Незаконне позбавлення волі, насильницьке вивезення з України та знищення майна. Про ці та інші злочини росіян розповідають переселенці у Кропивницькому. Аби зафіксувати воєнні злочини та притягнути винних до відповідальності, постраждалі щодня звертаються до прокуратури. Для фіксації воєнних злочинів росіян найчастіше до прокуратури у Кропивницькому звертаються жителі Донецької, Луганської та Харківської областей. Серед заявників і Анатолій... Детальніше тут: https://hromadske.radio/publications/1063868/

«Один фундамент тільки лишився» — житель Маріуполя про свій зруйнований росіянами будинок

Ця розмова англійською з Джонатаном Літтелом,  відомим в Україні як автор історичного роману «Благоволительки».  Він написаний від імені вигаданого офіцера СС про події на Східному фронті під час Другої світової війни та його участь у Голокості. Зокрема, і про розстріли євреїв у Бабиному Яру. Роман викликав бурхливу дискусію, а українською його переклали лише через 15 років після його виходу. Сам Літтел працював у гуманітарних місіях під час збройних конфліктів у Чечні, Сирії і був свідком багатьох воєнних злочинів. Наразі він готує до публікації свою нову книжку, зокрема, і про воєнні злочини у Бучі.
Журналістка Ангеліна Карякіна поговорила із письменником про те, що забезпечило Путіну успіх у Чечні, апатію російської інтелігенції та її відповідальність, ефективні методи тиску Заходу на Росію, чи потрібно переглядати місце російської культури у світовому вимірі та чи розуміють росіяни боротьбу українців проти Росії як імперії, а не тільки із режимом Путіна.

ENG Джонатан Літтел про насильство  росіян, як Путін зламав Чечню та шанси України на перемогу

Це розмова англійською із королівським адвокатом Вейном Джордашем, який приїхав в Україну у 2015 році та допомагає розслідувати злочини Росії проти України. Юрист-міжнародник з багаторічним досвідом брав участь у кількох міжнародних трибуналах — у Руанді та у Спеціальному суді Сьєрра-Леоне. Там він виступав не на боці обвинувачення. Підзахисних Джордаша звинувачували у скоєнні воєнних злочинів. Декого з його клієнтів виправдали, як одного з мерів міст в Руанді. Інших, приміром, офіцера Обʼєднаного революційного фронту у Сьєрра-Леоне Іссу Сесея після шестирічного розгляду справи визнали винним. Його засудили до 52 років ув’язнення. Після кількох десятків років роботи у сфері міжнародного гуманітарного права Вейн Джордаш скептично ставиться до міжнародних трибуналів. Він каже, що вони дають набагато менше справедливості, ніж обіцяють. 
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Джордашем про геноцид нації в Україні, розчарування у Міжнародному кримінальному суді, основну лінію захисту воєнних злочинців та ідею справедливості як процесу.

ENG Від міжнародних трибуналів набагато менше справедливості, ніж вони обіцяють — Вейн Джордаш

«Драма зниклих безвісти полягає в тому, що ніхто не бачив їхньої смерті», — каже письменниця, журналістка та політикиня з Аргентини Норма Морандіні. Під час правління військової диктатури її 20-річних брата Нестора та сестру Крістіну викрали у Буенос-Айресі у 1977 році. Норма відразу покинула Аргентину. Вона повернулася на батьківщину тільки у середині 80-х років. Вже як журналістка вона писала матеріали з відомого судового процесу над військовою хунтою. На судових засіданнях під час свідчень про тортури та вбивства вона ніколи не уявляла на місці закатованих своїх брата та сестру. Таким був захисний механізм її психіки. Набагато пізніше вона дізналася, що її рідні потрапили до ESMA — таємної в’язниці для тортур у будівлі колишньої школи механіків військово-морського флоту Аргентини. Їх закатованих відправили у так звані «польоти смерті» — їх тіла скинули з літака в море. Своїй матері Норма не розповіла про долю викрадених брата та сестри. Однак виявилося, що .її матір про це знала, але вона теж не розповідала рідним про це. 
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Морандіні про мовчання любові, її власний шлях зцілення, про політизацію пам’яті про події під час правління військової хунти, феномен пам’яті та що може стати більш важливим за вирок суду у справах зниклих безвісти.

