Кожен може стати воїном. Треба тільки над собою попрацювати,- передає з фронту друг Домінік, командир снайперів морських піхотинців.

Він для себе знав зі школи: в разі війни піде воювати. В совкову армію не рвався, але про добрий військовий вишкіл подбав. Бо свій дім і свою землю чоловік має вміти захищати.

Про недолугу пропаганду і випадкове командирство; про війну, якої вистачить ще для багатьох,  і обов’язок вчитись воювати – слухайте  в новому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо».

Історії справжніх героїв записує журналістка і волонтерка Ірина Вовк

Тримаю Небо - Домінік

Еней постійно усміхається. В нього така реакція на стрес.  А про стрес  чи треба питати в чоловіка, що скоро два роки як на війні?

Еней - командир аеророзвідки 125 Обр, кадрового львівського формування тероборони, куди прийшов відразу, як переправив сім’ю за кордон.
-	Про силу і міфи бпла;
-	 відкладену до перемоги заповідь «не убий», 
-	Закон про мобілізацію і повоєнні плани говорили з Іриною 
         Вовк під час короткої відпустки до Львова.

Тримаю Небо - Еней

-Я людина, яка взяла естафету,- каже про свою мотивацію стати на захист України Левко, аеророзвідник 58 ОМбр.

В   цивільному житті він успішний архітектор з гідним заробітком. Перший рік вторгнення щедро донатив і в тому бачив свою найкращу роль в обороні країни. Та в якийсь момент прийняв свідоме рішення йти у військо. Щоб завершити справу чотирьох своїх предків, які воювали за свободу. І щоб могти дивитись у вічі тим, хто повернеться згодом з війни.

Про страх і рішучість; ілюзії і реалії фронту, армійські «університети» і …класичну латину говорили за кавою десь на півдні Донбасу з ведучою нашого воєнного подкасту Іриною Вовк\Iryna Vovk.

Тримаю Небо - Левко

На війні перемагають тили, - нагадує нам з фронту розвідник Пепел. Його війна розпочалась 2016-го у добробаті під Широкиним. Без зарплатні, зате з автоматом. Із друзями, що, як і ти, облишили все і пішли воювати, бо напав ворог. 
І війна, і ворог за ті роки стали  лютішими. Пепел має  що розповісти про те, 
-як тиждень виходили з побратимами з-під Маріуполя – без води і спальників, коли вночі стійкий мінус; 
– як застали ще живою Мар»їнку. Але засилля ворожих fpv-дронів і арти дім за домом стерли місто;
- чому любить воювати влітку, але терпіти не може  форсувати воду.
Проте форсує і воює за всякої погоди. А ще вчить мову і після війни збирається на курси, щоб не тільки добре говорити, а й думати українською.  Бо Пепел – з тих справжніх мотивованих добровольців,- каже про свого гостя  журналістка і волонтерка Ірина Вовк/ Iryna Vovk.

Тримаю Небо - Пепел

-	Перемогти. Вижити. А потім розберемось, - такі плани на майбутнє у друга Шкіпера, командира групи контролю військового стресу 80 окремої десантно-штурмової бригади. 
Раніше він був маркетологом в ІТ.  Активно волонтерив з 2014-го. Зрештою подався у військо, де потрапив на евакуацію 200-х. Дах не поїхав (знов цитата), тож коли створювався цей підрозділ, Шкіперу запропонували  стати військовим психологом.
Про майдфулнес на війні і рятівну силу  приємних справ; город під Кліщіївкою і флотилію яхт, що вже гуртується в мандри грецьким узбережжям, говорили з Іриною Вовк/Iryna Vovk в прифронтовій кав’ярні десь на Донеччині.

Тримаю Небо - Шкіпер

- Ми тут, щоб під*ри не прийшли до вас,- кажуть морпіхи 35ОБрМП Кабан і Камиш. Обидвом по 22 роки і вони з тих добровольців, що довго стояли в черзі під військкоматом, аби потрапити на фронт. Тоді найкращою мотивацією були колони ворожої техніки, що через їхні краї проривалась на Київ. Вони знають, що ратної праці і в них, і в країни вистачить ще надовго. Але мають спільні мрії на «після війни»: першим ділом - купити синові машину. 

