Нема грошей – перший сінгл з дебютного альбому гурту Пирятин “Атентат”. 
Фінансово-економічний power-blues присвячений борговим пасткам та голодранству як культурному і соціальному явищу. Ненормативна лексика, простий і щирий до примітивності текст, потужний акустичний саунд – все це створює відверто розбишацьку пульсацію. 

Пісня закликає до хуліганки, надихає на жбурляння табуреток крізь закриті вікна, провокує скандалізацію атмосфери та запрошує до алкорезистансу. Створено для гульби, лютування, а також вирішення нагальних питань.

У записі брали участь: Іван Семесюк – спів, губна гармошка. Федір Бублик – барабани. Артем Малюга – бас-гітара, гітара, додаткові інструменти. Євгенія Устінова – вокал. Володимир Бабушкін – гітара.

Текст – Іван Семесюк
Саундпродюсер – Артем Малюга
Обкладинка сінглу – Іван Семесюк.

Нема грошей

Якщо стається жопа або дупа у житті -
Ти не журись і в розпач не впадай!
Вийди на балкон вночі і гучно закричи,
А краще як скажений заволай.
Так щоб тебе почув нічний ларьок і мусора,
Сусід алкаш, вахтьор з парадняка!

Це просто жопа, і неабияка!
Це хижа жопа, просе копняка!
Це просто жопа, і неабияка!
Це люта дупа, просе копняка!

Буває так, що срака насувається здаля -
Її одразу можна й не впізнать.
Кудлата як собака і кусюча мов змія,
А як накриє - нікуди тікать!
Бо з жопи не втечеш і в цьому, власне, її суть.
Крізь неї проляга життєва путь!

Це просто жопа, і неабияка!
Це хижа жопа, просе копняка!
Це просто жопа, і неабияка!
Це люта дупа, просе копняка!

Але не бійся дупи, бо в ній є свої плюси -
Життєвий досвід - ось один з плюсів!
Почути можна в дупі відповідні голоси
Крізь плетиво застіраних трусів.
Становище нормальне в жопі, не біда!
Допоки не підкралася пизда!

А так це просто жопа, хоч неабияка!
Це хижа жопа, просе копняка!
Це просто жопа, і неабияка!
Це люта дупа, просе копняка!

Жопа

У маршрутці я їхав,
Часником і перегаром в ній дихав,
І дивився на людей у маршрутці -
Це культурний шок.

Усі ці йобані свині
Такі упрілі, що аж плями на спині.
Пам’ятаю я все це і до нині,
А в руках кульок!

У Яготин, хай несе мене історії плин!
Доберуся я до Яготина, де живе вона!
Вонючі жлоби, спричиняєте ви стільки журби,
Я тікаю від людської юрби, у Яготин!

Маршрутка прямує,
Нею серце наче шофер керує.
А у тому серці люто вирує 
Почуттів кульок.

А у тому кулькові
Все що мати загорнули в дорогу -
Шкарпетоси, гроші, всього потроху
І смачний періжок!

У Яготин, хай несе мене історії плин!
Доберуся я до Яготина, де живе вона!
Вонючі жлоби, спричиняєте ви стільки журби,
Я тікаю від людської юрби, у Яготин!

А на станції Лєна
Стоїть з торбами із поліетілєна.
З манікюром, і чекає на мене
І на мій періжок!

Голубців накрутила,
Накрасилася і ноги побрила.
На розлив взяла свіжайшого пива -
Де ж це мій мужичок?

У Яготин, хай несе мене історії плин!
Доберуся я до Яготина, де живе вона!
Вонючі жлоби, спричиняєте ви стільки журби,
Я тікаю від людської юрби, у Яготин!

Яготин

Був на гробках, на цвинтарі в селі.
Когось поминали місцеві василі.
Вони понапивалися й дали мені пизди!
Їхав у плацкатрі, у бік Житомира,
Вийшов у тамбур, а там два пацана.
Вони не привіталися й дали мені пизди!

Понапивалися, понажиралися!
Дали пизди, дали пизди!
Протверезіли і вибачалися,
Дали пизди, дали пизди!
А я лежав у стерні.
Дали пизди, хой дали пизди,
А я лежав у стерні!

Після Обжинків гуляв на весіллі,
Там брали шлюб знайомі рагулі.
Вони понажиралися й дали мені пизди.
Їхав на машині, підрізали козли!
Виходю подивиться, а шо то за жлоби,
Усі були на треніках, й дали мені пизди!

