«Ритуал», будучи четвёртым релизом «Вежи хмар», является, возможно, первым концептуальным альбомом группы. Прежде всего надо сказать, что творчество «Вежи хмар» концептуально в принципе. Любая песня группы представляет собою отображение действительности через призму языческого мироощущения. Речь идёт не о формальном следовании обрядам предков и уж тем более не о буквальном изложении их вероучений. Понятно, что у древних славян не было синтезаторов, гитар и бас-гитар. Здесь именно ощущение. Ощущение беспомощности перед природой, характерное для язычников. Концепции отдельных альбомов никак не противоречат общей концепции группы, а, наоборот, раскрывают её с той или иной стороны.

«Ритуал» зиждется на взаимоотношениях между птицами, духами и людьми. Птицы делятся на зелёных и чёрных, то есть классификация идёт по внешнему признаку, в то время как духи бывают путешествующие и спящие. Не вполне ясно, кого из них следует опасаться в первую очередь. Но что-то подсказывает, что и от тех, и от других лучше держаться подальше… Людей — аж три категории: влюблённые, утомлённые и мечтательные. Всё как в жизни: одни ходят под руку со своими подругами, вторые утомляются, третьи только мечтают.

«Ритуал» издан фирмой «Bloodhead Production» (номер BP 000) в 1998 году на аудиокассете. На бас-гитаре играла Валентина, на бубне — Елена Лукина, на гитаре и клавишных — Александра. Елена и Александра, помимо игры, ещё и пели. Все семь песен позже оказались в альбоме «Плач», но там они размещены в ином порядке, называются иначе и являются частью иной концепции. Если в «Плаче» в песнях можно уловить смысл, то в «Ритуале» — вряд ли, вследствие чего альбом иногда называют инструментальным. На самом деле проблема в качестве записи. На какое-то время «Ритуал» пропал из поля зрения, но в феврале 2006-го благодаря A. R. оцифрован. На компакт-дисках «Ритуал» официально никогда не выходил.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp00.html.

Альбом в сообществе: http://vk.com/audios-3326027?album_id=16738158.

Ритуал

Люди - Замріяні

Люди - Стомлені

Люди - Закохані

Духи - Сплячі

Духи - Мандруючі

Птахи - Чорні

Птахи - Зелені

Слова: В. Мордань

Дикий голуб у надвечір’я
Невблагано і глухо воркоче.
Мов над мудрим і давнім повір’ям
Він чаклує в чеканні ночі.
А навколо така прозорість –
Неприхована і відверта.
І я бачу: виходять зорі
Через хмари вітрами потерті.
І я вірю: десь папороть квітне,
Як продовження давньоі казки,
І підносить над цілим світом
Сизе полум’я віри і ласки.
Сизе полум’я в ніч на Купала!
Не гаси свої тихі пожежі.
Я знайду твої дивні причали,
Бо я вірю у них безмежно.
А на папороть голуб сів.
Там, на папороть голуб сизий.
Непідвладний оцій красі, –
Розбиває зорі карнизи.
Ніч напружена, наче лук,
Б’є луною у тишу незвичну.
На дорогах яких розлук
Квітне папороть романтична.
І навіщо оця краса?
І навіщо ці луни низом?
Коли голуб приречено сам
Розбиває зорі карнизи.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp01.html.

Альбом в сообществе: http://vk.com/audios-3326027?album_id=16738589.

Плач

Папороть

Слова: Олександра Волох (Сизевич)

Луна, голос луна.
Кличе, кличе з собою.
Вдягну, пір’я вдягну.
Змахну, крилами змахну.
Полечу, за голосом полечу.
Впаду – дощем.
Зійду – травой.
Злечу – птицею.
Крилами змахну,
Впаду зранена,
Сонцем зпалена.
Почорнілими грудьми
Притулюсь до землі.
Засну заспокоєна.
Хмарами, замріяними хмарами
Пливуть думки.
Кличуть, кличуть мене
В небо, з собою в небо.
Полечу,
За хмарами полечу.
Знайду, вітер знайду.
Понесе, понесе,
Як листя,
Вітер мене понесе
За край неба.
За край неба полечу.
Полечу з вітром.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp01.html.

Альбом в сообществе: http://vk.com/audios-3326027?album_id=16738589.

