Ярка - На нервах
17.07.2021

Ти мій перший дотик
Перший дотик
До легень
Ти мій перший подих
Перший подих
Навзаєм
Ти мій перший поспіх
Перший поспіх
Без мети
Ти занадто просто
Дуже просто
Просто ти

Я собі цю казку про тебе
Казку про тебе
Впишу в історію
Я тобі заграю на нервах
Заграю найкращу
Свою мелодію

Ти мій певний простір
Певний простір
Для думок
Ти мій певний досвід
Певний досвід
Ніби ок
Що це за іронія долі
Жарти долі
Б'ють живцем
Я б не здогадалась ніколи
Я б ніколи
Не про це

Я собі цю казку про тебе
Казку про тебе
Впишу в історію
Я тобі заграю на нервах
Заграю найкращу
Свою мелодію

Я б зарилась в землю
Але б'юсь об асфальт
Ти для мене, певно,
Незакритий гештальт
Ти для мене, певно,
Спогад-кайф, спогад-злість
Ти моє натхнення
Тут тобі й місце

Я собі цю казку про тебе
Казку про тебе
Впишу в історію
Я тобі заграю на нервах
Заграю найкращу
Свою мелодію

Я це не покажу нікому
Так, нікому
Світ - не подіум
Я тобі заграю на нервах
Заграю на нервах
Заграю на нервах

На нервах

Останні теплі дні
Залишив листопад
На пам'ять нам усім
Блукаючи між стін
Шукаю наугад
Уламки голосів

І твій так сміється голосно
У спогади червня понесло
І я десь сміюся поряд
Омана, з очей моїх пропади
Я вже не вірю у фальшиві спогади
Та знов підіймаю погляд

Я не знаю, що у мене в голові
Та я досі часом зазираю
І шукаю схоже щось на погляд твій
У вікнах третього трамваю

Хоч відтоді стільки перейшло епох
Що уже не кожну пригадаю
Часом згадую, як ми гуляли вдвох
По маршруту третього трамваю

Я не знаю, де навіть приблизно ти
Ти ж там живеш, ти маєш на ньому їздити
Людям силуети розпече вогонь
Я надіюсь не побачити твого

Невидимі сліди
Протоптують асфальт
За стукотом коліс
Не те, шоб так завжди
Це просто листопад
Він бачить нас наскрізь

Ці вулиці так продуває вітер
Місця би не мали таке терпіти
Якось недосконало
Знов жовтий трамвай проріза дорогу
Тебе там немає і слава богу
Тебе й не існувало

Я не знаю, що у мене в голові
Та я досі часом зазираю
І шукаю схоже щось на погляд твій
У вікнах третього трамваю

Хоч відтоді стільки перейшло епох
Що уже не кожну пригадаю
Часом згадую, як ми гуляли вдвох
По маршруту третього трамваю

Я не маю жодних розрізів на серці
Мені більш байдуже, аніж здається
Вже давно забула би про цю історію
Та йду маршрутом вздовж трамвайних колій

Трамвай №3 (демо)

Історія циклічна й жорстоко проста
Кришаться людські долі, палають міста
Когось не стало
Квартира пуста
Стан спокою тепер - це воєнний стан

Кілька вибухів - це впринципі ще мирне місто
Повітря так просочене сюрреалізмом
Серце прагне відпочинку і воно не бреше
Завтра може буде легше

Тож ти засинай собі

Світ у хаосі відколи натиснули старт
Перевели час вперед, бо не можна назад
Підйом чи спад
Перемог чи зрад
Мішки емоцій на гуманітарний склад

Яку би не писали музику війни
Сирени стали нам саундтреком весни
Нехай хоча би ніч одну вони тебе не будять
А завтра якось буде

Ти засинай собі

Засинай собі (демо)

Засинай собі

Я дивлюсь в вікно
На людей, що ходять надворі
Як дивно воно -
Думками про тебе я хвора

Приспів 1:
Якщо мені й бачити сни,
То тільки про тебе вони
За це я так сильно їх люблю
У снах світ прекраснішим став,
Але він розтанути мав
Я голову в мріях загублю

Я вірю у сни
В побачене тяжко не вірить
Як гріють вони
Як сильно надією світять

Приспів  2:
І як ти із кожного сну
У душу приносиш весну,
Але це не більше ніж мрії
Я радість в тих мріях знайшла
На зміну реальність прийшла,
Яка розбиває надії

Ярина Бадік - Думками про тебе я хвора

Окуповує твій берег вологою 
Налітаючи холодними хвилями 
Насувається вперед з перемогою 
Повертається з тяжкими зусиллями 

