Українська журналістка Вікторія Рощина потрапила у полон влітку 2023 року. Після початку повномасштабного вторгнення вона писала багато матеріалів про життя на тимчасово окупованих територіях. Попри великий ризик журналістка самостійно їздила туди для написання репортажів. Вперше росіяни затримали Вікторію Рощину в березні 2022 року в окупованому Бердянську. Через десять днів вони її відпустили. Це її не зупинило і журналістка продовжила робити звідти матеріали, зокрема, про проведення псевдореферендуму на окупованій Донеччині, життя в Криму під час великої війни та святкування росіянами 9 травня у зруйнованому Маріуполі.  

Влітку 2023 року Вікторія знову поїхала на окуповані території. Рощина хотіла з’ясувати, де знаходяться катівні, в яких росіяни незаконно утримують та мордують українців. Але там зв’язок з нею обірвався, Вікторія зникла. Тільки в квітні 2024 року Росія вперше офіційно визнала, що репортерка у них. На запит батька журналістки Міністерство оборони РФ надіслало лист із підтвердженням, що вона затримана і перебуває на їхній території. Вже у жовтні 2024 року Міноборони РФ надіслало лист на електрону пошту батька Вікторії Рощиної, що вона померла у полоні. Офіційних документів, свідоцтва про смерть Росія досі не надіслала, тіло Вікторії також не передала. 

Журналісти «Слідства. Інфо» разом із організацією «Репортери без кордонів» та кореспондентами із медіа «Суспільне» та «Ґрати» почали своє розслідування, що відбувалося із Вікторією Рощиною з моменту її зникнення в окупованому Енергодарі. Про життя Вікторії у полоні — у розмові ведучої Ангеліни Карякіної із авторкою розслідування «Останнє завдання Віки», журналісткою Яніною Корнієнко. 

Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations


«Росія нахабно бреше». Що з’ясували журналісти про полон української репортерки Вікторії Рощиної?

Patricia Campos Mello is a journalist from Brazil and a war correspondent who covers international relations and human rights in more than 50 countries around the world. She is also the author of a series of investigations during the elections of former president Bolsonaro, including one about the use of messaging apps to spread propaganda and disinformation. In recent years, Campos Mello has reported from Syria, Iraq, Libya, Turkey, Lebanon, and Kenya.

She first arrived in Ukraine after the beginning of the full-scale invasion in 2023. At that time, her focus was on the lives of Ukrainian civilians during the war and the war crimes committed by the Russian army. She returned to Ukraine in March 2025. This time, for ten days, Patrícia traveled along the front line to understand how the Russia-Ukraine war differs from traditional, conventional wars. Her visit coincided with the announcement of a partial ceasefire after negotiations between the US, Ukrainian, and Russian delegations, which were held separately in Riyadh. After this statement, Campos Mello expected to see celebrations in Ukraine, similar to the final of the FIFA World Cup. However, there was no euphoria in the country about the partial ceasefire.

Journalist Nataliya Gumenyuk talk to Patricia Campos Mello about what she saw on the front lines and what interests Brazilians about life in Ukraine, Brazilian diplomacy and its desire to have a larger influence in global geopolitics, the current president of Brazil, Lula, and former Brazilian president Bolsonaro, who is close to Trump, and the wariness of Latin Americans towards the military.

Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation
https://www.journlab.online/donations


Patrícia Campos Mello – on Brazil's Ambitions, its Presidents, and What She Saw in the War in Ukraine

Патрісія Кампос Мелло — журналістка із Бразилії та військова кореспондентка, яка висвітлює тему міжнародних відносин та прав людини у понад 50 країн світу. Вона також є авторкою серії розслідувань під час виборів експрезидента Болсонару, зокрема і про використання месенджерів для поширення пропаганди та дезінформації. В останні роки Кампос Мелло робила репортажі з Сирії, Іраку, Лівії, Туреччини, Лівану і Кенії. 

