дивись, подивись
моє серце палає
я ліків від суму 
та болю не знаю
я хочу втекти
з тобою від себе
я хочу втекти 
туди куди треба

пробач
мене 
за все 
за все що було
і все що буде не раз
пробач 
мене 
за те що було 
за те що було і буде не раз 

дивись, подивись
я тепер не палаю 
втомилась казати 
«пробач, ну благаю»
я хочу втекти 
з собою від тебе 
я хочу втекти 
куди і чи треба?

пробач
мене 
за все 
за все що було
і все що буде не раз
пробач 
мене 
за те що було 
за те що було і буде не раз

пробач мене

шшш!
наші дітки сплять 
сьогодні кричали багато 
і якщо чесно казати 
я б їх вигнала з хати

коли ти повернешся з роботи?
до речі, а де ти працюєш?
я думаю, втратила смак
не переношу коли цілуєш

коли ти повернешся з роботи?
до речі, а де ти працюєш?
я думаю, втратила смак
не переношу коли цілуєш

можу позитичи твою машину?
ненавиджу її, проткну її шини
мала каже вона хоче у бар 
їй тільки дванадцять, я жахлива мама
я загубила довіру дитини, а ще наче рано

коли ти повернешся з роботи?
до речі, а де ж ти працюєш?
я думаю, втратила смак
не переношу коли цілуєш

коли ти повернешся з роботи?
до речі, а де ж ти працюєш?
я точно втратила смак
не переношу коли цілуєш

тиха година

кінець

Напитки

I go without knowing where to go

Zeleneet Trava

Mixing and mastering: Demian Feriy
Photo: Sasha Mazhara
Model: Stacy Mironova
Art: Vladislav Nekrasov



Спасибо всем, с кем я когда-либо имел дело. Всем, кто любил и делал мне больно, без вас у меня ничего бы не вышло.

The Pain Won't Stop

Labyrinth

Русская Депрессия

rainy mountains

Каждый может поддержать меня вот здесь (вот чисто бескорыстно) https://www.patreon.com/alexblazh 

В соц.сетях:
- [ https://vk.com/public199628511 ] - VK
- [ https://www.instagram.com/blazh.official/ ] - instagram 
- [ https://www.facebook.com/blazh.postpunk/ ] - Facebook 
- [ https://twitter.com/BLAZH94 ] - twitter 🐤

На музыкальных площадках:
https://onerpm.com/al/4151247546

Ты прости

Сколько километров киноленты лет 
Осталось позади.
Сколько километров безвестного пути
Ждёт нас впереди.

Дым от сигарет оставит силует,
Не даст тебя забыть.
Окончены сеансы, билетов больше нет.
Что поможет пережить?...

припев:

Ты прости, что не дал свою ладонь!
Ты прости, что я сделал шаг в окно!
Ты прости, что разрушены мечты!
Я бы смог на места вернуть всё, но..

Ты прости, что не дал свою ладонь!
Ты прости, что я сделал шаг в окно!
Ты прости, что разрушены мечты!
Я бы смог на места вернуть всё, но..

Полосками разрезан календарный лист,
Осталось два числа.
Всё то что неизбежно, настигнет словно ком
Позади тебя.

Оборванные сети, электропровода,
Висящие тела...
Я помню эту осень, продали мы друг-друга,
Я тебя, а ты меня...

припев:

BLAZH - Ты прости

provulok (fka “Pereulok Pyatniskii” is an instrumental project of Loman Usmanov in the mix of shoegaze, post rock and indie genres. Lyoman was born in 1998 in the Crimean city Sudak, but after the occupation of this territory, he was forced to leave his home and move to Kyiv. In 2016, in an attempt to find his flow, genre and mood, he created an experimental project working with romantic sad bits, which resulted in the writing of several unreleased albums. Under the influence of such performers as Black Marble, This Cold Normandy, BONES, Placebo and The XX, the test sound took the form of instrumental synthesis with a spatial guitar filled with delay and reverb, in places with gloomy motives, immersing the listener into the music.   The first official album Paranoic was released in 2018, a year after moving from his native land, where he spend his childhood, to an unfamiliar city as a result of the occupation. As a result, the unsuccessful adaptation prompted the author to create the first assembly of atmospheric post-rock compositions, with a definite melancholic musical context.   The underlying philosophy of the project is the communication that the artist broadcasts, using the instrument as a unified communicator, the universal language of all humanity, as a special type of energy that cuts in the hearts of people and immerses them in a special state, feeling, even memories. Thus, the author talks with you in one voice, telling you the mood, which each interprets in a special way.