фіолет - На Чорному морі (generated by Suno AI)

Пролягла дорога від твоїх воріт
До моїх воріт, як струна.
То чому згубився твій самотній слід –
Знаєш ти одна, ти одна...
Але осінь отой слід листям ще не вкрила,
Бо до тебе навесні я повернусь, мила...
Твої руки я візьму знову в свої руки,
Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки!..

Приспів:
Не ховай очей блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спомин,
Пісня буде поміж нас!
Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь,
Я мов колос, зелен-колос нею повен.
Жовтий лист спаде і виросте зелений,
А ти в пісні будеш завжди біля мене.

Як зійдуть сніги із гір потоками,
Ой, глибокими, навесні.
Квіткою наснишся синьоокою,
Вдалині мені, вдалині...
Але осінь отой слід листям не вкрила,
Бо до тебе навесні я повернусь, мила...
Твої руки я візьму знову в свої руки,
Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки!..

Приспів.

Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь,
Я мов колос, зелен-колос нею повен!..
Спаде жовтий лист і виросте зелений,   |
А ти в пісні будеш завжди біля мене!..

Пісня буде поміж нас - Володимир Івасюк (generated by Suno AI)

Слова: Тарас Шевченко
Голос: Володимир Івасюк (generated by Suno AI)


Бандуристе, орле сизий,
Добре тобі, брате, –
Маєш крила, маєш силу,
Є коли літати.
Тепер летиш в Україну,
Тебе виглядають.
Полетів би за тобою,
Та хто привітає?

Приспів:
Я тут чужий, одинокий,
І на Україні
Я сирота, мій голубе,
Як і на чужині.
Чого ж серце б’ється, рветься?
Я й там одинокий.
Одинокий... а Україна,
А степи широкі.

Там повіє буйнесенький,
Як брат заговорить.
Там в широкім полі воля,
Там синєє море.
Виграває, хвалить Бога,
Тугу розганяє.
Там могили з буйним вітром
В степу розмовляють.

Розмовляють, сумуючи,
Отака їх мова:
"Було колись та минулося,
Не вернеться знову".
Полетів би та й послухав,
Заплакав би з ними.
Та ба, доля приборкала
Між людьми чужими.

Приспів

Бандуристе, орле сизий,
Добре тобі, брате –
Маєш крила, маєш силу,
Є коли літати.
Тепер летиш в Україну,
Тебе виглядають.
Полетів би за тобою...
За тобою...
За тобою...

Бандуристе, Орле Сизий (Українська народна пісня голосом Володимира Івасюка)generated by Suno AI

Слова: Степан Галябарда
Виконує: Степан Гіга 
пам'яті Назарія Яремчука
(generated by Suno AI)


Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.
Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,
І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.

Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,
І душею своєю я вас, як умів, причащав.
Але видно Господь мені краще життя напророчив,
І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.

Chorus
На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний,
Де таких, як і я, назліталася ціла сім'я.
Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні,
Як мені не всміхнеться донька-сиротинка моя.

У далеких світах якось раптом усе я покину,
Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем,
І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину,
І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.

На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

У райськім саду (Яворина) (generated by Suno AI)

Слова: Степан Галябарда
пам'яті Назарія Яремчука
(generated by Suno AI)

Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.
Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,
І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.

Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,
І душею своєю я вас, як умів, причащав.
Але видно Господь мені краще життя напророчив,
І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.

Chorus
На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний,
Де таких, як і я, назліталася ціла сім'я.
Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні,
Як мені не всміхнеться донька-сиротинка моя.

У далеких світах якось раптом усе я покину,
Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем,
І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину,
І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.

На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

[Текст пісні "Люцифер"]

[Приспів]
Рідне наше небо, вічно молоде та юне
Кличе наше серце знову у політ
Голубочком білим над нашою землею
Летить наш птах залізний в безкраю далечінь

[Куплет]
Я важкий багатоцільовий високоманевровий
Всепогодний винищувач четвертого покоління
Це моє прокляття, мій камінь
Я хотів би заплакати, але я всього лише машина
В моєму чорному ящику десяток років зубожіння та злиднів
Батареї зимні в гуртожитках моїх пілотів у порваних носках
Кращих у свому ділі
Блять, яка там москва?
Я так ненавиджу людей
Вони породжують сором, страх, біль, сміх
Вони пестять своє его так, наче геніталії
Дивляться за мною зі своїх VIP-лож
Лиється пиво з присмаком сечі під Козацький Марш
Підборідки у безпеці покажуть на екіпаж
Пальцем, який би мав бути відрубаний
Колючим дротом, який я вдіну просто за мить