Пір'я

Слова: Олена Лукіна

Лисячі очі, ведмежі вуха,
Посмішка сірого кошеня,
У дзеркала стою, на себе дивлюся –
Бачу зображення – то вже не я.
Там хижі ікла,
За шклом кришталевим
Живе різная звірина.
Побачу духа –
Себе розгадаю,
З люстерка викличу демона.

Доброго дня тобі!
Доброї ночі!
Під скляним куполом
Лисячі очі.
Демон усміхнений,
Демон скуйовджений
Руку простяг мені:
"Здрастуй, Володарко!"
Сни найчарівніши,
Долю найщедрішу,
Вітри найвірніши
В демона попрошу.

Лисячі очі, ведмежі вуха,
Посмішка сірого кошеня,
З дзеркала вийшов.
Мене послухав
Новонароджений.
Матінка я.
Тепер матінка я...
Доброго дня тобі!
Доброї ночі!
Демон простяг мені
Руку жіночу.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp01.html.

Альбом в сообществе: http://vk.com/audios-3326027?album_id=16738589.

Лисячі очі

Слова: Олена Лукіна

Райдуга-дуга,
Як прийде ранок,
То зійди з небес
Та на мій ганок –
Стрінемо зорю
Після темноі нічки,
Запалю свічки –
Згадаю мертвих.

Як впаде згори
Зірка перша,
Коси розпущу,
Згадаю мертвих,
У танок пущусь
Біля темної річки,
Запалю свічки,
Злякаю птахів.

Як зійде на крок
Сонце з дахів,
Заспіваю сон,
Злякаю птахів.
Притулюсь до ніг
Яблоні-дички,
Запалю свічки,
Завию вовком.

Стану до правди
Сірим обличчям.
Звикну до болі –
Вона стане звична.
Звикну до долі –
Вона стане звична.
Звикну до волі –
Вона стане звична.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp01.html.

Альбом в сообществе: http://vk.com/audios-3326027?album_id=16738589.

Райдуга

Слова: Олександра Волох (Сизевич)

Я дивлюся на сонце,
Я дивлюся на місяць,
Повний місяць.
Я танцюю по колу.
Коло – це око
Людськоі долі.
Там людське минуле,
Там людське майбутнє.

Але око закрите.
Викликаю вітер,
Я хапаю вітер,
Я танцюю з вітром,
Я цілую вітер.
Вагітнію від вітру.
Я від вітру народжую світло.
Світло око освітить.

Доля око відкриє.
Я побачу минуле,
Я побачу майбутнє.
Я танцюю по колу,
Доки танцюю –
Відкрите око.
Замість рук маю крила.
Мене вкрило пір’я.

Я літаю по колу.
Знаю минуле,
Знаю майбутнє.
Відлітаю від кола.
Доля закрила
Сяюче око.
Я знаю минуле,
Я знаю майбутнє.

Та хто ж зрозуміє
Пташину мову?
Я – птах...

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp01.html.

Альбом в сообществе: http://vk.com/audios-3326027?album_id=16738589.

Око долі

Слова: Ліна Костенко

Вечір – мисливець,
Підстрелене сонце
Несе у сірому ягдташі.
Тягнуться хмари –
Скривавлені крила.
По травах,
По обрію,
По душі.
Уже сутеніє,
Туман каламутно
Клубочится в синіх ярах.
В такі хвилини
Мандрівникам смутно.
Здається далеким шлях.
І роси холодні,
І втома нестерпна,
І стежка непряма.
І плечі від ноші
Найлегшої терпнуть,
І на ніч притулку нема.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp01.html.

Альбом в сообществе: http://vk.com/audios-3326027?album_id=16738589.

Вечір

Слова: Ліна Костенко

Птиці зелені у пізню пору
Спати злетілись на свіжий поруб.
Тихо сіли на жовту глицю
Птиці зелені, зелені птиці.

Крилами били, пера губили,
Голови сизі низько хилили.
Пні навкруги – їхні родичі кровні,
Зрізи на пнях – наче місяць у повні.

Птиці зелені! Що ж вам ще треба?
Маєте місяць, маєте небо.
Та на зорі, в золотаву пору
Птиці зелені рвонулися вгору.

Та злетіть не змогли, не зуміли –
Тісно було, переплутались крила.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp01.html.

Альбом в сообществе: http://vk.com/audios-3326027?album_id=16738589.

Зелені птиці

Слова: Іван Драч

Ой, чи то я Ледо,
Ой, чи то я Ладо,
Аж на мене з неба
Білий лебідь впада.

