У вечір війни

У вечір війни (feat. ремінчик)

ВІРШ:

Я частина лілового поля серед ясного неба, 
Частинка солодкої патоки. 
Я запах дитинства, минувшого швидко, 
В кутику рота шматочок цукрової вати. 
 
Я - 
мій улюблений пес, не кусаючий, 
після трупом відправлений на смітник рідними.
 
Я - 
улюблена кішка,  
дідом  
разом з кошенятами залишена в лісі. 
 
Я - 
Страх і відчай. 
 
Я - 
Запах ліків. 
 
Теплий цілунок на її шкірі. 
Потяг із Рожищ¹ до Києва 
В купе поряд з мамою. 
 
Забутою фігуркою лего, 
Впиваюсь любов'ю в руках баби Мані. 
 
Я 
Узбіччя, 
Де залишено торбу з роками дитинства. 
 
Я - 
 води Стиру² 
             і рідне місто. 
 
Химерне. 
Ненависне. 
 
Рідне та стомлене. 
 
Сонце бере свою ложку  
І розмазує мною 
Тканину неосяжного простору. 
 
Дописано: 17:39. 
15.06.2024. 
 
__________ 
¹ Рожище – назва мого рідного міста. 
² Стир – річка, що протікає у Волинській, Львівській та Рівненській областях. Я живу практично над берегом Стиру.

лілове поле

момент

списані листи конають під вагою літер.

Telegram: @pustotnuy13
Instagram: @ol.timov

New tracks tagged #жаданісобаки