[Бридж]
Я падаю вниз
Як Люцифер
Я падаю вниз
Як Люцифер
Як Люцифер
Як Люцифер
Як Люцифер
Як Люцифер
Як Люцифер
Як Люцифер

[Приспів]
Рідне наше небо, вічно молоде та юне
Кличе наше серце знову у політ
Голубочком білим над нашою землею
Летить наш птах залізний в безкраю далечінь

[Аутро]
Я падаю вниз
Як Люцифер
Я падаю вниз
Як Люцифер
Як Люцифер
Як Люцифер

Паліндром Люцифер (generated by Suno AI)

Verse 1
Осінній жовтий лист кружляє зверху вниз, мені наспівує пісні.
Ти кажеш - не журись, я повернусь колись - не обіцяй цього мені.
І марно не кажи, і не тривож душі, мені лишилися пісні.
І знаєш ти сама, що йде до нас зима, і так далеко до весни.

Chorus
Золотава осінь розпустила коси і птахом у небо летить.
За тобою буду все життя жаліти і серденько буде боліть.
Золотава осінь йде простоволоса, шепоче мені - зупинись.
І питає вітра, де так довго він баривсь?

Verse 2
І знову жовтий лист - від осені сюрприз - дарує усміх золотий,
Кажу слова не ті, гублюсь на самоті, лиш на прощання погляд твій.
І марно не кажи, і не тривож душі, мені лишилися пісні,
Бо знаєш ти сама, що йде до нас зима і так далеко до весни.

Золотава осінь (generated by Suno AI)

[Куплет 1]
Брате, скажи, як тебе звати?
Брате, згадай, чи ми ще солдати?
Чи наша земля ще є під ногами?
Чи бачиш у снах ще посмішку мами?
Мушу просити тебе, побратиме
Бийся за двох, якщо я загину
Перші віднесуть Богові душі
Останніх не буде – бо всіх не подушать

[Приспів]
Нам готують прем’єри
Зовсім чужих вистав
«Ніщо не зупинить ідею, час якої настав»
Герої серцями палають яскраво
Навіть напів накалу
Ти на коліна не стала, Героям Твоїм Слава!

[Куплет 2]
Встаньте брати, не майте страху
Ми не поляжемо в цьому бою
Бо рано до Раю шукати дверей
Тримайтеся зброї і вільних ідей

[Приспів]
Нам готують прем’єри
Зовсім чужих вистав
«Ніщо не зупинить ідею, час якої настав»
Герої серцями палають яскраво
Навіть напів накалу
Ти на коліна не стала, Героям Твоїм Слава!
Нам готують прем’єри
Зовсім чужих вистав
«Ніщо не зупинить ідею, час якої настав»
Герої серцями палають яскраво
Навіть напів накалу
Ти на коліна не стала, Героям Твоїм Слава!
Нам готують прем’єри
Зовсім чужих вистав
«Ніщо не зупинить ідею, час якої настав»
Герої серцями палають яскраво
Навіть напів накалу
Ти на коліна не стала, Героям Твоїм Слава!

БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ – Героям (generated by Suno AI)

За чужими не бачу, де поділись наші,
Хто нічого не взяв, всього себе віддавши.
І колишні щенята поставили вовками,
Рідні зорі горять над чужими містами.
Кому вина на стіл, кому голі кості,
Принесли чуже повітря непрохані гості,
Густо віється дим над розбитим асфальтом,
Ріже світла лезо темряву ватну.

Відчай мій, я не прошу полегкості,
Стільки мрій не стало сили й твердості.
Відчай мій, мої герої впали,
Стільки мрій не стало від металу.

За чужими не чую, як сміються наші,
З дому вийшли одні – повертались інакші,
Де колишні щенята поставали вовками,
Поки зверху сидять за тугими столами.
Ти за вітром ніс, за новинами пильно
Гинуть молоді, коли жити повинні.
Що якщо твій дім став дорогою й пилом,
Що якщо ця тінь знов не тих накрила.

