на вході подих стає глибоким
ковтаю море і чиню спротив
ти десь навпроти плекаєш темінь
вдихаєш весну на повні легені
солоним небом я напиваюсь
болить нестерпно не зупиняюсь
і пісню покори наспівує тіло
чекаю на ранок заснути несила
на вході не знаєш - де буде вихід
тікаєш від себе вже четверть віку
людина в тобі вмирає і гасне
душа поволі втрачає масу
замало часу для слів красивих
засмучений бог підпалює шини
плаче вогнем палкими сльозами
випалює все що лишилось між нами
лиє ладан нам на повіки
аби ніч минала і йшла непомітно
знаходила вихід знаходила втіху
у темних волокнах мого світу
ламаєш макітру пропиту прожиту
не вміти любити нічні алкотріпи
замало розмов забагато людей
тисячі умов спотикають мене
і яскравий напалм залишить золу
на твоїх руках у сні наяву
на віки вічні і повсякчас
тримай оборону і думай про нас.

sudoma - вхід

я випаровуюсь
сонцем убитий
паросток хворого дерева
соціум згоден
у вакуумі жити
мляво махаючи стеблами
стеля спадає на твої кінцівки
давить пристрасно
з тебе всі соки
все менше простору нам потрібно
аби залишатись покірним скотом
міліція моралі
відчайдушно скиглить
я вдячний за ваші молитви
пересічний суб.єкт
у тебе повірить
знамена поламані перебиті
зламане бачення світобудови
вогонь поглинає
швидше світла
квіти ростуть корінням угору
інфікують повітря
я відчуваю
тотальну розруху
рух недолугий зірок і планет
демони сходяться звідусюди
аби утішати мене
я відчуваю північні вітри
півночі плачу
півночі регочу
в гортані моїй оселились птахи
співають псалми
лишають потомство
поламані крона моєї віри
вбирають холодну вологу світу
на долонях
перетинаються лінії
замкнене коло в моїй макітрі
мантри волають
мавки продажні
молитви сльозливі
заради наживи
дай нам боже ще трохи часу
не руйнуй надії.

sudoma - відчуваю

аудіо-поетичний експеримет.