Про синів, які ще не народились; про ворога, який вміє воювати; про піхоту, яка маркує і тримає нашу землю слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Його пише «на нулі» журналістка і волонтерка  Ірина Вовк/Iryna Vovk.

Тримаю Небо - Кабан і Камиш

У морських піхотинців Чіки і Люка одна мрія на після перемоги – додому. А поки «працюють потихеньку, як і всі, хто боронить свою територію». Насправді з кожним пострілом відточують свою філігранність. Бо кожен влучний постріл, вірять хлопці, наближає нас до визволення.

 Про роботу українських артилеристів,
 ресурс ворога та ескалацію на фронті;
 навчання за кордоном і нові установки почуєте у цьому 
 епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо».

Невигадані історії наших героїв  пише на фронті журналістка і волонтерка Ірина Вовк/Iryna Vovk

Тримаю Небо - Чіка і Люк

«Ми не перемогли, але ми знищили ворога»,- скаже наприкінці цього епізоду друг Гастролер. Він подає себе на війні як снайпер-фрілансер. Воює з 14-го, але не затримується надовго в жодному підрозділі. Бо не терпить армійщини з її в’язкою бюрократією, невмотивованими наказами і покаранням за спроби думати. 

Очевидний скепсис не є ширмою одягнути біле пальто і ображено стати осторонь подій. З кожним витком ескалації Гастролер повертається на фронт ще більш оснащеним  і навченим. Й інших весь час настановляє: зніміть рожеві окуляри.  Гаруйте-вчіться-готуйтесь стати в стрій….
Найбільш жорсткий з усіх випусків воєнного подкасту «Тримаю небо» записала десь у прифронтовій кав’ярні журналістка і волонтерка Ірина Вовк/Iryna Vovk.

Тримаю Небо - Гастролер

-Ніколи не можна знецінювати жінку. Жінка – це бойова одиниця,- переказує з фронту подруга Ракета, героїня цього епізоду воєнного подкасту «Тримаю небо».

Психолог і медійниця, вона знала, що піде воювати ще в 2014-му. Але тоді був дуже малим син. Тож вчилась стрілецтву, такмеду, тримала добру фізичну форму. І в лютому 24-го відразу пішла в безнадійну чергу до військкомату. Ну бо тоді чоловіків не всіх брали, а  жінкам заздалегідь казали «Не стійте, у вас шансів немає». Ракета буквально впросила взяти її на війну. Так потрапила в піхоту 103 ТРО, незабаром – під Київ, а далі – на схід… 

Два роки без ротації в окопах; брак зброї і людей, а ще тилові істерики довкола неминучої мобілізації не додають сил і мотивацій. Ракета не заперечує: стомлена. А часом - виснажена. Але не заглядає в майбутнє до перемоги.

Справжні історії героїв для Львівського радіо документує волонтерка і журналістка Ірина Вовк/ Iryna Vovk.

Тримаю Небо -  Ракета

Коли буде перемога - не знаю. Але вона буде. Або не буде нас, - спокійно каже мінометник 116 омбр Кактус. Він не уточнює, але  його розповідь не залишає сумніву: «нас»  - це всієї України, а не тільки нинішніх військових. Кактус набував цього усвідомлення буквально потом і кров’ю, бо на війні –  з травня 2014-го. Нещодавно під Роботиним втратив ногу. Як отримає нову, знову збирається в стрій. А тим часом тримає інформаційний фронт.

& Про рубікон Зеленопілля і війну як шанс для України бути;
& про ворога сильного, жорстокого і підлого
& та українську звитягу бити цю нечисть слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо»

Справжні історії героїв документує для Львівського радіо журналістка і волонтерка  Ірина Вовк/ Iryna Vovk.

