злякався, бо почув голос скрябіна

Дякую за чудову роботу! Приємна музика!

на вірш Володимира Свідзінського зі збірки "Вересень" (1927)

Як темно стало. Десь сонце скрилось.
Глуха стежинка у морок кличе;
Між сірих грабів берези білі –
Як похоронні свічі.

Збуджаю пущі, повні дрімоти,
Тривожу думи конвалій.
Дерева шепчуть: "Мандрівче, хто ти?
Невже ти підеш ще далі?"

Мандрівник 1927

ain't got
nothing to lose
i would run until my legs fall off
what i would do
you couldn't dream the things i've thought up
head from toe
i'm black
i'm blue
and you
don't even know
i'd do anything to get to you

i'd run a marathon
mile after mile after
till i can't carry on
mile after mile after

say goodbye
to who were
we could lose ourselves
in the afterbirth
child of earth fire
i'm the air
when the tide's high
i'll be there
i got

stamina for you

Mile After Mile

Богдан-Ігор Антонич
(1909 - 1937)

"Назавжди"

Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка,
і тінь замазує панни, мов образи затерті.
У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись
об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод,
дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком
прощається з сестрою, що у зореколі їй
не сяяти
вже більш.
Так ніч
блакитним снігом миє в місті маки меланхолії.
Накривши плечі згорблені кожухом неба синім,
колишеться шофер у сонній лімузині.
Крива ліхтарня — квітка зламана і попіл снігу,
і світло — лій зелений з дзбанка ночі в сутінь литий,
круті і темні сходи, плащ дірявий, крапля сміху
заблукана і місяць — білий птах натхнення злого,
й шовкова куля горлорізів мрійних в тінях скритих,
що, може, мов струни, колись торкнеться серця твого.
Торкнеться й поцілує гордо й ніжно, і навіки
закриє очі сплющені, немов сестра остання.
Мужчини в сивих пальтах із кишень виймають зорі
і платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.
Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
колишеться шофер у сонній лімузині.

13 грудня 1935

Мертвий Півень - Назавжди {Rest in Peace, Місько Барбара, покійся з миром}

“Поетичний” - це симбіоз ранньої (1909-1921) поезії видатного українського поета Павла Григоровича Тичини та музичних фантазій, що так довго тремтіли-гомоніли і щось там щебетали з іншої сторони чола… і врешті-решт матеріалізувались! Запис здійснено на хуторі “Сміху і Суму та Тиші і Шуму”, що на мальовничій музикотворній Тернопільщині, на засадах: “Усе вживу й усім, що під рукою!”. Увіковічити матеріал допомагали : Сам ґазда сміхошумних угідь Вадік, професійний мисливець за звуками, як урочисто зухвалими так і невигадливо прихованими (а ще вони бувають дуже впертими). Лесик - пильний наглядач за полюванням, приборкувач перкусії та інших втаємничених звуків, стерновий студії “Шпиталь Рекордс”, де і був успішно зведений весь впольований матеріал. За шо їм обидвом велика дяка! Ну, і звісно ж, все це не могло б статись без участі дня і ночі, вогню і води, гаїв і птахів та вітру й дощу... Полювання на музичний гамір для “Поетичного” розпочато о 14.23, 12-го дня червня місяця 2016-го року, та завершене о 17.11, 15-го дня цього ж місяця і року, згідно записів польового журналу. (хоча, насправді все відбувалось у паралельному, невизначеному часовому просторі…)

Поетичний (2016)

Живу, живу - ридаю (15.01.1912)

Італійська народна пісня, перекладена 17 жовтня 1914 року

Сеї ночі в дві години
Я почула плач великий,
Се був плач Павла Гулельмо.
Бравий той Павло Гулельмо,
Тяжко ранений у битві,
Промовля до своїх друзів:
„Ой, прошу вас, браття й друзі,
Ой прошу вас та благаю,
Викопліть мені могилу,
Так широку, як глибоку!
„На вершку ж могили тої
Проробіть мале віконце,
У яке б покласти можна
Все моє вояцьке вбрання.
„А в ногах могили тої
Ви повісьте мою зброю!
Потім напишіть листочок,
Дайте вістку моїй ненці.
„Нехай ненька добре дбає,
Своїх волосків нитками
Хай мені сорочку вшиє,
Кров’ю з кінців своїх пальців
Хай її вона гаптує,
„А з очей своїх сльозами
Її випере начисто,
А огнем свойого серця
Хай потім її осушить
І пришле її до мене
Вітром свойого зітхання.
„Напишіть і моїй милій,
Хай миленька добре дбає,
Вишиє мені хустину
Кров’ю з кінців своїх пальців.
„А як замуж ще не вийшла,
Їй перекажіть від мене,
Хай на мене не чекає,
Собі мужа вибирає!
„А як буде йти до шлюбу,
Хай на площу озирнеться,
Там побачить моїх друзів,
Що муштруються рядами.
„І туди на мою пам’ять
Хай пішле одно зітхання,
І піде воно по церкві
Тихим гомоном до Бога“.