В Україну вперше після початку повномасштабного вторгнення вона приїхала у 2023 році. Тоді у фокусі її уваги було життя цивільних українців під час війни та воєнні злочини російської армії. Вдруге журналістка приїхала до України вже в березні 2025 року. Цього разу протягом десяти днів Патрісія проїхалася вздовж лінії фронту, щоб зрозуміти чим відрізняється російсько-українська війна від традиційних, конвенційних воєн. Її приїзд співпав із оголошенням часткового припинення вогню після перемовин США із українською та російською делегаціями, які проводилися окремо в Ер-Ріяді. Після цієї заяви Кампос Мелло очікувала побачити в Україні святкування, подібне на фінал Чемпіонату світу з футболу. Але ніякої ейфорії з приводу часткового припинення вогню в країні не було. 

Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Патрісією Кампос Мелло про те, що вона побачила на фронті та що цікавить її співвітчизників про життя в Україні, про бразильську дипломатію та її бажання мати більший вплив у світовій геополітиці, про нинішнього президента країни Лулу та близького до Трампа експрезидента Бразилії Болсонару та настороженість латиноамериканців до військових.  

Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations


Патрісія Кампос Мелло — про амбіції Бразилії, її президентів та що вона побачила на війні в Україні

Marie Mendras is a political scientist and professor at the Sciences Po Paris. For many years, she has been researching Eastern Europe and Russia, and has participated several times as part of international observer groups for elections in Russia and Ukraine in the 1990s and 2000s.

In her latest book, "Permanent War: The Ultimate Strategy of the Kremlin," Mendras writes that waging wars in different countries has been an instrument for Vladimir Putin to maintain his power from the very beginning of his rule. Due to the lack of real reasons for military actions, he invented these motives, such as the fight against terrorism, the oppression of Russian-speaking populations, or the need for "denazification." The author believes that Putin was the only one who sought a total aggressive war in Ukraine in 2022 and imposed it on his military commanders. He was dissatisfied with the semi-controlled situation in Ukraine, which he had achieved through the war in Donbas in 2014 and the annexation of Crimea — this was not enough for him. Because he was misinformed and only wanted to hear what he wanted, the president of Russia did not foresee either the resistance of the Ukrainians or the support for Kyiv from Western countries. "The war was his choice. He had other options. The choice he made alone was a huge mistake, and everybody is paying very dearly for that mistake," says Marie Mendras.

Journalist Nataliya Gumenyuk talks to Marie Mendras about Putin’s and Trump’s mistakes and what connects them, about negotiations and what they may lead to, as well as the obsession of the current Trump administration and what might stop them.

Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation
https://www.journlab.online/donations


Today, Vladimir Putin is too obsessed and cut off from reality to negotiate | Marie Mendras

Марі Мендра –  політологиня та професорка французького інституту Sciences Po. Протягом багатьох років вона досліджує Східну Європу та Росію, кілька разів входила до складу груп міжнародних спостерігачів на виборах в Росії та Україні у 1990-х та 2000-х роках. 

В останній своїй книжці «Перманентна війна: головна стратегія Кремля» Мендра пише, що ведення війн у різних країнах для Володимира Путіна є інструментом збереження своєї влади з самого початку його правління. Через відсутність реальних причин для бойових дій він вигадував ці мотиви, наприклад, боротьба з тероризмом, утиск російськомовних або необхідність «денацифікації». Авторка вважає, що Путін був єдиним, хто прагнув до тотальної агресивної війні в Україні у 2022 році і нав’язав її своїм воєначальникам. Його не влаштовувала ситуація напівконтролю України, якої він домігся завдяки війні на Донбасі в 2014 році та анексії Криму, для нього цього було недостатньо. Через те, що він був дезінформований та хотів чути тільки те, що він хотів, президент РФ не передбачив ні опору українців, ні допомоги Києву з боку західних країн. «Війна була вибором Путіна. У нього були інші варіанти. Але вибір, який він зробив одноосібно, був величезною помилкою, і всі дуже дорого платять за неї», – каже Марі Мендра. 

Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Марі Мендра про помилки Путіна та Трампа і що їх об’єднує, про перемовини і чим вони можуть завершитися, а також про одержимість нинішньої адміністрації Трампа та що їх може зупинити.  

Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations


Наразі Володимир Путін занадто одержимий та відірваний від реальності для перемовин | Марі Мендра

Через чотири місяці після повалення режиму Башара Асада в Сирії сформували перехідний уряд. На його чолі не буде прем’єр-міністра. Вся виконавча влада зараз в руках тимчасового президента Ахмеда аль-Шараа, який був призначений у січні 2025 року. Під час свого призначення аль-Шараа пообіцяв сформувати інклюзивний перехідний уряд, який має розбудувати зруйновані державні інститути і керуватиме країною до президентських виборів.

Після чотирнадцяти років війни та дії міжнародних санкцій Сирія перебуває у важкій економічній кризі. За оцінками експертів, 90% сирійців живуть у бідності, мільйони колишніх громадян Сирії надалі залишаються за кордоном. У березні в Латакії під час зіткнень прихильників поваленого диктатора Асада із силами безпеки загинуло понад тисяча людей, серед яких були жінки та діти. Водночас Ізраїль наносив авіаудари по Сирії, назвавши це попередженням нинішньому уряду і звинуватив Туреччину у спробі перетворити країну на турецький протекторат. 

Попри всі складнощі країна намагається повернутися до нормального життя, вже кілька сотень тисяч біженців повернулися додому. Журналістка Наталя Гуменюк поїхала до Сирії, щоб відчути настрої в країні після завершення ейфорії від повалення режиму Асада. Як живе Дамаск та його знищені передмістя, про індустрійність катувань і чого хочуть колишні в’язні тюрми в Седная, а також чому важливі свідки звірств та воєнних злочинів колишнього диктатора відкрито називають свої імена  – в розмові Ангеліни Карякіної із Наталею Гуменюк. 

Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations


Як живе Сирія через чотири місяця після падіння режиму диктатора Асада?

The French philosopher, orientalist, political scientist, and sociologist Olivier Roy realized early in his career that he would not spend his life working as a schoolteacher. He was most interested in various crises. After the war in Afghanistan began in the late 1970s, Roy regularly traveled to the country, to the mujahideen, and studied the war's impact on the traditional Afghan society. His understanding of Afghanistan’s unique context proved useful when he was advising and organizing special UN missions to the country during the Soviet invasion.
Later, Olivier Roy served as the head of the OSCE mission during the civil war in Tajikistan after the collapse of the Soviet Union. As a scholar, he has focused on Islamic fundamentalism, Islam in the West, and Middle East. Currently, he writes about the crisis of culture and its alarming consequences for the world.

Roy believes that while crises are dangerous for society, they force people to take responsibility. For him, Donald Trump’s rise to power in the United States is an example of a good crisis. For instance, Europe slowly began to realize that it was left alone, without American support, and would have to defend its principles on its own. In order to protect its way of life, Europe will need to rearm, which requires internal consensus.
“For the first time in a long while, we have to ask people whether they are ready to die for their way of life, for their principles. We don’t know the answer. For the young generation, the idea of joining the army is exotic. We are confronted with that choice — are we ready to fight to defend way of life or to surrender?” Roy says.

Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Olivier Roy about the crisis of culture, its replacement by codes and norms, how society can return to reality and the importance of social connections, madmen in power, and where he was wrong about the Russia-Ukraine war.

Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation
https://www.journlab.online/donations


Psychiatric Crisis among the World Leaders is Fascinating and Very Dangerous | Olivier Roy

Французький філософ, сходознавець, політолог та соціолог Олів’є Руа ще на початку своєї кар’єри зрозумів, що не буде працювати шкільним вчителем протягом усього свого життя. Його найбільше цікавили різноманітні кризи. Після початку війни в Афганістані наприкінці 70-х років Руа постійно їздив до країни, до моджахедів та вивчав вплив війни на традиційне тамтешнє суспільство. Розуміння специфіки Афганістану стала йому у нагоді при консультуванні та організації спеціальних місій ООН до країни за часів вторгнення до неї Радянського Союзу. Згодом Олів’є Руа працював головою місії ОБСЄ під час громадянської війни у Таджикистані після розпаду СРСР. Як науковець він займався ісламським фундаменталізмом, ісламом на Заході, а також країнами Близького Сходу. Зараз він пише про кризу культури та тривожні наслідки цього явища для всього світу. 