Тримаю Небо - Кактус

Поза війною Санта пише книжки – такі собі гусарські історії, сповнені чоловічих пригод і любові. І немає війни. Бо на війні немає романтики. Взагалі. Тільки бруд і робота. Важка робота…
Санта в цій темі експерт. Він воює десять років. Це було неспонтанне, виважене рішення, хоча коли «по блату» попав на лінію фронту, не знав, з якого боку брати до рук  гранату. Нині вчить побратимів. Переконаний: військову справу може здолати кожен. Лиш треба це прийняти і тоді будеш успішно робити свою роботу.
Про ворога професійного й лютого, що швидко вчиться і виправляє помилки;
про наші злети  і втрату переваги;
про брак людей, техніки, а тому необхідність досягати технологічної переваги розповідав десь на прифронтових дорогах  Ірині Вовк\Iryna Vovk, ведучій воєнного  подкасту «Тримаю небо».

Тримаю Небо - Санта

-Тут один не воює. Тут воює колектив. І якісна робота базується на підтримці один одного – психологічній, вогневій…Всякій, - ділиться своєю наукою війни друг Художник. Вони з  Іриною Вовк\Iryna Vovk, волонтеркою і ведучою воєнного подкасту «Тримаю небо», ще рік тому  разом возили машини на фронт. А  потім дорогою на роботу його, дійсно художника, запросили на розмову в ТЦК. І в один день доля розвернулась на 180 градусів: навчальний центр, десантно-штурмовий підрозділ, пекельні позиції на Донецькому напрямку.  За півроку пройшов різне. Тож не з розповідей інших знає про страх і зміну цінностей на війні;
& nро силу молитви і відповідальність тих, хто поруч;
& nро два дні в окопі з однією пляшкою води і банкою консерви на всю групу.
Ще одну історію справжнього героя слухайте  на наших платформах

Тримаю Небо - Художник

Чи не всі чоловіки Іриної родини – військові: батько, свекор, чоловік, старший син. Саме коли сина призвали в АТО у 2014-мі, Ірина вирішила: «Я теж можу. Я теж хочу». Склала валізу й прийшла у військкомат… Змогла і служила, хоча від стресу  за перший місяць втратила понад 30 кг. Після поранення і протезування її більше не беруть на фронт, але жінка не полишає військової орбіти – зараз шиє для посестер однострій.

&Про відступ перших днів вторгнення і оголене Запоріжжя; 
&Про батьків в окупації і допит 9-річного внука;
&Про страх, який зовсім полишив з війною, і віру в неодмінну перемогу слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо».

Справжні історії наших героїв для Львівського радіо документує волонтерка і журналістка Ірина Вовк/ Iryna Vovk.

Тримаю Небо - Ірина

Я зараз не бачу перемоги: вийти на кордони 91-го року в нас немає ресурсу. А зупинитись там, де зараз – це не буде перемогою,- гірко констатує друг Форест. 
Він оператор дронів 35 обрмп. На війну пішов не відразу – важко було відмовитись від налагодженого життя успішного тімліда в іт-сфері. Але коли  донати перестали діяти, сказав собі « моє місце не тут» і пішов задовбувати військкомат…
Він з тих комп’ютерних геніїв, що придумали і запустили наші перші бомбери. «Літає» на всіх типах бпла, проте не ставить все на технології. Щиро переконаний: в першу чергу йдеться про війну людей. І саме люди, їх сила, згуртованість й мотивація вирішать долю цього поєдинку.
Про ворога сильного і більш оснащеного;
Про втрати найближчих друзів;
Про швидке вигорання і знов мотивацію воювати далі
слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо».
Історії справжніх героїв записує для Львівського радіо  волонтерка і ведуча Ірина Вовк.

Тримаю Небо - Форест

-  Я дуже сумую за рідним Львовом. За дітьми, дружиною, за попереднім життям, за тою свободою, яка в мене була. Але я розумію, що ми не здобудемо перемоги, якщо кожен з нас не вийде із зони комфорту, не переступить через свій страх і не візьме на себе більше відповідальності,- з цим сьогодні Михайло, мобілізований в прикордонні війська підприємець, що зараз у відрядженні  на посаді заступника голови ВОА впроваджує цифрову трансформацію Херсонщини.