Пада він та й пада,
Пада до упаду,
Ой, на Леду білу,
Ой, на білу Ладу.

Ой, чи пінна Ледо,
Ой, чи панно Ладо,
Аж на мене з хмари
Чорний лебідь пада.

Пада він та й пада.
Не впиняє лету,
Ой, на Леду білу,
Ой, на білу Ладу.

Білоперса Ледо,
Снігоперса Ладо,
Ой, чорний чи білий
Зі мною ізвлада?

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp01.html.

Альбом в сообществе: http://vk.com/audios-3326027?album_id=16738589.

Балада про двох лебедів

Слова: Ліна Костенко

Біле – біле – біле поле,
Чорний гомін вороння.
Посідало та й замріялось
Про убитого коня.

Скаче кінь, копитом цокає,
Тонко вухами пряде.
Ще ви, чорні, передохнете,
Доки кінь цей упаде.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp01.html.

Альбом в сообществе: http://vk.com/audios-3326027?album_id=16738589.

Ворони

Слова: Олена Лукіна

Із подолу та й до долу –
Пада, пада.
Народила ось дитину –
Мертва врода.
Не в родину – в домовину –
Пішла, пішла.
Народила я дитину
Із подолу у могилу,
Із подолу у діброву,
Закотилась в чорну змову –
Вода, вода,
Закотилась в чорну змову
Мертва врода.
Поховали під корінням –
Ластовиння, ластовиння...
Туга... Туга... Плач...

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp01.html.

Альбом в сообществе: http://vk.com/audios-3326027?album_id=16738589.

Слова і музика народні

Сину мій, господарю мій!..
Ідеш ти вже в далеку дорогу.
На кого ж ти мене покидаєш?!.
Сину мій, соколе мій!..
А хто ж тепер твоє господарство буде доглядати?!
Хто ж мені пораду дасть?..
Соколе мій, відрадо моя!..
Подивися ще хоч раз на мене, стареньку,
хоч слово ще промов до мене...
Нащо ж ти покинув мене?!.
Сину мій, втіхо моя!..
Чому ж ти мене не взяв з собою?!
До кого я тепер заговорю, з ким пораджуся?!
Хто мені води подасть,
хто поховає мене, бідну, стареньку?!
Сину мій, голубе мій!..
Нащо ж я тебе ховаю?!
Та лучче б я тебе зі служби виглядала
ніж такого молодого ховати мала...
Воліла б я тебе краще зі служби виглядати, як з цвинтаря...
Прийди ж за мною та візьми мене з собою.
Сину мій, сину мій!..
Чи бачиш ти, як плачу над тобою?
Чом не подивишся на своїх товаришів,
що поприходили до тебе?
Чом не всміхнешся до них та слова не промовиш?
А я ж думала, сину мій любий та дорогий,
дружити тебе, діточок твоїх бачити та забавляти...
Де ж твоя молода тепер...
Чому я її не бачу?.. Де твої діти маленькі...
Сину мій, сину мій...

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp02.html.

Альбом в сообществе: http://vk.com/audios-3326027?album_id=16739092.

Колискова

Голосіння за дорослим сином

Слова: Олександра Волох (Сизевич)

Десь є біла вежа,
Біла вежа, де хмари мешкають.
Звідти виходять – дощі виводять.
Звідти виходять – туди й повертаються.
Спати лягають, туманом гойдають
Світ.
За небокраєм біла вежа.
Біла вежа, де хмари мешкають.
Звідти випливають – по світу блукають.
Небо обгортають, спокою не знають,
Дощами поливають
Світ.
Десь є біла вежа.
Біла вежа, де хмари мешкають.
Звідти вилітають – по світу блукають.
Спокою не знають, сльози розливають.
Мрії розсипають в
Світ.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp02.html.

Альбом в сообществе: http://vk.com/audios-3326027?album_id=16739092.

Вежа Хмар

Слова: Олена Лукіна

Наче підкошена впала на стелю
Край урвища темно-червона зоря.
Відірване з неба підстрелене серце
За обрій з важкої утоми схиля.
Ніч, наче шовкове плаття,
Ніжно мене обійма.
Озеро, вбране у біле латаття,
Стеблами ноги стина.
Світло край суші лиже навкоса,
З проміня силу свою беручи.
Сонце востаннє торкає волосся.
Янгола більше не чуть на плечі.
Злякана чайка ляже на груди,
Крилами вкриє мене на сон.
Вже не полюють з рушницями люди.
На гілці тривожно застиг гайворон.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp02.html.