Понапивалися, понажиралися!
Дали пизди, дали пизди!
Протверезіли і вибачалися,
Дали пизди, дали пизди!
А я лежав у стерні.
Дали пизди, хой дали пизди!
А я лежав у стерні!

Думав помираю, пішов до лікаря.
Дійти не довелося - спіткали мусора.
Вони були знервовані й дали мені пизди!
Ось так мене прибили, у юшці вся земля.
Вбивати не хотіли, але в могилі я!
Ховали, несли у труні і знов дали пизди!

Понапивалися, понажиралися!
Дали пизди, дали пизди!
Протверезіли і вибачалися,
Дали пизди, дали пизди!
А я лежав у труні.
Дали пизди, дали пизди!
А я лежав у труні!

Дали пизди

Зранку і до вечора
Робиш на роботі.
З п’ятниці до понеділка
П’єш у гаражі.
Не фатає щастя в жизні
Бо на пиришкоді
Стало раком і стоїть
Гівно у голові!

Хто насрав у голову
І що це за паскуда?
Як так получилося
Що в ній парує кал?
Відповідь проста до болю -
Насрано ні с куда.
Просто ти і є гівно
І сам себе насрав.
Відповідь проста до болю -
Насрано ні с куда.
Просто ти і є гівно
І сам себе насрав.

Тяжко усвідомити -
Ще важче осягнути,
Той ганебний факт,
Що ти вопше дарма живеш.
Краще пий на гаражах,
Бо цього не збагнути.
Своїм крепким баняком
Ніколи не поймеш.

Хто насрав у голову
І що це за паскуда?
Як так получилося
Що в ній парує кал?
Відповідь проста до болю -
Насрано ні с куда.
Просто ти і є гівно,
І сам себе насрав.
Відповідь проста до болю -
Насрано ні с куда.
Просто ти і є гівно.
І сам себе насрав.

Зранку і до вечора
Робиш на роботі.
З п’ятниці до понеділка
П’єш у гаражі.
Не фатає щастя в жизні
Бо на пиришкоді
Стало раком і стоїть
Гівно у голові!

Хто насрав у голову
І що це за паскуда?
Як так получилося
Що в ній парує кал?
Відповідь проста до болю -
Насрано ні с куда.
Просто ти і є гівно
І сам себе насрав.
Відповідь проста до болю -
Насрано ні с куда.
Просто ти і є гівно
І сам себе насрав!

Гівно в голові

Якщо не в змозі осягнуть
Своїх блядєй мотиви странні,
То нахуя ото пиздіть
Про заворушки іностранні?

Ось ти в норі своїй сидиш,
На сраці прищ, носок дірявий,
І все одно всю ніч пиздиш -
Хуяриш пост в Facebook гугнявий.

Життя іде, минають дні,
А ти сидиш в гівні по вінця.
В такі моменти ти мені
Напоминаєш українця.

Життя іде

Припиздячив я зранку на стройку,
А на стройці нема чим робить.
Не завезли цемент, безпещанку,
І прораб недовольний сидить.

Що коїться? - питаю.
Де цемент, де усі стройбани?
А прораб мені отвічає:
Пацани у пизді на гвозді!

Ти сідай в яготинську маршрутку
І пиздуй до батьків на село!
Не потрібні цемент, безпещанка,
І твоє буракове їбло.

Бо травневі свята буяють,
І не робе на свято народ!
Рабойоби мов свині бухають
І їбають роботу у рот.

Бо травневі свята буяють,
І не робе на свято народ!
Рабойоби мов свині бухають
І їбають роботу у рот.

Травневі cвята

Сотні років на городі
Йде війна і на підводі,
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат.
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат.

Це історія життя
Без кінця і вороття.
Ех, ви граблі, заступи,
Ниви, оранки й снопи.
Сотні років на городі
Йде війна і на підводі,
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат!
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат!

Маю картоплі повний льох,
Маю картоплі повний льох!
Поки копали - ледь не здох,
Перебирали удесятьох.
Злоїбуча бараболя,
Ниє тіло, виє доля.
Бараболя молода
Зиму лежала і погнила.
Бараболя молода
Зиму лежала і погнила.

Маю закруток повний льох,
Маю закруток повний льох!
Пхали по баньках удесятьох,
Поки крутили - ледь не здох.
Ці прокляті помідори,
Повний льох і пів’комори.
Ногу схопило, все болить,
А без закруток не прожить!
Ногу схопило, все болить,
А без закруток не прожить!