Smert Voyaka

оркестр че
"що вони бачили" (2017)

олег каданов - голос, синтезатори 
дмитро зінченко - барабани, голос, синтезатори 
іван кондратов - бас 
петро целуйко - гітара 
стас кононов - гітара 
андрій кобилянський - гітара (2) 
сергій савенко - сакс (4) 
нікіта осьмачко - голос (1) 
михайло кабанов - перфоменс 
антон бегменко - продюсер 

тексти - сергій жадан 
музика - оркестр че 

оформлення - мітя фєнєчкін

запис та зведення - дмитро зінченко (СТУДИЯ О! Студия звукозаписи Харьков ) 
мастеринг - олександр айзацький (СТУДИЯ О! Студия звукозаписи Харьков )

подяка : 
денису іванову
максиму пристінському

Марія

Сутінковий сніг

«Очеретяний кіт» - «Налягай на весла»
Особливостями збірки є не тільки класичні «котячі нариси» з буденності яскравих героїв, але й кілька дуетів. 
Найбільш монументальним та епічним твором є обробка народної пісні «Їхали чумаки». Разом з «Очеретяними котами» цю пісню записали гурти: «Гайдамаки», «ДахаБраха» та неперевершена Катя Chilly.
Ще два яскравих дуети записано з Тонею Матвієнко та Мавкою (Ірина Скрипнікова). Першу композицію «Електричка», яку шанувальники гурту знають ще з кінця 90-х, записано разом з автором Анатолієм Секретарьовим, якому у 2017 році виповнилось сімдесят. А також пісня «Піють півні» з Міськом Барбарою («Мертвий півень»).
Обкладинка двостороння - художник Іван Марчук та художниця Наталка Хавка.
Гурт «Очеретяний кіт» приймає участь у заходах волонтерської організації «Музичний Батальйон». Пісня «Шлях на Мар’їнку» - це музично-поетичний нарис-пригода українських музик на сході в зоні АТО. 
Диск записано на студії Crystal Sound, режисер Сергій Тягнирядно, за сприяння Творчого Об’єднання «Музичний Батальйон».

06. Шлях на Мар'їнку - Очеретяний кіт

запис : "Рахувати Альбатросів Records" , "Mazepa Studio"
мастеринг : "Lipki Studio"
обкладинка : Галина та Юрій Устимчук

Нові Розваги

Скоро forte –
Плачте, нищії духом,
Миротворці,
Ридайте в сильних і гордих 
Над вухом.
Значить, вище,
Вище пінись, хвиля мелодій.
Скоро forte –
Плюй же в очі погоді!

Буря штурму,
Шквалу сигнали,
Постріли хором,
Forte –
Крові немає, 
Крім крові любові.
Значить, вийдуть,
Вийдуть у місто
Вільні і горді.
Скоро forte –
Губи цілуй свободі!

Ніч за вікном
Лягла над містом 
І тисне морок.
Знаю, кінець вже близько,
Чую це горлом хворим.
Ні, я не здамся знову,
Більше не здамся.
Скоро forte –
Скоро вже зовсім

Серед дощу, грому і сліз
Радість свою я зустріну.
Серед вогню, болю і війн
Долю свою ми зустрінем –
Й не віддамо її більше ніколи.

Скоро forte –
Плачте, нищії духом,
Миротворці,
Ридайте в сильних і гордих 
Над вухом.
Значить, вище,
Вище пінись, хвиля мелодій.
Скоро forte –
Плюй же в очі погоді!

Буря штурму,
Шквалу сигнали,
Постріли хором,
Forte –
Крові не буде, 
Крім крові любові.
Значить, вийдуть
Горді й голодні
Нові майдани.
Скоро forte –
Чуєш сурми,
Чуєш?! – 
Заграли!

(слова - Майк Йогансен, Максим Рубан)

Скоро Forte

Я нічого не знаю про систему судочинства, -
В якому конверті і як, -
І дуже комплексую...
Іду по вулиці і думаю: шо я за дібіл!
Ніколи й хабаря не давав ні мєнту, ні судді!.
І дівчина каже мені: 
Ти нічого не знаєш, 
Не знаєш про жизнь, нє…
Шо я за дібіл, шо я за дібіл…

Я хочу буть своїм чуваком у мєнтовці, 
На концертах у “Клоузері” 
Жерти кокс із морозивом,
Жить в центрі і гордо казать: "мій тато - міністр!",
Співать не в мінорі, зароблять на біткоїнах
І шоб кров мені в жилах текла золотою рікою, -
Тоді я знатиму про жизнь!..

Бо задовбав мене Андрухович, 
Задовбала мене Забужко,
Якби хто сказав слово нове оголене,
А мені каже кожен: “ти нікому не нужен”…

Я не був в АТО, не ремонтував авто
І заробить сто доларів не винісши мозок не можу…
Просто дібіл! просто дібіл!
Просто дібіл!..
Просто Марія...

Нові Розваги

Андж

Recent comments

tom_ua

airdido

WhosLucius

Anatolii Slyvka

Related tracks