Олів’є Руа впевнений, що хоча кризи і небезпечні для суспільства, але під час них люди вимушені брати відповідальність на себе. Для нього прихід Дональда Трампа до влади в США є прикладом «корисної кризи». Приміром, Європа почала повільно усвідомлювати, що вона залишилися сама, без допомоги американців, і повинна власними силами захищати свої принципи. Для захисту свого способу життя Європі доведеться переозброїтися, для чого їй потрібен консенсус всередині суспільства. «Вперше за довгий час ми повинні запитати людей, чи готові вони померти за свій спосіб життя, за свої принципи? Ми не знаємо відповіді. Для молодого покоління ідея йти в армію — це екзотика. Але ми стоїмо перед цим вибором — чи готові ми боротися для захисту свого способу життя чи здатися?», — каже Руа. 

Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Олів’є Руа про кризу культури, її заміну кодами та нормами, як суспільству повертатися до реальності та необхідність соціальних зв’язків, божевільних у владі та в чому він помилявся щодо російсько-української війни. 

Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations


Психіатрична криза серед світових лідерів — вражаюча і дуже небезпечна | Олів’є Руа

У лютому 2025 року тема проведення виборів в Україні знову стала актуальною. Нова влада в Сполучених Штатах вважала, що їх треба провести до кінця цього року, що сприятиме мирним перемовинам. Подібний сценарій довгий час проштовхувала і Росія, яка постійно розповсюджує наратив про нібито нелегітимність Володимира Зеленського на посаді президента України та завершення його повноважень весною 2024 року. Але під час війни провести вибори в Україні неможливо, якщо мова йде про чесне та вільне волевиявлення, впевнена голова правління Громадської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська.  А поки країні треба готуватися до перших повоєнних виборів через велику кількість викликів та деградацію системи, адже українці не переобирали владу шляхом голосування протягом вже п’яти років. 

Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Ольгою Айвазовською про захист влади від виборів під час війни, чому зараз неможливо провести чесні та вільні вибори в Україні, голосування поштою та як краще використати «Дію», а також її головні уроки після участі в Трьохсторонній контактній групі у Мінську. 

Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations


Навіть на наступний рік провести чесні та вільні вибори ми не готові | Ольга Айвазовська

Із початку повномасштабного російського вторгнення Данія виділила Україні понад 8 млрд євро, з них 90% – військова допомога. Цю країну можна назвати серед найвірніших українських союзників  – вона посідає друге місце у світі серед держав, що найбільше витрачають на допомогу Україні відносно спроможності власної економіки. На кінець минулого року – це близько 2% данського ВВП. Символом військової підтримки Данії стала передача винищувачів F-16, перші з яких вона перенаправила до України в серпні 2024 року. Загалом країна зобов’язалася надати 19 подібних літаків. До того ж, Данія напряму інвестує в український оборонно-промисловий комплекс, а саме, купує зброю безпосередньо в українських виробників. 

Хоча військова складова є основною, але ця нордична країна також надала тимчасовий прихисток понад 40 тисячам українців. Загалом, кількість українців в Данії потроїлася, розповідає голова Українського Дому в Данії Наталя Попович. Щоб поглибити розуміння данцями української культури та історії, в Українському домі, в будівлі в центрі Копенгагена площею у тисячу квадратних метрів, постійно проводяться різні заходи. Коли емпатії може не вистачати, то, зокрема, знання про взаємовідносини України та Росії протягом багатьох сторіч можуть підживлювати готовність підтримати України з боку Данії. Зазіхання на Гренландію з боку нинішньої влади США тільки посилило солідарність данців  з українцями. 

Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Наталею Попович про ставлення данців до погроз Трампа забрати Гренландію, чи матиме Україна підтримку від Данії надалі, чому вона постійно займає провідні місця в рейтингу найщасливіших країн світу, данських бізнес-гігантів та готовність її громадян платити високі податки.  

Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations


«Росія нахабно бреше». Що з’ясували журналісти про полон української репортерки Вікторії Рощиної?

Коли все має значення

Related tracks