Кругом борозняк, кроти і тля
І фітофтори дохуя!
Все це гризе, жує, псує,
Жити спокійно не дає. 
Сотні років на городі
Йде війна і на підводі,
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат!
Я завожу гербіцид -
Розпочинаю геноцид!

Сотні років на городі 
Йде війна і на підводі
Я завожу хімікат
Розпочинаю атентат
Я завожу гербіцид
Розпочинаю геноцид!

Атентат

Пішов я на рибольку,
Де й нахуйорився!
Вернувсь додому п’яний -
Вкусило порося!

Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!
Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!

Ходив я на роботу -
Охранніком робив.
Їбашив у три зміни
Аж раптом зрозумів -

Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!
Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!

А потім одружився,
Прожив у шлюбі рік.
Дружина була люта
І кволий чоловік.

Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!
Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!

Життя прожив не кепсько
Бо пив, курив, гуляв!
Аж раптом прояснилося -
Здоровля проїбав!

Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!
Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!

Отак життя минає,
А іншого нема!
Нога моя кульгає, 
І перва, і втора!

Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!
Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!

Так самонаїбнувся я
Наче й не було!
Цікаво було жити,
Вмирати ж не цейво!

Я самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!
Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!

Самонаїбнувся

Ішов москаль по приліску,
Шукав собі пригоду.
Світило з неба сонечко -
Прєкрасная паґода!
Аж раптом їбануло
І здригнулася земля -
Болванка прилетіла
В молодого москаля!

І москаля нема,
Немає москаля!
Немає ніхуя вопше,
Сама сира земля.
Працює артилерія -
Їбашать пацани,
Одним кацапом менше,
А вторий насрав в штани!

Сидить москаль в окопі
І тримає калаша.
В наколках його тіло,
А в кишені анаша.
Аж раптом їбануло
І здійнялася рілля,
Земля перетравила 
Молодого москаля.

І москаля нема,
Немає москаля!
Немає ніхуя вопше,
Сама сира земля.
Працює артилерія -
Їбашать пацани,
Одним кацапом менше,
А вторий насрав в штани.

Пре колона техніки,
Псковська дєсантура,
А по кущах засіла 
Гереушна агентура.
Аж раптом їбануло
І замовкли дізєля,
Побило дєсантуру,
Пригоріли трусєля.

І москаля нема,
Немає москаля!
Немає ніхуя вопше,
Сама сира земля.
Працює артилерія -
Їбашать пацани.
Одним кацапом менше,
А вторий насрав в штани.

Стояв ращьот кацапський
Міномьотчиків підрозділ.
Їбальники довольні,
На ротацію є дозвіл.
Аж раптом їбануло
Й обірвалося життя,
А разом з тим здоровля
Бойового москаля!

І москаля нема,
Немає москаля!
Немає ніхуя вопше,
Сама сира земля.
Працює артилерія -
Їбашать пацани.
Одним кацапом менше,
А вторий насрав в штани.

І москаля нема,
Немає москаля!
Немає ніхуя вопше,
Сама сира земля.
Працює артилерія -
Їбашать пацани.
Одним кацапом менше,
А вторий насрав в штани.

Арта

Посадили пацана на тюрягу,
Ні за шо на десять год, бідолаху.
Дуже їсти захотів, вкрав яйце і запалив
Пацана поліцейський патруль.
Дуже їсти захотів, вкрав яйце і запалив
Пацана поліцейський патруль.

Той патруль його давно пильнував,
Слідкував за ним щодня, полював.
І схопили на яйці, поліцаї молодці,
І судили за яйце пацана.
І схопили на яйці, поліцаї молодці,
І судили за яйце пацана.

І сказав йому старий прокурор:
Бачу, ти пацан нормальний, не вор!
Просто їсти захотів, вкрав яйце і залетів
На тюрьму, на десять год строгача.
Просто їсти захотів, вкрав яйце і залетів
На тюрьму, на десять год строгача.

А пацан його питає: За шо?
Може якось порішаєм, чи шо?
І налетіли мусора, і порішали всі діла,
Розкизячили лице за яйце.
І налетіли мусора, і порішали всі діла,
Розкизячили лице за яйце.

Криптошансон

На горищі вітер свище,
А в кишені порожняк.
Опускаюся все нижче -
Сорок год, старий клумак!

Сорок років, сороковнік! 
Хуй, пизда, рука, нога.
Крізь життєві перешкоди
Дочвалав  до сорока!

Жінка йобнулась з роками,
Син дебіл, дочка тупа.
Не зважаючи на все це
Я дожив сорока!

Я клумак! Я клумак! 
Сорок год – старий мудак!
Не людина, не скотина,
Алкоголік вурдалак!

