Я иду к тебе по рельсам и руки расправив в стороны
Знаю, что не ждешь и возможно будешь расстроена
Знаю, что другой тебе точно подарит многое
Но я не могу тебе не спеть эту новую песню
То, как я по рельсам и руки расправив в стороны
Знаю, что не ждешь и возможно будешь расстроена
Знаю, что другой тебе точно подарит многое
Но я не могу тебе не спеть эту новую песню
То, как я по рельсам и руки расправив в стороны
Знаю, что не ждешь и возможно будешь расстроена
Знаю, что другой тебе точно подарит многое
Но я не могу тебе не спеть эту новую песню
Я отпущу тебя, прошлое, ничего страшного
Мы еще встретимся, увидимся, ты будешь счастлива
Но пока наши корабли тонут, рвутся струны, плывут города
Мы останемся с тобой незнакомые ждать пустые поезда
Я иду к тебе по рельсам и руки расправив в стороны
Знаю, что не ждешь и возможно будешь расстроена
Знаю, что другой тебе точно подарит многое
Но я не могу тебе не спеть эту новую песню
То, как я по рельсам и руки расправив в стороны
Знаю, что не ждешь и возможно будешь расстроена
Знаю, что другой тебе точно подарит многое
Но я не могу тебе не спеть эту новую песню

Глеб Зуев - Рельсы (Олег Майами Cover) HQ

Некерована естетика – найточніша дефініція українського мистецтва під час перших місяців війни. Упродовж першого сезону подкасту «Культура проти агресії» з авторкою Мартою Троцюк та запрошеними гостями, ми розкривали тему першої реакції культури на повномасштабну війну. Завершуємо сезон відкритим записом у Shum Gallery разом із художником, перформером, куратором й артдиректором Мистецького центру «Дзиґа» Влодком Кауфманом. У останньому шостому епізоді говоримо, про зміну з реактивності на селективність у мистецтві і яким чином це відбулося. 

Влодко каже, що спершу нам потрібно було вивалити емоції та спустити пару, а далі вже розбиратись у вищих матеріях. А першу виставку після 24 лютого описує «як броунівський рух, некеровану естетику, як листя, здуте вітром». Про те, як митці реагували на війну, як швидко відновлювали свою мистецьку практику, про нове, що виникає на тлі хаосу та про «байрактарщину»  як феномен української культури, – охопили теми, які найбільше зачіпають своїми гострими кутами українську мистецьку спільноту. 

Епізод без рецептурних відповідей, але з інтелектуальним гумором та неординарними думками, вже на Spotify, SoundCloud, Google та Apple Podcasts. «Культура проти агресії» є авторським проєктом Галереї 101 у партнерстві з Радіо Сковорода та за підтримки ЗМІН Фундації.

Культура проти агресії – Е6 – Реактивне мистецтво у час війни: Влодко Кауфман

Тима Белорусских - Под Звездопадом (Zintner remix)

«Мистецтво – як голкотерапія для соціуму. Воно не лікує, але показує болючі місця. Художники, ніби діагностики, підсвітлюють, на що потрібно звернути увагу, що полікувати». Влодко Кауфман, художник, перформер, куратор і співзасновник артцентру «Дзиґа», а також гість четвертого епізоду подкасту «Митці та реальність». Ми поспілкувалися про те, що керує мистецтвом, чи можуть бути митці космополітами та чому культура має домінувати у становленні держави. Також поговорили про моду на українське закордоном, про кількість якісного і неякісного продукту та про те, як мистецтво має зберігати пам’ять, а ми – зберігати мистецтво.

«Митці та реальність» – це дипломна робота студентки Національного університету «Острозька академія» Вікторія Панасюк. Ведуча проєкту – теж випускниця Острозької академії та співзасновниця медіа «Якого біса?» Яна Ходачук.

New tracks tagged #Кауфман