Вітер, вій, розвій тривоги й болі,
Хто для нас здобуде кращу долю.
Вітер, вій, мої герої встали,
Де серця сильніше від металу.

За сльозами матерів церковних дзвонів не чути,
Острови свободи захищаються люто,
Сіроманці вовки б'ються з дворовими псами,
Ми не станем рабами, ні, ми не станем рабами.

Вітер, вій, розвій тривоги й болі,
Хто для нас здобуде кращу долю.
Вітер, вій, мої герої встали,
Де серця сильніше від металу.

Герої - Фіолет

Verse 1
Уночі
Я тобі так просто під гітару
Заспіваю всі свої пісні
Розкажи, чому лише про тебе
Написані вони

Bridge
Я тобі так просто під гітару
Заспіваю аж до темноти
Як зізнатися в всьому не знаю

Chorus
Що я на небі! Мила моя, на небі
Зоре моя, на небі, відколи тебе знайшов
І я на небі, мов на земному небі
Мила, коли з тобою - літаю і знов, і знов

Verse 1
Там, де для когось тільки лютий за вікном
На моїй вулиці давно уже весна
І дух захоплює немов від висоти
І так живу, немов літаю я, так немов літаю я
Кожну мить, коли зі мною ти

Bridge
Уночі
Я тобі так просто під гітару
Заспіваю всі свої пісні
Розкажи, чому лише про тебе
Написані вони

Я тобі так просто під гітару
Заспіваю аж до темноти
Як зізнатися в всьому не знаю

Verse 2
І коли не знаю що сказати
Коли не можу більш дібрати слів
Через пісню краще передати
Те що я давно хотів

Чи знімуть про нас з тобою фільми
Чи вийдуть ненаписані вірші
Залишу лиш на пам'ять все у пісні
І заспіваю тут тобі

Уночі
Я тобі так просто під гітару
Заспіваю всі свої пісні
Розкажи чому лише про тебе
Написані вони

Я тобі так просто під гітару
Заспіваю аж до темноти
Як зізнатися в всьому не знаю

І я на небі! Мила моя, на небі
Зоре моя, на небі, відколи тебе знайшов
І я на небі, мов на земному небі
Мила, коли з тобою - літаю і знов, і знов

І я на небі! Мила моя, на небі
Зоре моя, на небі, відколи тебе знайшов
І я на небі, мов на земному небі
Мила, коли з тобою - літаю і знов, і знов

Літаю і знов, і знов
Літаю і знов, і знов

YAKTAK & Святослав Вакарчук - На нічному небі (generated by Suno AI)

Strophe 1
Uns wurde ein Garten gegeben und unzählige Pfade,
Jedes Atom ist Kunst, ein Paradies aus smaragdgrünen Fluten.
Doch gibt es jene, die sich freuen, Shahed-Drohnen in ein Kinderzimmer zu schicken –
Einfach ein Fehler Gottes, ein unvollständiger Code.
Und der Körper, das größte Kunstwerk des Schöpfers,
Rudert im Sowjetstil in einer Welt voller Geigen und Skripte.
Halb um die Welt entfernt vom Zuhause, seit Geburt schon verwildert,
Gierig nach Blut – das pure Böse.
Mit der Gabe beschenkt, Liebe und Akkorde zu verweben,
Tauche ich in diesen Surrealismus ein, wo ich Leben erbauen könnte.
Denn wenn nicht wir, dann töten uns diese Horde-Gesichter,
Unsere Welt ist wieder zerbrochen, wir sind die neuen Lebensingenieure.

Refrain
Hinter den Abraumhalden geht die Sonne auf,
Die Welt gibt den Überzeugten, was ihnen gehört.
Babylon brennt bereits, und wir stehen in den Reihen mit Schwertern,
Denn das Feuer brennt die Entschlossenen nicht.

Strophe 2
Uran für das Volk hier, wo der Geist stärker ist als ewige Erze,
In Städten aus Kopfsteinpflaster und tierischem Dreck.
Wenn du nur Schlacke bist, helfen keine Reichtümer,
Wir sind die Kerne, die der Welt ewigen Schwung geben.
Stolz und stur, fürchten sie den Tod nicht,
Doch grausam wäre es, wenn die Ufer erneut zerrissen werden.
Die Taten der Helden ausgelöscht, die Kinder kolonisiert,
Lieber in den Kampf gehen als ein Rudel Wölfe als in einer Kolonne „Hirsche“.
Verzweifelte Sklaven tauchen in die Theiß,
Wir tauchen auf in Lava, Ruß und Dunst.
Aus den Untertagegruben steigen unaufhörlich Dämonen empor,
Mit den Körpern der Besten nähen wir die Risse der Erde zusammen.