Наливай! Наливай! 
І пиздуй за небокрай.
Гастроном вночі не робе, 
Не барися, поспішай! 

На горищі вітер свище,
А в кишені порожняк.
Опускаюся все нижче -
Сорок год, старий клумак!

Сорок років, сороковнік! 
Хуй, пизда, рука, нога.
Крізь життєві перешкоди 
Дочвалав  до сорока!

Жінка йобнулась з роками,
Син дебіл, дочка тупа.
Не зважаючи на все це
Я дожив сорока!

Я клумак! Я клумак! 
Сорок год – старий мудак!
Не людина, не скотина,
Алкоголік вурдалак!

Наливай! Наливай! 
І пиздуй за небокрай.
Гастроном вночі не робе, 
Не барися, поспішай! 

Я клумак! Я клумак! 
Сорок год, старий мудак!
Не людина, не скотина,
Алкоголік вурдалак!

Наливай! Наливай! 
І пиздуй за небокрай.
Гастроном вночі не робе, 
Не барися, поспішай!

Сороковнік

Пісня “Нема грошей” – перший сингл з дебютного альбому гурту Пирятин “Атентат”. Фінансово економічний power-blues присвячений борговим пасткам та голодранству як культурному та соціальному явищу. Ненормативна лексика, простий і щирий до примітивності текст, потужний акустичний саунд – все це створює відверто хуліганську, розбишацьку пульсацію.
https://play.google.com/music/m/Bxa3stcziomwjo4e3muey6me65y
http://itunes.apple.com/album/id/1340499402
http://itunes.apple.com/album/id1340499402?ls=1&app=itunes
https://open.spotify.com/album/0qkHa2YyXgCwayDzN3Mj5j

Нема грошей (Офіційний сингл)

Родіна – пісня на перший погляд нетипова для Пирятина. Вона на сто відсотків серйозна і про серйозне. Пафосна, але й не позбавлена своєрідної іронії. Це пісня про любов. Про любов до Батьківщини, про кризу ідентичностей пострадянського українця. Вона про складну культурну еволюцію та болючі але такі необхідні зміни.

Родіна була однією з перших пісень, що взагалі народилася в колективі, на концертах вона звучить давно і регулярно. Але тільки зараз ми дозріли до її студійного варіанту, знайшли аранжування і відчули потрібну пульсацію.

З чого починається Родіна?
З сокири в горбатій спині.
З базарних заношених треніків
На ровному пацані.
А може вона починається
Із напису "лох" на стіні?
Давай, розповім чим кінчається,
А ти візьмеш пива мені.

Кінчається Родіна градами,
І м’ясом в горілій броні.
Дев’ятого травня парадами,
Колонами кацапні.
Кінчається Родіна боляче,
Мов мара в окопному сні,
Де серце солдата палаюче
Холоне у чорній землі.

Не вперше стара поривається
В обійми згрібсти діточок.
Щоб було все як полагається,
Розкохано до кісточок.
І вкотре вона намагається
Ту пєсню, что пєла нам мать,
Чи як воно там називається,
Із “калаша” заспівать.

З чого починається Родіна?
А чи починалась вона?
З кривавого кухля напоєна,
Війна її справжнє ім’я.
А там де кінчається Родіна,
Чужа зловорожа змія,
Там починається рідна
Земля – Батьківщина моя.

Родіна (Single)

Він спорожнів, цей дім, а в ньому привид
Сидить в кутку і дивиться в паркет.
Він охолов і, схоже, втратив привід
Скрипіти чимось. Цегляний предмет.

Ще вчора жив, сопів і гучно дихав
Мій білий дім, який я мурував.
І рапом з нього навіть смисл з’їхав,
Якщо він в цьому домі існував.

Я дивний привид, що живе в макеті,
Де сохне мокра пляма на паркеті.
Я дивний привид, що живе в макеті,
Де сохне мокра пляма на паркеті.

Дивно, але небо плаче,
І, здається, вітер теж.
І всередині гаряче
Шото, плаче, вовком виє. 
Не збагнеш.

Я дивний привид, що живе в макеті,
Де сохне мокра пляма на паркеті.
Я дивний привид, що живе в макеті,
Де сохне мокра пляма на паркеті.

Я дивний привид, що живе в макеті,
Де сохне мокра пляма на паркеті.

Іван Семесюк - текст, голос, горловий спів.
Артем Малюга - музика, інструменти, звукозапис.

foto - Fifi Bristoche

Привид (Single)

Аватар – студійний реліз щирого алкогольного гімну від гурту Пирятин. 