Море дихає до тебе просторами 
Море піниться й ламається скелею 
Думка ділиться й пливе коридорами 
Разом з морем під сірою стелею 

Ти ступаєш по мокрому дереву 
По слизькому камінню спускаєшся 
Море кличе позбутися берега 
Ти йому, не мені, усміхаєшся 

Приспів 1:
Твої очі дивились мовчки -
Так багато не доказали,
А мої із приходом ночі 
Заливались сльозами 
Вони довго були мною 
Місяцями, а може й довше 
І тепер хай ці сльози з моря 
Омивають твої підошви 

За старою атмосферною шторою,
За холодною потертою шибою 
Час навколо щось міняє, спотворює 
Згідно з власною дитячою мрією 

Проїжджаючи старою плацкартою 
Безкінечну і потомлену колію,
Час розчиниться в тумані загадкою 
Не встигаю за ним, божеволію 

Тобі так пощастило його впіймати 
Вас в одному вагоні з'єднала доля 
Пора прокинутись постіль збирати
Час зупинився на станції біля моря 

Приспів 2:
Як набридли промерзлі мрії,
Як болить цей морозний подих, 
Але час дарує надії 
Ще відтоді, як сів у потяг 
Скоро згаснуть холодні зими,
Ще хвилину, але не довше 
І нехай завжди повз них мимо 
Пробігають твої підошви

Ярина Бадік - Підошви

Приспів:
У мене давно такого не було
Хіба десь 15 пісень тому
Погляд через заплющені очі
Зазирає в мою втому
Щось так просто зриває дах
Хоч вже майже все одно
Я тримаю себе в руках
Як тримала твоє вино

Стрілки стукають швидко, як завжди - ледве чути
Я не буду ловити секунди - не втечуть
Там, де тиша мелодію в свято одягне
Там чекала рубінова квітка не мене

Приспів.

Вечір повен казкових героїв та нікчем
Час женеться за нами з тобою - утечем
Там, де небо із заходом сонця заодно
Там лишилась рубінова квітка не зі мною

Приспів.

Ярина Бадік - Квітка

У небі вітри.
Я різко підіймаю своє крило догори.
Момент, завмри, привітно сонце вітає згори.
Свій страх і сумнів далеко від себе забери,
Все, що зв’язує тебе з похмурим, приземленим, рви.
Руки твої міцним захватом стропи натягли,
Усі твої почуття на одну мету лягли.
Лети, та тільки під привітним сонцем не згори.
Мабуть, для такої миті і існують табори.

Ще ніколи так і ніде
Мене нічого не відволікало від думок.
Небо манить мене...
Знов порив - і мій останній крок.

Приспів:
І я злітаю,
І більш нічого зайвого не треба,
А груди переповнює свобода,
І ніхто вже не чекає погоди - всіх погляд на небо,
Де я злітаю,
Хоча Бог знає, із якої спроби
Простори вільно розсікають стропи.
Повітря вдихаю...

Ворог твій, камікадзе, - гравітація.
Я вірю у вітер - залишитись вдасться.
Ось у небі замість мене задоволена субстанція.
Подивіться як із неї промінить щастя,
Осідає на траву, землю і на хвилі,
Поміж мною і усім цим створює ідилію,
Фарбуючи навколо простір з повною силою,
Гостро фарби яскраві навколо носило.

Неземної краси
Краєвиди під очима тобі, гурман.
Насолоджуйся цим.
Ось і все, весь твій страх дарма.

Приспів.

Ярина Бадік - У Небі Вітри

Пишу стримати гнів 
Вогонь між двох вогнів 
На бенкет кохання фаршироване злістю 
Отруїтись, та з'їсти 

На полотні тягар 
Палітра вицвілих барв 
Я дарма намагаюсь не почати розмову 
Чесне слово 

Приспів:
Я кричу, але відповідь не чую 
Я б'юсь у стіну, рани не лікую 
Це не відкриття - твій мовчазний докір 
Те саме відчуття - я згораю в попіл 

Погляд загубиться 
Погляд в кінець вулиці 
Погляд розбився об щось незнане 
Ти - омана 

Фрази холодні 
Хто ти сьогодні? 
На тобі, нехай, чергова маска 
Лишись, будь ласка

Приспів.

Ярина Бадік - Те саме відчуття

Літня ніч, і, ніби в морі,
Порозкидані вогні,
В темнім небі сяють зорі
Віковічно мовчазні.
Дивні перли, діаманти,
Нерозвідані світи,
Їх нікому не пізнати,
Їх ніяк не досягти.

