Omana

my playlist3

UA ROCK/PUNK

Ukrainian Music part1

The Best Of Nickelback Volume 1

Nickelback - How You Remind Me

Петя Зарудний - Колесо мук (Т-1)

O.Torvald - Все це знов

идея и муз. продюсирование Е.Комар
аранжировка - В.Цап
накопление и сведение вокала - студия "Справжній звук"

ЕКАТЕРИНА СЫВУН - Демони (cover Один В Каное)

Більше української музики тут: http://notatky.com.ua/

Димна Суміш - Зламані

Музыка и слова - Дмитрий Шуров aka Pianoбой
Ремикс - Rubicat

Д.Ш.: Песню "Родина" написал украинец, ремикс сделал музыкант и dj из республики Беларусь (Rubicat), обложку создал дизайнер из России (Антон Друг), а мастеринг сделал звукоинженер из США - Scott Liamas. Неважно, откуда ты, если вы хотите создать что-то вместе. Неважно, где твоя Родина, если она всегда с тобой.

https://vk.com/rubicat
https://promodj.com/Rubicat
http://mixupload.com/en/Rubicat
https://soundcloud.com/rubicat-dnb
https://www.beatport.com/artist/rubicat/539688

www.dmitryshurov.com
https://vk.com/pianoboy
https://www.facebook.com/pianoboy.band
https://www.instagram.com/pianoboy_band/

Pianoбой - РОДИНА (Rubicat Remix)

сам на сам я воював
і так чекав 
коли ж настане щось і радість ця уже прийде
вона пішла, лишила кому

мрія, де ти є?
одна-одна, але до смерті вірна
спокуси кожен день
міняють нас, міняють нас на гірше вони

сам на сам хрест малював
прийшла вона
cтара зима, і я осліп, і зрозумів, що поруч все
я відійшов, невірно йшов я сам

Сам на Сам

Диявол

Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.
Потяги завмирають на мить і рушають далі.
Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.

Ніхто не зупиняється в її місті.
Ніхто не хоче забрати її з собою.
Вона думає, стоячи зранку на своєму місці,
що навіть ця територія, виявляється, може бути бажаною і дорогою.

Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго,
що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами,
що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старого
і літньої порожньої панорами.

Ніхто не пояснює їй, у чому причина.
Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату.
Крізь сон чути, як у темряві формується батьківщина,
ніби хребет у підлітка з інтернату.

Формуються світло й темрява, складаючись разом.
Літнє сонце перетікає в зими.
Все, що діється нині з ними всіма, називається часом.
Головне розуміти, що все це діється саме з ними.

Формується її пам’ять, формується втіха.
В цьому місті народилися всі, кого вона знає.
Засинаючи, вона згадує кожного, хто звідси поїхав.
Коли згадувати більше немає кого, вона засинає.

Їй 15

Південно-Західна залізниця.
Третя ночі, година рання.
На два вагони одна провідниця
забезпечує пересування.

Ходить, ніби Матір Тереза,
непевна, як погода осіння,
блукає — темна і нетвереза,
розганяючи сновидіння.

Я лежу в глибині вагона,
приречено, мов шахтар у забої,
везу пакет з головою Пітона —
чорного хіміка з Лозової.

Колись він був королем гідравлік,
мав постачальників за кордоном,
жив як міг, контролюючи трафік
між Тирасполем та Краснодоном.

Труїв своїм щемким сурогатом
молдаван та різних узбеків,
навіть був колись депутатом
по мажоритарному від есдеків.

А ось тепер я не сплю, хоч пізня година
й сни підступали до мене тричі,
і слухаю, як його щетина
далі росте на його обличчі.

Ну як ти, брат? — питаю. — Проспався?
Може, тобі сигарет нарити?
Та ладно, — відказує він, — не парся —
з моїми проблемами тільки курити.

Страшно, — питаю, — з того боку?
Не страшно, — каже, — просто незвично.
Страшно було минулого року,
в Ростові, коли спалили шашличну.

А тут — ніби щось тобі не вернули,
і пам’ять волочиться, мов парашути.
Ходиш і забуваєш минуле.
Забуваєш — і не можеш забути.

Лише відчуваєш останнім нервом,
зубами і складками жировими
тонку межу, що проходить небом
між живими і неживими.

Тому вези мене, брат, додому,
в тихому, наче спів, вагоні,
вези мою безкінечну втому
і спомини мої невагомі.

Віддай мене товаришам по зброї,
нехай ці печальні п’яні бандити
тепер вирішують поміж собою,
що з головою моєю робити.