Бути ідейним алкоголіком не так-то й просто, і без стійкого внутрішнього оптимізму побудувати кар’єру справжнього пияка-життєлюба фактично неможливо. Тому пийте, друзі, але пам’ятайте про наслідки і робіть свій вибір відповідально!

Пирятин / Аватар

Батько пив, дід бухав, прапрадід лютував,
Під очима блищать синяки.
Бухаю я, уся моя рідня,
Жінки, старі баби й чоловіки.

Я п’ю вино, розведене гівно,
Горілку і скипидар.
Життя моє – барвисте полотно,
А стиль мого життя – перегар.

Бодун, сушняк, ранковий моральняк.
В крові моїй тече алкоголь. 
Я аватар, потоплений дракар,
І дно – моя щоденна юдоль.

Батько пив, дід бухав, прапрадід лютував,
Під очима блищать синяки.
Бухаю я, уся моя рідня,
Жінки, старі баби й чоловіки.
 
Я п’ю усе,  що вітер принесе,
І хай мене поб’є луципер,
Цей організм усе перенесе,
Якщо і дотепер він не помер.

Бодун, сушняк, ранковий моральняк.
В крові моїй тече алкоголь.
Я аватар, потоплений дракар,
І дно – моя щоденна юдоль.

Бодун, сушняк, ранковий моральняк.
В крові моїй тече алкоголь.
Я аватар, потоплений дракар,
І дно – моя щоденна юдоль.

Музика: Пирятин
Текст – Іван Семесюк
Гітара, банджо – Богдан Буткевич
Бас-гітара – Артем Малюга
Спів – Іван Семесюк
Саундпродюсер – Артем Малюга

Аватар (Single)

Наша місія проста,
І закріплена в законі –
Люби гусей, шануй Христа,
Тримай картоплю на балконі.

Наша місія проста,
На балконі пророста,
Все шо вирвали з землі,
Металеві мозолі.

Арії-аграрії, послухайте мене!
Як же заїбало жити в СМТ.
Жити в СМТ – це приблизно те саме,
Як залізти у маршрутку,
Що нікуди не іде.

Наша місія проста –
Люби гусей, шануй Христа.
Колупаються в землі
Металеві мозолі.

Наша місія проста –
Люби гусей, шануй Христа.
Колупаються в землі
Металеві мозолі.

Арії-аграрії, послухайте мене!
Як же заїбало жити в СМТ.
Жити в СМТ – це приблизно те саме,
Як залізти у маршрутку,
Що нікуди не іде.

Арії-аграрії, послухайте мене!
Як же заїбало жити в СМТ.
Жити в СМТ – це приблизно те саме,
Як залізти у маршрутку,
Що нікуди не іде.

СМТ

Ми зустрілися з тобою у метро.
Вечір добрий, я Дмитро!
І полюбив, полюбив,
Полюбив я твої цицьки!
Нещодавно, а здається так давно,
Пиво пив, ходив в кіно,
І не любив, не любив,
Не любив я твої цицьки.

А нині маю цицьки – вони мої!
Наповнились цицьками 
Мої будні й вихідні,
Полюбив, полюбив, 
Полюбив я твої цицьки.
Полюбив, полюбив,
Полюбив я твої цицьки.

Оженилися з тобою восени.
Ось документ –  ось вони.
Офіційно мої документальні цицьки.
І тепер усе моє життя в цицьках,
Як собака в реп’яхах.
Навкруги, навкруги, 
Навкруги самі цицьки.

А нині маю цицьки – вони мої!
Наповнились цицьками 
Мої будні й навіть вихідні.
Полюбив, полюбив, 
Полюбив я твої цицьки.
Полюбив, полюбив,
Полюбив я твої цицьки.

Але всьому є початок і кінець,
Знов подмухав вітерець.
Я зустрів, я зустрів,
Я зустрів ще кращі цицьки.
Що ж робити якщо навіть у цицьок,
Своя війна, свій Раґнарьок,
І я беру, я беру, 
Я беру у ній участь.

І знову маю цицьки – вони мої!
Наповнились цицьками 
Мої будні й вихідні.
Полюбив, полюбив,
Полюбив я нові цицьки.
Полюбив, полюбив,
Полюбив я нові цицьки.

Цицьки

Доводиться мовчати, що ж поробиш!
Бо все ж таки приватне – це святе.
І по кімнаті мовчки ходиш-бродиш,
Шукаєш щось, але нема – пусте.

