🌙 Цілуй, цілуй, цілуй її — знов молодість не буде!
BRAMA представляє ще одну поетичну трансформацію — цього разу на слова Олександра Олеся. Це трек про миттєвість, що варта вічності. Про ніч, яка кличе забути все — й просто жити. Дихати. Кохати.

У ритмах поезії оживає весна, солов’ї, тремтіння трави й шалене серце.
Це гімн молодості — якої більше не буде.

🎧 Вдягни навушники. Пропусти через себе. І не зволікай.

Чари Ночі (Олександр Олесь)

До «Неспішного ранку» завітав актор і зірка фільму «Снайпер» Павло Алдошин. Говорили про все й одразу: війну, творчість, фільми, книжки, соцмережі, батьківство й поезію. Як зберігати гармонію у собі й у чому вона полягає, коли ти актор, що воює?

Павло Алдошин про війну, поезію і радіо: «Я — невіддільна причина деструкції»

Трек про тугу і гордість, створений на віршах двох великих поетів. 
Євген Маланюк - вояк УНР, який усе життя писав про втрату Батьківщини. 
Богдан Лепкий - автор "Журавлів", що стали реквіємом-символом Українських Січових Стрільців "Чуєш, брате мій". 
Ця пісня — крик серця кожного, хто живе під чужим небом, але мріє про рідну землю. 

Журавлі Під Чужим Небом (Є. Маланюк, Б. Лепкий)

Вірш Мій човен гойдає, поет Тат. 

Temin`

Мій човен гойдає - вірш

Не просто читання поезії, а цілий власний віртуальний музей. У вівторок, 29 липня, у Літературному музеї поетка Ганна Яновська поділиться віршами, які особливо цікаво слухати, коли перед очима те, про що їх написано.

Серед експонатів віртуального музею Ганни: те, чого неможливо занести в дім, — мозаїки в підлозі палацу; те, чого не можна винести з музеїв, — експонати під склом; те, що оселилося у її домі; і те, що вона щодня носить на собі як частину тіла й біографії. Розпитали Ганну про її музей і вірші.

«Речі, що говорять» — віртуальний музей Ганни Яновської

відео - https://youtu.be/4YIhgwOfQRM

Вірш «Нескорений» (англ. Invictus, український переклад Івана Блиндюка, 2024 р.) англійського поета Вільяма Ернеста Генлі не потребує гучних представлень. Про нього вже сказано безліч слів, ним надихалися найвизначніші постаті світу, а його вічний посил підтримував людський дух у найтемніші години історії.

У Всесвітній день поезії 2025го року, українські воїни декламували цей твір як подяку Великій Британії за непохитну підтримку України. «Нескорений» давно став символом витривалості - зокрема й гімном Ігор нескорених (Invictus Games), змагань для військовослужбовців, що зазнали тяжких поранень.

Ми записали цей вірш як свідчення часу, але передусім - як данину нашим захисникам і всім, хто з гідністю та незламністю проходить крізь чорну добу цієї страшної війни.

В. Е. Генлі "Нескорений"

Літературний SLAM проїхався трьома громадами регіону, аби почути місцевих поеток та поетів. На Близнюківщині, Златопільщині та Балаклійщині провели мистецькі події: відкриті дискусії з теорії літератури, ораторського мистецтва та організації заходів, а також літературний слем. Організатори діляться враженнями: кожна громада приємно дивувала якістю творчих просторів та залученістю митців. У планах — розширити географію та познайомити із поетами та поетками ширшу аудиторію.

У громадах Харківщини відбувся Літературний слем

У передачі «Українська Хвиля» на радіо LRT Klasika – розмова з фотохудожницею, поетесою та перекладачкою Світланою Дідух-Романенко.  

Вона презентує портретну фотовиставку у Будинку Беатріче у Вільнюсі, присвячену сильним українкам, які знайшли себе в Литві. «Я хотіла показати, що українки – розумні, талановиті, професійні», – зазначає Світлана.  

Як українська емоційність контрастує з литовською стриманістю? Світлана ділиться, як їй бракує щирих розмов, але вона цінує литовську повагу до особистих кордонів. Зворушливою є історія її сина Ігоря, підлітка з особливими освітніми потребами, який адаптувався до життя в Литві за підтримки місцевої медичної системи.  

Чому музей Беатріче став таким особливим для виставки? Які історії героїнь вразили авторку? Як Світлана через фотографію та поезію розповідає про Україну? І чи не замовкла її поезія на чужині?  

«У любові немає адреси, та завжди є дім», – звучить у її віршах, сповнених українського духу.  

Ведучі – Олена та Олег Головатенки,  
Звукорежисерка – Соната Ядавічієне.

Світлана Дідух-Романенко: історії українок у Литві через фотографію та поезію

Поезія: Олександра Гах
Мелодія: Артем Кудашев
Ілюстрація: Деніза Луценко

Сяй

Поетка й ведуча на Радіо «Накипіло» Наталка Маринчак презентує поетичну збірку «Тимчасова переправа». Її поезією надихнувся колега й саунддизайнер Роман Коробенко: він створив тематичні звукові доріжки, якими обрамив вісім віршів зі збірки.

Музика — поєднання звуків Харкова. Як тріщить крига, як шелестить осіннє листя чи як гуляє вітер просторими вулицями міста. Чи як звучить дзвіночок, яким Наталка зазиває на вечерю своїх хатніх улюбленців.

Саундпродюсером став іще один колега митців — Алек Юхно. У цій роботі кожен може почути щось своє. Прослухати її повністю можна на сайті Радіо «Накипіло».

Проєкт «Тимчасова переправа: крило сиворакші» поєднав звуки міста й поезію-передчуття Великої війни

Радіо «Накипіло». Про Харків. Про Харківщину. Про Людей

📡 92.2 FM — Харків, 90.5 FM — Балаклія, 107.5 FM — Близнюки, Вовчанськ — 100.2 FM

https://radio.nakypilo.ua/

Musician | Composer | Music Producer | Voiceover Artist

New tracks tagged #поезія