I'll take you to a place where everybody knows your name

je mes les voiles

Stayed is an album about the kinds of love that don’t shout, but linger. Built on quiet moments, half-closed doors, and the echoes of words never said, each track traces the soft ache of connection—how it forms, how it frays, and how it somehow endures. These aren’t grand declarations. They’re confessions left on voice memos. Glances held too long. Goodbyes that felt like maybe.

With textures ranging from ambient folk to cinematic indie, Stayed drifts through longing, memory, and stillness. Some songs ask to be heard in headphones at midnight. Others belong to empty roads or rooms that still hold someone’s scent.

This is not an album about falling in love.
It’s an album about the people who never left you—
even when they did.

Like I Belonged

A Billion Points of Light

Wosrship song A  prayer in a song Filipino

Panalangin

“Zankyo” (残響) captures the quiet solitude of late autumn sliding into winter — a season where silence holds memory, and every sound leaves an echo in the heart.
This track blends alternative rock and atmospheric textures, weaving a sense of longing, reflection, and timeless beauty.
A piece for those nights when the world feels still, yet every note lingers endlessly.

Zankyo

Invisible Scars

T DEE - MLR

love it (ft.mille)

The Tuesday sessions - Dinner party

Я, Віктор Павлік, на зоні співак,
Грав на гітарі, вірив, що є знак.
Писав про хлопців, про нашу сім’ю,
А в венах текла моя гірка хуйня.

Браття, не судіть, я вколовся ще раз,
І серце здригнулось, мов зламався каркас.
В останній акорді я віддав вам тепло,
Тепер моя гітара лиш братам на зло.


Я співав під баян, щоб не гаснув вогонь,
Та смерть підійшла, підкинула свій лом.
Тут нема «понятій» - є лиш габанський закон,
Де навіть співак не втече за кордон.

Браття, не судіть - я вколовся ще раз,
І серце здригнулось, мов зламався каркас.
В останній акорді я віддав вам тепло,
Тепер моя гітара лиш братам на зло.
і привид тут
Я помер від передозу, браття, не гнівайтесь,
Я ліг на нарах тихо, і не піднявсь.
А хлопці налили на гітару бухла,
Бо навіть у зоні повага жива

лірика і габана через укол дає передоз
пацики нацики з цим питанням йдуть далі
та лишаюсь і вшанують память про мене
дякую хлопці за прекрасний кінець біля вас
зустрінемось пізніше…

Сумний шансон про Віктора Павліка та кінець

I've been writing songs since 1993 and since then I've spent short spells in different bands. None of them worked and I couldn't work out why. 

It took me until 2025 to work it out. 

I'm a songwriter first and foremost, I've never been a front man, so I don't think the band formula ever really worked for me.  I also never really had that one "sound" which has become more obvious as the last three decades have come and gone.

The thing is, I don't think I ever knew what sound I wanted, I just enjoyed writing and creating something from nothing.

So, I think "Sons Of Regret" is fluid.  It's what it needs to be when it needs to be it. 

it's genreless.

Hopefully, there is something for most people here.

Thanks for listening.

A Billion Points of Light

Sons of Regret

Related tracks