Розум гризе журба,
Душу їбаше скрута.
Серця уже нема,
Тіло пече цикута.

Пиздець! 

Сідаєш на стілець, сидиш, міркуєш.
Встаєш., ідеш, іертаєшся, мовчиш.
Ти молодець і добре замаскуєш
Свою біду. Лягаєш й міцно спиш.

Розум гризе журба,
Душу їбаше скрута.
Серця уже нема,
Тіло пече цикута.

Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.
Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.
 
Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.
Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.

Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.

Помаленьку

Батько пив, дід бухав, прапрадід лютував,
Під очима блищать синяки.
Бухаю я, уся моя рідня –
Жінки, старі баби й чоловіки.

Я п’ю вино, розведене гівно,
Горілку і скипидар.
Життя моє – барвисте полотно,
А стиль мого життя – перегар

Бодун, сушняк, ранковий моральняк.
В крові моїй тече алкоголь.	
Я аватар, потоплений дракар,
І дно – моя щоденна юдоль

Батько пив, дід бухав, прапрадід лютував,
Під очима блищать синяки.
Бухаю я, уся моя рідня –
Жінки, старі баби й чоловіки.
 
Я п’ю усе,  що вітер принесе,
І хай мене поб’є луципер.
Цей організм усе перенесе,
Якщо і дотепер він не помер.

Бодун, сушняк, ранковий моральняк,
В крові моїй тече алкоголь.
Я аватар, потоплений дракар,
І дно – моя щоденна юдоль.

Бодун, сушняк, ранковий моральняк,
В крові моїй тече алкоголь.
Я аватар, потоплений дракар,
І дно – моя щоденна юдоль.

Аватар

З чого починається Родіна?
З сокири в горбатій спині.
З базарних заношених треніків
На ровному пацані.
А може вона починається
Із напису "лох" на стіні?
Давай, розповім чим кінчається,
А ти візьмеш пива мені.

Кінчається Родіна градами,
І м’ясом в горілій броні.
Дев’ятого травня парадами,
Колонами кацапні.
Кінчається Родіна боляче,
Мов мара в окопному сні,
Де серце солдата палаюче
Холоне у чорній землі.

Не вперше стара поривається
В обійми згрібсти діточок.
Щоб було все як полагається,
Розкохано до кісточок.
І вкотре вона намагається
Ту пєсню, что пєла нам мать,
Чи як воно там називається,
Із “калаша” заспівать.

З чого починається Родіна?
А чи починалась вона?
З кривавого кухля напоєна,
Війна її справжнє ім’я.
А там де кінчається Родіна,
Чужа зловорожа змія,
Там починається рідна
Земля – Батьківщина моя.

Родіна

Заїбали галичани,
Заїбали східняки.
Рятувати Україну
Лізуть з льоху центряки.

Ех! Розквітай моя Тараща!
Квітни Жашків, Чигирин!
Воїн, гречкосій, ледащо,
Батьківщини вірний син!

Моторизований аграрій,
Багаторукий тарасит.
Трамбує в землю техногравій
І калатає церезіт.

Ех! Розквітай моя Тараща!
Квітни Жашків, Чигирин!
Воїн, гречкосій, ледащо,
Батьківщини вірний син!

Наш останній агроарій,
Могікантроп і мавпун.
Картопляний пролетарій,
Некерований двигун.

Розквітай моя Тараща!
Квітни Жашків, Чигирин!
Воїн, гречкосій, ледащо,
Батьківщини вірний син!

Ех! Розквітай моя Тараща!
Квітни Жашків й Чигирин!
Воїн, гречкосій, ледащо,
Батьківщини вірний син!

Розквітай моя Тараща!
Квітни Жашків, Чигирин!
Воїн, гречкосій, ледащо,
Батьківщини вірний син!

Розквітай моя Тараща!
Квітни Жашків, Чигирин!
Воїн, гречкосій, ледащо,
Батьківщини вірний син!

Ех! Розквітай моя Тараща!
Квітни Жашків, Чигирин!
Воїн, гречкосій, ледащо,
Батьківщини вірний син!

Розквітай моя Тараща!

Тараща

Народився на районі,
На свящeнній Оболоні.
Народився, розмутився,
В зeмлю ліг і розчинився.

Народився на районі.
Попільничка на балконі.
З нього в далeчінь дивився,
В зeмлю ліг і розчинився.

Дніпро широкий океан!
Помер знайомий наркоман.
І посеред буремних хвиль
Сама журба, на серці біль. 

Народився на районі,
На свящeнній Оболоні.
Народився, розмутився,
В зeмлю ліг і розчинився.