Драма зниклих безвісти в тому, що ніхто не бачив їхньої смерті — Норма Морандіні

Деніз Дрессер — політична аналітикиня, публіцистка та професорка з Мексики, яка є дуже відомою у своїй країні. Нинішній президент Мексики Андрес Мануель Лопес Обрадор понад 100 разів атакував її у своїх щоденних ранкових промовах за її критику дій влади. Він також залишився дуже розчарованим її візитом у 2023 році до України. Дрессер каже, що багато латиноамериканських президентів грають у геополітичні ігри або намагаються з’ясувати, що вони можуть отримати від підтримки України чи збереження нібито нейтралітету. Проте латиноамериканські суспільства не є проросійськими, незважаючи на російську пропаганду та збільшення кількості російських дипломатів в цих країнах. На її думку, якщо Мексика, де зараз можна спостерігати демократичний відкат,  повернеться до авторитаризму, то чи на найбільшим геостратегічним бенефіціаром цього стане Росія. «Це в їхніх інтересах бачити більш авторитарну Мексику, яка б уособлювало собою наркодержаву з великою кількістю злочинців. Це змусило б американців мати справу з ще одним відкритим фронтом і ще одним міжнародним конфліктом і конфліктом вже на їхніх кордонах», — каже професорка.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Деніз Дрессер про збільшення російського впливу в Мексиці, ставлення до України, насильство з боку наркокартелів, як Мексика перетворилася на політичну піньяту в американській політиці та про особисту стратегію трьох «А», яка допомагає їй по життю.

Чому в Латинській Америці слабка підтримка України і до чого тут США? Пояснює Деніз Дрессер

До Першої чеченської війни, яку російська влада називала «операцією з поновлення конституційного порядку в Чечні», Зайнап Гашаєва разом із своїм чоловіком займалася бізнесом у Москві. Наприкінці 1994 року ситуація у Чечні загострилася і жінка поїхала до Грозного, щоб вивезти звідти своїх рідних. Переживши там перші бомбардування російської авіації, Зайнап разом із старенькою матір’ю вдалося повернутися до Москви. Після цієї поїздки Гашаєва закинула свій бізнес і почала активно ходити на антивоєнні марші та займатися правозахисною роботою. Зокрема, вона записувала спочатку у блокнот свідчення чеченців, які змогли вибратися живими із власних сіл, в яких російська армія влаштовувала жорсткі зачистки із численними вбивствами мирних жителів. Згодом вона разом із небайдужими почала записувати інтерв’ю на відеокамеру. За словами Зайнап, з Першої чеченської війни в неї було близько 200 відеокасет із розповідями про злочини російських солдат, з Другої – ще 100.  Спочатку вона їх ретельно переховувала на території Чечні, згодом вивезла відеокасети у Швейцарію, де протягом довгих років зібрану інформацію оцифровували. Назавжди виїхати з Чечні довелося і Гашаєвій. Зараз вона живе у Швейцарії. Чеченській архів вона зберігає для майбутнього трибуналу щодо дій Росії під час чеченських війн, на який вона сподівається у майбутньому. 
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Зайнап Гашаєвою про її чеченський архів, що вона бачила у Чечні протягом двох війн, паралелі із війною Росії в Україні та сережки, які вона має повернути матері 19-річної дівчини, яку російські солдати спалили під час зачистки майже 30 років тому.

Звіт The Reckoning Project: Ukraine Testifies про паралелі російських війн в Чечні, Сирії та України за посиланням https://cutt.ly/8eIJQqtg

Зайнап Гашаєва — про війни в Чечні, їхню схожість із агресією Росії проти України і чеченський архів

Боснійська журналістка та письменниця Аїда Черкез висвітлювала війну в Боснії та облогу Сараєва. Протягом перших двох років бойових дій вона була впевнена, що її матеріали зможуть зупинити війну. Але потім зрозуміла, що світ все знав, однак нічого не робив. Тоді журналістка вважала, що іншим байдуже на те, що відбувається в її країні. Після такого розчарування Аїда Черкез хотіла все кинути та поїхати з Балкан. Однак інтерв’ю із дуже старим чоловіком стало для неї поворотним моментом. Той зауважив, що після її репортажів про війну у Боснії ніхто вже не зможе сказати, що не знав, що там відбувається. Вона залишилися у Сараєво, продовжила писати статті та повідомляти новини.

Після досвіду проживання війни у власній країні журналістка вже могла розпізнавати ознаки того, що десь може розпочатися військовий конфлікт. Вона попереджала своїх українських колег та друзів про початок великої війни в Україні. Аїда бачила ідентичні знаки. Росіяни протягом 2021 року постійно стояли на кордонах України, прикриваючись військовими навчаннями. У 90-х роках облога Сараєва, як тривала 44 місяці, також розпочалася з військових навчань у горах навколо столиці. Однак чимало її українських колег не вірили їй. Черкез навіть не злилася на них, адже була такою самою перед початком війни у Боснії. 