Refrain
Hinter den Abraumhalden geht die Sonne auf,
Die Welt gibt den Überzeugten, was ihnen gehört.
Babylon brennt bereits, und wir stehen in den Reihen mit Schwertern,
Denn das Feuer brennt die Entschlossenen nicht.

Coda
Hinter den Abraumhalden
Brennt Babylon, und wir
Unter den Himmelsdächern
Stehen wie Legionen hier.

Refrain
Hinter den Abraumhalden geht die Sonne auf,
Die Welt gibt den Überzeugten, was ihnen gehört.
Babylon brennt bereits, und wir stehen in den Reihen mit Schwertern,
Denn das Feuer brennt die Entschlossenen nicht.


Текст пісні:

Нам даровано сад і стежок міріади
Кожен атом - мистецтво, рай смарагдових вод
Та є ті, хто радіють запускаючи Шахед в дитячу кімнату
Просто помилка Бога, не дописаний код
І отримавши тіло, найвеличніше витвір для діла
В світі скрипок і скриптів, воно тягне радянське весло
За півсвіту від дому, ще з народження озвіріле
Спрагло живиться кровʼю, просто істинне зло
Нагороджений чарами, сплітати любов і акорди
Я пірнаю в цей сюр, коли б міг будувати життя
Бо якщо не ми, то нас всіх вбʼють ці ординські морди
Наш світ знову зламався, ми нові інженери буття

За териконами сонце встає
Світ дає переконаним взяти своє
Вже горить Вавілон, а ми в лавах з мечем
Бо запеклих вогонь не пече

Уран народу тут, де дух міцніше вічних руд
В містах бруківка і тваринний бруд
Якщо ти шлаку пуд, то не збагатять кошти
Ми стрижні, що світу дають вічнопотужний поштовх
Горді і вперті не бояться смерті
Страшно, якщо знову два береги будуть роздерті
Вчинки героїв - стерті, діти - колонізовані
Краще йти в бій в зграї вовків, а не колоні з «оленів»
Раби знедолені пірнають в Тису
Ми виринаємо у лаві, копоті, імлі
З підземних шахт невпинно лізуть біси
Тілами кращих ми зшиваєм тріщину Землі

За териконами сонце встає
Світ дає переконаним взяти своє
Вже горить Вавілон, а ми в лавах з мечем
Бо запеклих вогонь не пече

За териконами
Горить Вавілон а ми
Під небесними кронами
Стоїмо легіонамиє

За териконами сонце встає
Світ дає переконаним взяти своє
Вже горить Вавілон, а ми в лавах з мечем
Бо запеклих вогонь не пече

YARMAK - ВАВИЛОН (auf Deutsch)

Слова: Катерина Морозова
(generated by Suno AI)

	
То було незвичне літо, на медах і дикім цвіті,
На траві, росою вмитій, настоялося.
Серед зашарілих вишень до мене дівчина вийшла,
У вінку з п'янкої м'яти суджена моя.

Катерино, чуєш, кличу, Катерино,
Вийди знову на дорогу, Катерино,
В зелен-саді я чекаю, дівчино моя.
Катерино, білий спогад, Катерино,
Щирий усміх, ясний погляд, Катерино,
У промінні ясноплиннім бачу я тебе,
У промінні ясноплиннім, у промінні ясноплиннім,
Бачу я тебе.

У вінку з п'янкої м'яти і з проміння золотого,
Поруч мене, як лебідка, Катерина йшла.
Але літо проминуло, закінчилося жнивами,
Його відгомін лишився тільки в моїх снах.

Катерино, чуєш, кличу, Катерино,
Вийди знову на дорогу, Катерино,
В зелен-саді я чекаю, дівчино моя.
Катерино, білий спогад, Катерино,
Щирий усміх, ясний погляд, Катерино,
У промінні ясноплиннім бачу я тебе,
У промінні ясноплиннім, у промінні ясноплиннім,
Бачу я тебе.

PositiveDynamicRange

Popular tracks