Нехай пам’ятають усі мої звички,
голосу мерзлі глибокі озера
й легені — чорні, як рукавички
побитого безнадійно боксера.

Скажи тій жінці, що вміла любити,
нехай виходить з печалі своєї.
Все, що я міг для неї зробити, —
це померти подалі від неї.

Така тепер між нами різниця.
Вклади сигарету мені до рота.
Смерть, вона як оця провідниця —
для неї це просто чесна робота.

Теплі сни, випадкові дати.
Все, що ти встиг запам’ятати,
все, що побачити довелося,
живе по смерті, ніби волосся.

Поговори зі мною, братка.
Палений «найк», стара арафатка.
Ніч пливе, сутінь хитається,
повітря вдихається,
видихається.

Південно-західна

Наша єресь тримається на вірі.
Починаються зачистки в прямому ефірі.
Перші погроми, спалені пороми.
Витворюється лінія оборони.

Все, що і далі лишається з тобою –
рваний простір для любові та бою.
Небо перетворюється на свинчатку.
Холодна війна починається спочатку.

Жар випалює балкони і тераси.
Демони звертають із нічної автотраси.
Підпалюють твою початкову школу,
ставлять розп’яття серед танцполу.

Демон виростав серед друзів на бійні,
в демона рухи – навчені й повільні,
в демона серце – криваве і тепле.
Демон ридає і звертається до тебе:

Де твоя лінія Маннергейма?
Де твоя лінія Маннергейма?
Трофейна форма, місячна норма.
Заповнюється скаутами перша платформа.

Лінія відлучення, лінія болю,
Лінія, що тягнеться весь час за тобою.
Небесна Палестина, внутрішня Лівія.
Де твоя лінія, ей, де твоя лінія? 

Світ проходить там, де ти стоїш.
Світ торкається найглибшої із тиш.
Світ виникає зі світла й пітьми.
Справжня історія твориться дітьми.

Повітря складається зі світла й води.
Далі відступати немає куди.
В повітрі ховається сорок голосів.
Час зламався, зупинився і осів.

Час втомився і нікуди не йде,
затопленим лінкором зупиняє свій хід.
Де твоя лінія долі, де?
Кому тепер від тебе передати привіт?

Відданість складається з розбитих сердець.
Демон грає на армійській трубі.
Місяць підіймається – холодний, як мрець.
Світить тобі, підспівує тобі.

З неба звалюється спека липнева.
Де проходить твоя лінія неба,
лінія пам’яті, лінія відриву,
лінія, де хвилі перетворюються в кригу?

Птахи над тобою схожі на каміння.
Демонів пропалює сонячне проміння.
Сонце зліплене з трави та алюмінію.
Бог боїться заступити за лінію.

Де твоя лінія Маннергейма?
Де твоя лінія Маннергейма?
Трофейна торба, місячна норма.
Рветься по шву піхотинська уніформа.

Лінія відлучення, лінія болю,
Лінія, що йде все життя за тобою.
Чорне, випалене покоління,
де твоя лінія, ей, де твоя лінія? 

Де твоя лінія Маннергейма?
Де твоя лінія Маннергейма?
Трофейна форма, місячна норма.
Заповнюється скаутами перша платформа.

Лінія відлучення, лінія болю,
Лінія, що тягнеться весь час за тобою.
Небесна Палестина, внутрішня Лівія.
Де твоя лінія, ей, де твоя лінія?

Де твоя Лінія?

таємничий вечір розганяє серце
майже непритомні вийшли на слід
шлях у невідоме
буревій і шторми
звісно ж ми будем іти

засинати в горах - просинатись в морі
з тінями довкола танці вести
подих завмирає
ми дійшли до краю
і відриваємось вниз

падаєм в королівство хмар
нас веде шалена мрія

королівство штормів і царину громів
галас і неспокій разом пройшли
з’єднані любов’ю
ми несемо сонце
і разом з ним помремо

падаєм в королівство хмар
нас веде шалена мрія

Сюр (Surrealism)

Song by DOBRO, recorded by Dmytro Ostroushko at Happy Records Studio and mixed by Anton Derevianko at Derevo Productions. The record features Dmytro Ostroushko on bass and keyboards, Volodymyr Ostroushko on guitar, Oleg Lomakovskiy on drums, Zorian Bezkorovayny on vocals , Svitlana Frolova on backing vocals, Natalia Bagriy on backing vocals and alto. Music by Dmytro Ostroushko, Volodymyr Ostroushko and Oleg Lomakovsliy, lyrics by Dmytro Ostroushko and Zorian Bezkorovayny.