Вже після початку повномасштабного вторгнення Аїда Черкез написала лист-звернення до українців у березні 2022 року. «На вас чекають скрутні часи, в які ви будете втрачати віру, але я пишу вам з майбутнього і з впевненістю кажу – ви переможете так само, як перемогли ми», – писала журналістка. Наприкінці цього листа вона перефразувала надпис на футболці, яку носила під час облоги Сараєва. На футболці, яку досі вона зберігає, написано «Сараєво буде стояти, решта мине».  Українцям вона написала  «Україна буде стояти, решта мине».  

Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Аїдою Черкез про облогу Сараєва та як культура допомогла його жителям почувати себе людьми, про матерів жертв різанини у Сребрениці та процес зцілення, трибунал та чому треба продовжувати збирати докази воєнних злочинів росіян. 

Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations


Аїда Черкез про матерів Сребрениці, гумор та культуру під час війни і що допоможе уникнути помсти

У лютому 2025 року «Лабораторія журналістики суспільного інтересу» організувала панельну дискусію на щорічній міжнародній конференції, присвяченій питанням прав людини в цифрову епоху RightsCon2025 у Тайбеї.  

Цей епізод подкаста присвячений темі збереження уваги аудиторії до журналістських матеріалів, що стосуються прав людини. Учасниці дискусії — журналістки та правозахисниці з України, Південної Кореї та Мексики — діляться досвідом, як працювати з чутливими темами, але при цьому не втрачати довіри аудиторії в умовах поляризації, втоми від новин і поширення дезінформації.

У розмові йдеться про те, чому звичні підходи — емоційні заклики чи спрощені наративи — не завжди працюють, і як адаптувати формат матеріалів, аби вони залишалися переконливими. Обговорюються також приклади, як залучати широку аудиторію до складних тем — через особисті історії, фактчекінг та дослідження мотивації глядачів. Учасниці розповідають, як журналістика може підтримувати суспільну довіру навіть у кризові періоди, і які методи допомагають краще доносити зміст правозахисних матеріалів у різних контекстах — від воєнних конфліктів до авторитарних режимів.

Учасники дискусії:
Наталя Гуменюк – журналістка, співзасновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу
Ангеліна Карякіна – журналістка, співзасновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу
Деніз Дрессер – політична аналітикиня, колумністка та активістка (Мексика)
Ханна Сон – виконавча директорка Центру даних з прав людини в Північній Кореї (Південна Корея)
Джейсон Лю – журналіст та правозахисник (Тайвань), модератор дискусії

Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations


Як тримати увагу: правозахисна журналістика в поляризованому світі

Українські правозахисники вимагають від Верховної Ради 30 травня підтримати законопроект №9438, який вносить зміни до Кримінального Кодексу і дозволить ефективно притягати до відповідальності за воєнні злочини і злочини проти людяності. Зокрема, з такою вимогою до Верховної Ради звернувся виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко на своїй сторінці у Фейсбуці. «У це... Детальніше тут: https://hromadske.radio/publications/debalcevo-ta-inshi-voyenni-zlochyny-yak-prytyagnuty-vynnyh-do-vidpovidalnosti/

Іловайськ, Дебальцево та інші воєнні злочини: як притягнути винних до відповідальності?

Нещодавно організація Truth Hounds передала Офісу Прокурора МКС черговий пакет свідчень про злочини проти людяності в окупованому Криму і підготувала для передачі звіт про утиски представників релігій, відмінних від московського православ’я в окупованих Криму та окремих територіях Луганської та Донецької областей. З юристом – аналітиком Truth Hounds Дмитром Ковалем ми поговорили про збір доказів воєнних... Детальніше тут: https://hromadske.radio/podcasts/byuro-sudovoyi-informaciyi/yak-pracyuye-mizhnarodnyy-kryminalnyy-sud/

Як працює Міжнародний кримінальний суд

Громадське радіо — незалежна «розмовна» радіостанція, яку можна чути в Інтернеті та в FM діапазоні у різних містах України. Hromadske.radio - мультимедійна платформа в інтернеті - свіжі новини, репортажі, подкасти, документальні відео-проекти. 

Громадське радио — независимый разговорный интернет- и радиовещатель. Ежедневно на Громадськом радио — последние новости и анализ текущих событий, на которые не влияют власть, бизнес или политики.

Hromadske Radio is an independent ‘talk’ station. Our news is not framed according to the interests of the government, business or politicians.

Popular tracks tagged #воєнні злочини