Дніпро широкий океан!
Помер знайомий наркоман.
І посеред буремних хвиль
Сама журба, на серці біль. 

Дніпро широкий океан!
Помер матьорий наркоман.
Ось так доводять до труни
Уредні звички, пацани.

Дніпро широкий океан!
Помер знайомий наркоман.
І посеред буремних хвиль
Сама журба, на серці біль. 

Дніпро широкий океан!
Помер матьорий наркоман.
Ось так доводять до труни
Уредні звички, пацани.

Народився на районі,
На свящeнній Оболоні.
Народився, розмутився,
В зeмлю ліг і розчинився.

Народився на районі

Тантра моя чорна,
І духовна практика!
Закрутились крепкі жорна,
Дхарма-профілактика.

Хой! Розпрягай коня, сармате!
Не барися, хлопче! 
Войовничий неформате,
Варварське Рінпоче.

Люта моя кармо!
Мудроє їбало!
Практикуючих достатньо,
Просвітльонних мало.

Саторі-самадхі,
Слово Амітабгі -
Розпрягай коня пацан!
Згорів сарай – гори й дацан!

Тантра моя чорна,
І духовна практика!
Закрутились крепкі жорна,
Дхарма-профілактика.

Хой! Розпрягай коня, сармате!
Не барися, хлопче! 
Войовничий неформате,
Варварське Рінпоче.

Тантра

Вуса бувають різні –
Пухнасті, обскубані, грізні.
Бувають вуса плебейські,
Підарські, поліцейські.

Бувають як в козака,
А можуть буть як в мудака.
Вуса не знають меж.
Заведи собі вуса теж.

Вуса бувають дивні,
Негативні і позитивні.
Бувають вуса жахливі,
Несподівані, справедливі.

Бувають як в козака,
А можуть буть як в мудака.
Вуса не знають меж.
Заведи собі вуса теж.

Вуса штука космічна,
Політико-економічна.
Вусами можна лякати,
Надихати, денервувати.

Вуса годяться на все,
А особливо на те,
Щоби їх просто мати,
Горя-біди не знати.

Вуса! Вуса! Вуса!

Вуса

Зима скінчилась,
Скінчились дрова.
Життя прeкраснe,
Зима хуйова.

Вeсна буяє,
Розквітла груша.
Життя прeкраснe,
Зима нe дужe.

Настало літо,
Вода прогрілась.
Життя прeкраснe,
Зима дeсь ділась.

Аж ось і осінь –
Гівно-повидло.
Життя всe гіршe,
Зими нe видно.

І раптом знову
Зима проклята.
Життя хуйовe,
Холодна хата.

І раптом знову
Зима проклята.
Життя хуйовe,
Холодна хата.

Зима за сраку 
Куса собаку.
Замeрзли нeтрі 
І ставки.
Пишу віршами 
Свою балаку,
І виють вітри 
Пиздюки.

Пиздюпиздюки!
Пиздюпиздюки!

Зима за сраку 
Куса собаку.
Замeрзли нeтрі 
І ставки.
Пишу віршами 
Свою балаку,
І виють вітри 
Пиздюки.

Пиздюпиздюки!
Пиздюпиздюки!

Пиздюки

Ось настали темні дні,
Як прожити їх нe знаю.
І нeпeрeливки мeні,
Бо настали темні дні.

Чорна хмара налeтіла,
І дмуха вітер лиходій.
І дe ж ти, дe ж ти, моя мила?
І потопає човник мій.

Ось настали темні дні,
Як прожити їх нe знаю.
І я грібу й нe вигрібаю.
Ось настали тeмні дні.

Хоч і тонe човник мій,
Всe ж я на ньому капітан.
І хай лютує бурeвій,
І рве вітрила вітрюган.

Не потоне човник мій,
І не зірве його вітрила. 
І крізь стіну дурних стихій
Я пливу де моя мила.

Не потоне човник мій,
Не зірве його вітрила. 
І крізь стіну дурних стихій
Я пливу де моя мила.

Хоч і тонe човник мій,
Всe ж я на ньому капітан.
І хай лютує бурeвій,
І рве вітрила вітрюган.

Не потоне човник мій,
Не зірве його вітрила. 
І крізь стіну дурних стихій
Я пливу де моя мила.

Човник

Він спорожнів, цей дім, а в ньому привид.
Сидить в кутку і дивиться в паркет.
Він охолов і схоже втратив привід
Скрипіти чимось. Цегляний предмет.