&Про хаос перших днів війни і пізнання своїх-чужих;
&nро пластовий вишкіл і базові цінності громадянина;
&nро свідому мобілізацію і кадрові ротації в сучасному війську
слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо».

Невигадані історії наших героїв для Львівського радіо пише журналістка і волонтерка Ірина Вовк/Iryna Vovk

Тримаю Небо - Михайло

На Марсовому полі  у друга Зеника половина знайомих прізвищ – когось записував у списки на евакуацію, когось привозив до Львова сам. Серед тих сотень і сотень героїв найважче було везти знайомих – Богдана, з яким мобілізувався 24 лютого; Андрійка, що перейшов потім у розвідку 24 бригади; друга Хамера і друга Руфа, з якими перетинався  на війні ще з 14-го. Тоді Зеник, приватний підприємець і будівельник, на волонтерських засадах започатковував службу «Евакуація 200».  Спершу своїм бусом, згодом – волонтерським рефрежератором віз на схід всю необхідну допомогу, зі сходу – тіла полеглих захисників. Щоб на вічний спочинок герої таки повертались додому, у любові та пошані родини і вдячної громади. 
 
Волонтерська ініціатива давно трансформувалась в нормативну процедуру, якою опікується Центр забезпечення командування СВУ. В його лавах друг Зеник, уже як мобілізований військовослужбовець,  продовжує возити додому полеглих. 

Яка вона, служба «На щиті», без пафосу розповів журналістці  і волонтерці  Ірині Вовк/Iryna Vovk.

Тримаю Небо - Зеник

Друг Журналіст мав трьох дітей, коли добровольцем прийшов у 103 бригаду ТРО. Спочатку стрільцем кулемета, а згодом цивільна професія знайшла героя, і він продовжив службу прес-офіцер підрозділу. Розповідав про тих, хто вчора були нашими сусідами  чи випадковими перехожими. А  потім все полишили і пішли захищати свою землю. Тільки ці люди,- переконаний Журналіст, після 22 лютого 2024 року можуть називатись патріотами і справжніми українцями. 

Про момент, коли стало очевидним, що путін програє; 
Про найбільшу бентегу  на фронті; 
Про еволюцію супергероїв і зародження новітньої української міфології,- слухайте в першому епізоді 2-го сезону воєнного подкасту “Тримаю небо”. Його веде журналістка й волонтерка Ірина Вовк/Iryna Vovk. 

Тримаю небо - Журналіст

Розвідник «Ромашка» з тих, хто добре знає, коли насправді розпочалась війна з росією. Він на фронті з літа 2014-го. У складі 93 ОМБр «Холодний Яр» обороняв Авдіївку і ДАП. Там отримав важке поранення і був демобілізований. Але коли ворог попер відкрито, став у стрій окремого штурмового батальйону і третій рік не випускає з рук зброю. Весь час вчиться і вчить. Бо ворог сильний і розумний. 

Чи маємо ресурси перемогти в цій війні і що особисто для «Ромашки» буде перемогою — слухайте в другому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Його ведучою є журналістка й волонтерка Ірина Вовк. 

Тримаю небо - Ромашка

Їй 25, за її плечима — кількарічне волонтерство у військовому шпиталі, служба за контрактом в ЗСУ і два з половиною роки на фронті в час повномасштабного вторгнення.  

Дівчина повернулась в цивільне життя через важку хворобу батька. Але й тут торує свою особливу дорогу. І якщо все задумане вдасться, у Львові незабаром з'явиться ще один заклад, де військові і ветерани почуваються своїми і потрібними.  

Звідки в героїні з’явились мрії про військо; як це — потрапити у військовий оркестр, вчитись на бойового медика і готувати на польовій кухні, — слухайте в епізоді подкасту «Тримаю небо». 

Історії героїв документує журналістка і волонтерка Ірина Вовк/Iryna Vovk 

Тримаю небо - Малеча

ЛКП «Львівське Радіо» — місце, де перетинаються мистецтво та технології. 
_подкасти 
_події 
_прослуховування

New tracks tagged #Львівське_радіо/Lvivradio