Альбом в сообществе: http://vk.com/audios-3326027?album_id=16739092.

Слова: Валентина Сизевич

Чути нікого, прозорість навколо,
Але хтось на сопілці грає,
Немов у танок закликає.
Щасливі дівочі співи
З усіх боків оточили.
Красу відчуваєш, захоплений звуком.
Жах передбачаєш серцевим стуком.
Бажання побачити, зустрічі страх.
Над щастям пісні літа смерті птах.
Сум колисає, тому що ніколи
Вже не побачить стрічки шовкові.
Несуть думку смерті,
А страх поряд з ними.
Є вищий, сильніший
І тиші вірний.
Здавалось, що сон.
Лякає, що правда.
Казки стогін,
І сльози порада.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp03.html

Альбом в сообществе: https://vk.com/music/playlist/-3326027_16739475_1d0f46eb18af34b855

Її чотири обличчя

Нявка

Слова: Олександра Волох (Сизевич)

Мряка! Мряка! Важко дихати!
Темрява волога стискає груди.
Мертва, мертва – важко повірити,
Та долю не зміниш – я вже не з людьми.
Хвилі, хвилі – сирі, свинцеві –
Тіло моє перегортають.
Вода, вода – вода холодна –
Коси мої розплітає.
Течія, течія річки струмкої
Мене з собою забирає.
Річенька-річка об гостре каміння
Шкіру мою розриває.
Місяць у водне дивиться дзеркало,
Та й у вічах моїх відбивається.
Риби, риби кружляють навколо,
Легко пальців моїх торкаються.
Ой, як сумно мені й самотньо.
Вічність – це холодна вода.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp03.html

Альбом в сообществе: https://vk.com/music/playlist/-3326027_16739475_1d0f46eb18af34b855

Утоплена

Слова: Олександра Волох (Сизевич)

Чорна – земля.
Чорна – стежка.
Йду по стежці – мертва.
В землю – йду в землю.
Загинула! Молода!
Молода загинула, світ цей кинула.
З землі вийшла – в землю пішла.
Чорна – стежка.
Тихі – кроки.
Йду по стежці – боса, мертва.
В землю – йду в землю.
Чорна – земле.
Тихий – ранок.
З горем – танок.
Мертва – йду в землю.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp03.html

Альбом в сообществе: https://vk.com/music/playlist/-3326027_16739475_1d0f46eb18af34b855

Танок

Мертвий сильнiший за живого. Коли тобi потрiбна сила, звертайся до мертвих.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp03.html

Альбом в сообществе: https://vk.com/music/playlist/-3326027_16739475_1d0f46eb18af34b855

Частина 2. Мертвi

Слова: Олександра Волох (Сизевич)

Мертвим деревом стоїть,
Тінню чорною летить.
Простирадлом обгорта,
В темний танок заклика.
Хто вона? Ніченька.
На шляху каменем лежить,
Звіром хижим біжить.
Пісню ніжну співа,
В темний танок заклика.
Танцюй!

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp03.html

Альбом в сообществе: https://vk.com/music/playlist/-3326027_16739475_1d0f46eb18af34b855

Хто вона

Слова: Тетяна Сизевич

Сонце сідає за обрій мрій.
День поступається місцем ночі.
Ніч – володарка всіх стихій.
Злам буття відбивається в ночі.
Так збирайтесь навколо ночі,
Мрії, чари, магічні сни.
Тільки ніч здійснить замовляння.
Вдень же буде все навпаки.
Ніч – час обрядів і замовлянь,
Час прозріння і час надій.
Ніч відверне навалу наслань,
Таємницю розкриє подій.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp03.html

Альбом в сообществе: https://vk.com/music/playlist/-3326027_16739475_1d0f46eb18af34b855

Таємний час

Слова: Олена Лукіна

Стиглим зіллям, димом сизим
Стихла пісня. Ночі крила
Затулили, застелили ліс.
Закривавили, забили
Дві вовчиці, хижі, сирі,
Струнких олениць.
Мертвих кинули на плечі,
На вівтар знесли.
До зорі молились,
Після – зорями зійшли
Ті вовчиці в синє небо.
З тієй пори
В пітьмі лиш
Вони дорогу вкажуть.
Зоряні вовки.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp03.html