СЛУХАЙ  ШО ШО, ШО ТАМ Є ТАМ ШО ШО, А НУ ДА ТО Є ХОРОШО, НУ ВЗРИВАЙ ШО, НЕ ТУПИ ШО ШО, КУРЯЧЕ КАПШО ШО, МАЄШ ЧАС ТА НАТХНЕННЯ ШО, Є ВОГОНЬ ШО 
ДАВАЙ ЗАПУСКАЙ ШОУ - ЗАГЖИ ВОГОНЬ-МОЧИ ВСЕ ЗЛО-ЗАКРИЙ ХАЙЛО-МАХАЙ КАЙЛОМ - В КОГО ЗА ЗБРОЮ НАГАН, В КОГО БАРАБАН, КОЖНИЙ ЖИГАН БІЛЬШЕ ХВАЛИТЬ СВІЙ БАЛАГАН, ХТО ІЗ НАС Д"АРТАНЬЯН ХТО БАБАЯН, В КОГО БІЛЬШИЙ РОЗМІР РОЗСУДИТЬ ВЕРХОВНИЙ ШАМАН - ЗАГЖИ ВОГОНЬ-МОЧИ ВСЕ ЗЛО-ЗАКРИЙ ХАЙЛО-МАХАЙ КАЙЛОМ 

Zazhgy Dobro

в очах все помутніло
все затряслось
відчути подих змія
цілує хтось

красиво йти по лезу
один лиш шлях
позбутися обмежень
пірнути в жах

укуси, отруту
ми все пережили
ти чесна й розкута
ти є моя сила
ти мої крила

це місто божевілля
тут п’ють життя
без віри і надії 
все крутиться

та згадую мов диво
як ми знайшлись
я спав, а ти відкрила
шалені сни, шалені сни

укуси, отруту
ми все пережили
ти чесна й розкута
ти є моя сила
ти мої крила

Альбом Жахів

Подих Змія

ти, я знаю не змовчиш
я не забув твій крик
коли в нас забирали чесність
там у димі із надій
як постріл прогримів
ми взяли руки і воскресли

паранормальні

серед страшних стовпів
вогнів і демонів
і проклятих шляхів
ми разом є
це все смертельна гра
нас душать все життя
ми вирвемося на поверхню

ти є мов спалах
мов вибух
мов блискавка, що смалить небо
разом кружляєм у танці
над містом сповненим трагедій

паранормальні

серед страшних стовпів
вогнів і демонів
і проклятих шляхів
ми разом є
це все смертельна гра
нас душать все життя
ми вирвемося на поверхню

Паранормальні

потойбічні сни
щоб себе знайти
вітер дивини
леліє
за руку до кінця
німфа лісова
зайшла в моє життя
й змінила

нас більше не знайдуть
ми стерли свою лють
ми стерли вас усіх
ми самі
крізь хащі крізь кущі
і до зірок

серед солодких снів 
серед дитячих мрій
у день ненависті
тебе знайшов

нас більше не знайдуть
ми стерли свою лють
ми стерли вас усіх
ми самі
крізь хащі крізь кущі
і до зірок
нас більше не знайдуть
нас більше не знайдуть
нас більше не знайдуть
нас більше не знайдуть
серед зірок

ніч вже зникає

нас більше не знайдуть
ми стерли свою лють
ми стерли вас усіх
ми самі
крізь хащі крізь кущі
і до зірок

Не Знайдуть

ти сідай, я розповім
історію забутих днів
як заблукав у чорний ліс
зустрів там дива
чарівний спів мов засліпив
хтось руку взяв, почав вести
і в хороводі закрутив
і там я прозрів

демони навколо нас
вечір палає в вогнях
демони, прощальний вальс
ми затанцюєм

привиди, марива
духи зібралися
весну провести
танцями чарами
дико сміялися
скажені та вільні такі

мене трясло, я ледве йшов
холодний піт залив чоло
мов крук кружляв, я все шукав
де ж це було
між двох світів завмер на мить
мене знайшли уже без сил
та на долонях червонів
дотик істот

демони навколо нас
вечір палає в вогнях
демони, прощальний вальс
ми затанцюєм

Демони

заарештуйте бажання свої
заарештуйте уяву в собі
і без амбіцій і без своїх слів
нам вшиють коди і зроблять рабів

арешт

Арешт

Po Gori Hodyla / По горі ходила

Rano / Рано

Misyac / Місяць

A Z Dolynonky / А з долиноньки

Oksanochka / Оксаночка (Live from JennyRecords)

OMANA – гучне рок-тріо з фантазією. Оспівують містичні світи та міфічні створіння.