Якось я подумав: а чи вийде в мене написати пісню про неживий предмет так, щоб слухач переживав за нього, розчулився, відчув щось...

І якось в голові з'явилось… опудало, мовчазне і забуте. Так народилась ця історія.

Я довго вагався: залишити пісню балладною розповіддю чи дати їй сильне емоційне ядро? Зрештою, вирішив, що приспів має бути — і це буде крик душі самого Опудала.

Для цього я подумки став на його місце: відчув самотність, байдужість, той біль, який він ніс усе життя. Я записав усе, що міг відчути на його місці, і саме ці "відчуття" сформували приспів.

Ця пісня — більше ніж просто текст і акорди. Це універсальна алегорія, в якій кожен може побачити щось своє:
когось із близьких, самого себе, народ, країну…

Я не хочу нав’язувати єдину інтерпретацію. Просто послухайте — і, можливо, знайдете в ній власний зміст.

Опудало

Я — Dimonator. Інженер за освітою, програміст за професією. А коли є час і натхнення — граю на гітарі й фортепіано, пишу музику та пісні.
У яких жанрах? Та в будь-яких. Але найчастіше — рок / метал.
Починав ще у школі. Тепер дістаю з архівів старе й додаю нове — публікую на стрімінгах і YouTube.
А ще на моєму YouTube-каналі є відео з паркур-фейлами (і не тільки). Саме звідти й зʼявився псевдонім Dimonator 😅