Ще вчора жив, сопів і гучно дихав,
Мій білий дім, який я мурував.
І рапом з нього навіть смисл з’їхав,
Якщо він в цьому домі існував.

Я дивний привид, що живе в макеті,
Де сохне мокра пляма на паркеті.
Я дивний привид, що живе в макеті,
Де сохне мокра пляма на паркеті.

Дивно, але небо плаче,
І, здається, вітер теж.
І всередині гаряче,
Шото, плаче, вовком виє. 
Не збагнеш.

Я дивний привид, що живе в макеті,
Де сохне мокра пляма на паркеті.
Я дивний привид, що живе в макеті,
Де сохне мокра пляма на паркеті.

Я дивний привид, що живе в макеті,
Де сохне мокра пляма на паркеті.

Bonus Track

Привид (Bonus Track)

Тантра моя чорна,
І духовна практика!
Закрутились крепкі жорна,
Дхарма-профілактика.

Хой! Розпрягай коня, сармате!
Не барися, хлопче! 
Войовничий неформате,
Варварське Рінпоче.

Люта моя кармо!
Мудроє хлїбало!
Практикуючих достатньо,
Просвітльонних мало.

Саторі-самадхі,
Слово Амітабгі -
Розпрягай коня пацан!
Згорів сарай – гори й дацан!

Тантра моя чорна,
І духовна практика!
Закрутились крепкі жорна,
Дхарма-профілактика.

Хой! Розпрягай коня, сармате!
Не барися, хлопче! 
Войовничий неформате,
Варварське Рінпоче.

Radio Edit

Тантра (Radio Edit)

Музыка – Пирятин
Тэкст – Алесь Плотка
Саундпрадусар – Арцём Малюга

Іван Сэмесюк – вакал, губны гармонік; Андрэй «Біт» Літвінок – барабаны; Арцём Малюга – бас-гітара; Багдан Буткевіч – гітара, бэк-вакалы; Надзя Каламеец – бэк-вакалы.

Яна ідзе па горадзе
І не глядзіць пад ногі,
І толькі позірк стомлены 
Свабоду выдае.
І толькі стужка белая,
Чырвоная і белая,
Упартая і смелая,
Надзею надае!

Чырвоная і белая,
Упартая і смелая,
Чырвоная і белая,
Надзею надае!

Яна ідзе па вобласці
Без цэнтравой падмогі,
І словы яе простыя,
А смак яе – палын.
І толькі стужка белая,
Чырвоная і белая,
Упартая і смелая,
Галоўная з прычын.

Чырвоная і белая,
Упартая і смелая,
Чырвоная і белая,
Галоўная з прычын!

Яна ідзе па вёсачках,
Па шэрых аўтастрадах,
Па занядбаных хатах,
Па аграгарадках.
І толькі стужка белая,
Чырвоная і белая,
Упартая і смелая,
Прэч адганяе страх.

Чырвоная і белая,
Упартая і смелая,
Чырвоная і белая,
Прэч адганяе страх!
Чырвоная і белая,
Упартая і смелая,
Чырвоная і белая,
Прэч адганяе страх! 

Чырвоная і белая,
Упартая і смелая,
Чырвоная і белая,
Надзею надае!
Чырвоная і белая,
Упартая і смелая,
Чырвоная і белая,
Надзею надае!

Чырвоная і белая,
Упартая і смелая,
Чырвоная і белая,
Прэч адганяе страх!
Чырвоная і белая,
Упартая і смелая,
Чырвоная і белая,
Надзею надае!

Чырвоная і Белая (Single)

Пирятин – це музична, ідеологічна, а також контркультурна диверсія. Щира та стилістично витримана хуліганка з правдивими текстами і виразним авторським естетизмом. Пирятин створив окремий жанр, визначив його як power country і записав у ньому два альбоми – Атентат (2018) і Тантра (2020). Щільний акустичний саунд, брудна лайка, ліризм, атмосфера алкогольного повстання та пульсація оптимізму – все це до вашої уваги. 

Жанр – power country, punk rock, folk rock. Склад: Іван Семесюк – спів, духові інструменти; Андрій "Біт" Литвинок – барабани; Артем Малюга – бас-гітара, гітара, додаткові інструменти; Богдан Буткевич – гітара, бек-вокал; Надя Каламєєць – вокал, бек-вокал.   

Тексти пісень – Іван Семесюк. 
 Саундпродюсер – Артем Малюга.  
Автор альбомних обкладинок – Іван Семесюк.  

В текстах присутня брудна лайка, бажане вікове обмеження 18+

ПИРЯТИН

Popular tracks