"Ця Жінка родом з іншого століття...
Ця Жінка родом з іншого життя...
В її словах - світанки і зеніти
і непосильна цьому світу висота...
Коли її слова вже на папері
Стоять рядами вічні як ліси...
Вона ж лише постукала у двері -
Так, будь ласкавий, чемно запроси...
Вона Тобі розкаже трохи більше,
Усе, що не вмістилося до книг...
Не бійся правди, що говорять вІрші,
Страшні слова - не чуємо яких...
Ця Жінка, мабуть, бачила чимало,
Ця жінка залатала сотні дір...
Ти з нею ще зустрінешся в фіналі,
Ти з нею ще зустрінешся, повір...
Її думки не кожному під силу,
Такі приходять тільки раз у світ...
Які безмежні в неї, Боже, крила!
Який високий і стрімкий політ!
Її слова вбираю як повітря...
Прочитані разів вже більше ста!
Ця Жінка родом з іншого століття...
А, часом, думаю.. що з іншого життя..."

Поезія Ілони Ельтек: "Ця Жінка родом з іншого століття..."

Коли втрачаєш небо над собою
з-під ніг.. земля втікає як пісок
ніхто не вкаже місце й час двобою
в якому класі ти , який урок ...
життя за розкладом .. якого ти не знаєш
живи для досвіду ... у цьому є хоч сенс
і час від часу.... глянь за небокраєм -
твоя драбина... сперта до небес....
Не бійся впасти.. Головне - НЕ БІЙСЯ .
А треба - бийся !!! Це - лиш Твій Двобій ...
і, може, день... роки.... чи, навіть, місяць -
живи з любові... сенс є тільки в ній..
Живи з Любові.... Якщо хочеш - Жити ....
Вмирай з Любові... хай все - шкереберть...
без неї - не вартує навіть Миті
не те, що Жити.... Навіть йти.. на смерть .
Це - Іспит Твій . І ти - Єдиний в класі .
за мить... уже звучатиме дзвінок....
Коли втрачаєш... Йди. не оглядайся.
Коли знайдеш .... Завершиться й урок .

Поезія Ілони Ельтек: "Коли втрачаєш небо над собою..."

Прийди сьогодні... принеси тірамісу....
вже в келихах зайнялося червоне....
а я тобі.. щось більше... принесу....
чи щастя ... не пасує до сезону ?
прийди сьогодні... вийди на паркет
якщо й землі.. не чуєш під собою
тут танець двох.. триває тет-а-тет...
я вже босоніж.. ну.. а ти... без зброї...
спадає шовк гранатових бажань
зникають сумніви найвищих обертонів
у тиші цій.. без зайвих запитань...
у келихах.. горить... уже.. червоне....
щось у вершках... а, може, й щось.. на дні...
п'янке і стигле.... в тонкощах пропорцій...
ми на паркеті... Всесвіту.. одні....
стихійні і синхронні.. в кожнім кроці....
а ми чекали так... лише весну....
хто ж знав.. що весни... і такі бувають ...
ти.. знов прийдеш... з вином й тірамісу....
і щастя.... хтось.. по вінця.. наливає....

Popular tracks tagged #поезія ілони ельтек #радіо перше #вірші про любов #поезія