За небеса мені... (двічі)

Мчать віки, як хвилі в морі,
Пролітають, не здогнать.
В темнім небі ясні зорі
Не згоряючи, горять.
Щоб життя пізнать до краю,
Щоб не згинути мені,
Я навіки покохаю
Ясні зорі мовчазні.

За небеса мені
Би пройти, би пройти (4 рази)

Ярина Бадік - За небеса (паліндром cover)

Поки колеса настукують ритми
Тіні зійшлися в танці
Майже нічого не видно
Крім сонця на кінчиках пальців
Там тільки сонце до кінчиків пальців

Сили в кулак, скласти себе
Із тисяч дрібних пазлів
Знати би щось про тебе, та де
Тут тільки сонце до кінчиків пальців
Тільки сонце до кінчиків пальців
Сонце до кінчиків пальців

Проїжджаючи містами і селами
3 години я збиралась з силами
Ті слова мої не стали цілими
А ти мені на пам'ять 4 символи

Твої очі не були веселими
І сонце виглядало їх за схилами
Твої руки були такими красивими
І вони мені на пам'ять 4 символи

Нікуди тут, нікуди вже
Ховатись від миті
Сонце кричить, сонце пече
А ми до нього відкриті
До сонця відкриті

Вголос у бій, вголос піти
І впасти без фальші
Просто собі серед пітьми
Ловити сонце на кінчиках пальців
Тільки сонце до кінчиків пальців
Сонце до кінчиків пальців

Проїжджаючи містами і селами
3 години я збиралась з силами
Ті слова мої не стали цілими
А ти мені на пам'ять 4 символи

Твої очі не були веселими
І сонце виглядало їх за схилами
Твої руки були такими красивими
І вони мені на пам'ять 4 символи

4 символи

Вітер розвіяв думки
І якось у землю притис
Під небом усе навпаки
У небо ми дивимось вниз

Уламки розтрісканих хмар
Заповнюють пазлами тло
Ти з них викладаєш примар
Я дивлюсь повз них, а там...

...скільки знайомих зірок
Скільки несхожих планет
Крутять довкола і я розриваюсь, я розриваюсь

Ніби простий крок
І у нього вже є макет
Але в любові до космосу я не признаюсь, я не признаюсь

В темній осінній траві
Раптом тепло, немов в пустелі
Трохи стишені звуки віолончелі
І дві фігури від них наче воскові

Там берег виводить вогні
Відбиваючи їх у кришталі
Ми могли би пролежати тут і далі
Але миті тікали - безжалісні

люди схожі на напіврядки
недоконані й непередбачувані все-таки
часом кажуть, наче справжнє щастя любить тишу
але все, що недосказане, самі собі допишуть
небо затягнуло білим, мов заляпало вапном
незавершена картина, розмальована смичком
на котрій дві тіні майже завершили свою бесіду
а над ними тільки хмари і безодня всесвіту

І скільки знайомих зірок
Скільки несхожих планет
Крутять довкола і я розриваюсь, я розриваюсь

Ніби простий крок
І у нього вже є макет
Але в любові до космосу я не признаюсь, я не признаюсь

cello

Окуповує твій берег вологою
Налітаючи холодними хвилями
Насуваючись вперед з перемогою
Повертаючи з тяжкими зусиллями

Море дихає до тебе просторами
Море піниться, ламається скелею
Думка ділиться й пливе коридорами
Разом з морем під сірою стелею

Ти ступаєш по мокрому дереву
По слизькому камінню спускаєшся
Море кличе позбутися берега
Ти йому, не мені, усміхаєшся

Приспів:
Твої очі дивились мовчки -
Так багато не доказали,
А мої із приходом ночі
Заливались сльозами
Вони довго були зі мною
Місяцями, а може й довше
І тепер хай ці сльози з моря
Омивають твої підошви

За старою атмосферною шторою,
За холодною потертою шибою
Час навколо щось міняє, спотворює
Згідно з власною дитячою мрією

Проїжджаючи старою плацкартою
Безкінечну і потомлену колію,
Час розчиниться в тумані загадкою
Не встигаю за ним, божеволію

Тобі так пощастило його впіймати
Вас в одному вагоні з'єднала доля
Пора прокинутись постіль збирати
Час зупинився на станції біля моря

Приспів:
Як набридли промерзлі мрії,
Як болить цей морозний подих,
Але час дарує надії
Ще відтоді, як сів у потяг
Скоро згаснуть холодні зими,
Ще хвилину, але не довше
І нехай завжди повз них мимо
Пробігають твої підошви

Ярка

Popular tracks