Альбом в сообществе: https://vk.com/music/playlist/-3326027_16739475_1d0f46eb18af34b855

Зоряні вовки

Нiч сильнiша за день. Коли тобi потрiбна сила, звертайся до нiчi.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp03.html

Альбом в сообществе: https://vk.com/music/playlist/-3326027_16739475_1d0f46eb18af34b855

Частина 1. Нiч

Четвёртый по счёту полноформатный альбом украинского ритуал-фолкового коллектива выдержан в той же стилистике, что и предыдущие альбомы, но… На то они и ВЕЖА ХМАР, чтобы каждый раз, не меняя стиль в корне, удивлять каждым следующим альбомом. Чем же на этот раз порадовал нас дуэт гарных украинских дивчин? Много чем. Будем разбирать по порядку. Что-то в этом альбоме есть такое, что напоминает релиз 1999 года «Колискова». Атмосфера сказочности, очень размытые эффектами вокальные партии, в которых опять же присутствуют моменты, когда музыка сама из себя начинает лепить какие-то визуальные образы или несёт душу, подобно воздушному кораблю, в мир древних Славянских преданий. Однако здесь все эти моменты разработаны гораздо глубже, плюс присутствует ряд новых, которые делают этот альбом ВЕЖИ ХМАР неповторимым.
Во-первых это природные звуки, которые со времён «Плача» используются группой впервые. Во-вторых – совершенно другое, чем на всех предыдущих альбомах, звучание: более спокойное, чем в «Обличчях», менее абстрактное, чем на «Колисковой». Короче, это именно сон: логичный, но в то же время трудно объяснимый, туманный, но вместе с тем кристально ясный. Третья особенность – тексты, которые сильно отличаются не только от «Колисковой», но и вообще ото всего написанного ранее. Если в «Плаче» тексты представляли собой личные переживания, в «Колисковой» - сказочные баллады, а в «Ii чотирех обличчях» - эпические сказания о сути Силы, создавшей Мир, то здесь всё, что было раньше переплетается в единое целое. Основа – что-то личное, чисто человеческие эмоции, но всё это поднято на высоты эпического полотна и расцвечено сказочными, яркими, живыми цветами. Скажем так… Не знаю, как отнесутся к такой попытке интерпретации сами участницы группы, но мне кажется, что сочетание текста и музыки на этом альбоме – это попытка проникнуть во внутренний мир человека, жившего до христианства, попытка воскресить его чувства, переживания, образ мышления.
Очень неоднозначный альбом, в котором, правда, нет такой хитовости, если это слово вообще приемлемо к творчеству этого коллектива, мощной и завершённой концепции, как в «Обличчях», но есть нечто, делающее именно его неповторимым. Да, на первый взгляд кажется, что каждую песню в отдельности запомнить трудно, кажется даже, что это недостаток, но хорошенько вслушавшись, понимаешь, что именно так «Сон» и должен звучать. Если взять мощный и хитовый (менее размытые и с первого раза запоминающиеся мелодии) «Ii Чотири Обличчя», как объект сравнения со «Сном» и как отправную точку в развитии, то думается, что следующим этапом развития именно в эту сторону (то есть в сторону насыщенности и напряженности звучания, плюс хитовость) должна бы стать чёткая ритм-секция и более рОковое звучание (вроде бы логично?), однако для «Сна» такой ход событий просто неприемлем. Поэтому, не найдя в нём такого, казалось бы логичного поворота, слушатель может не понять альбом. Но уверяю Вас, господа, он стоит того, чтобы прислушаться повнимательнее. В нём есть своя изюминка, и чтобы её прочувствовать, «Сон» надо слушать не спеша и несколько раз, что, собственно, я и сделал, прежде чем сел писать эту рецензию.

Альбом на официальном сайте: http://vezha.de/mp04.html

Альбом в сообществе: https://vk.com/music/playlist/-3326027_16739709_9f278a78738c06d7e3

Источник текста: https://www.darkside.ru/album/6899/

Сон

Невиболені болі

Скроні

Ніч (...як печаль)

Пил

Осінні пси Карпат

Лисиця

Гину

Потік

Самотня

неофициальная страница, посвящённая творчеству "башни туч"

run by @lungslash

Вежа Хмар

Popular tracks