Слухай трек на інших платформах:
fanlink.tv/keeroo-chi

я не наздожену світанок — це мій тягар
хоч бачив їх, здається, безмежну кількість
крихти мрій, знебарвлених примар
встелили землю, а навколо — вічність
ніхто з живих не в праві керувати лезом
яке пірнає в плоть не з доброти
надавши виправдання, що є просто теза
із застарілого підручника понти
знайти і більше не губити слово
нехай єдине, та правдиве наскрізь
і поки пошуки тривають, є одна умова —
мій час пливе, готує клей на ласти
ніби й не вкрасти, але руків’я в пальцях
які вчепились в нього, бо відчувають страх
не розуміючи, що коли і вдасться
ця клітка відчиняється, я — птах

там біль глибоко пульсуючий
на екран виливаю, нервую
чи пролетить незліченно багато чі
цей єдиний примірник існуючий?

говорив довго, коротко чи убого
вже не важливо, все що міг тоді, 2021 року
було все не єдине
відчуття смерті виношував біля моря
цими схилами з кісток і бетону
я ненавиджу одеські жарти
схожі на фейлетони
історичний центр увібрав аналізи мертвих
книга життя це симетрія минулого року
цю вежу вже зруйнували
можливо вбили сторожа виродка
нескінченність це влада над собою
це мастурбація до витоку доказів
що не знайдені
після спілкування з тобою всередині мене
одні утробні рани, що не гояться
це безглуздо, але так буває.
нічого, що змінюється, нічого, що трапилося
лише відлуння пекла бавилося десь
поблизу цього відчуження
симуляції життєвого досвіду
закрий ці вікна всім, чим зможеш
не бачу ніякого просвіту

чі (feat. Sasha Proletarskyi)

чі (feat. Proletarskyi)

Слухай трек на інших платформах:
fanlink.tv/keeroo-vesna

За моїми брудними вікнами
Весна розповзається гілками
Поглинає, квітка за квіткою
Квітка за квіткою
А потім зеленим намистом
Зависає над містом навмисно
Дощем проливається
Робиться тісно
Нічого не змінюється, все циклічне
Це так прозаїчно
Написано все вже давно
І на плівці, в кіно
А всередині зовсім нічого
Зовсім, чесне слово
Намагався відчути тепло
Але холодно все одно
На стінах завмерли картини
В них немає причини
Продаватися за безцінок
Як і в мене, в принципі
Вітер з дощем навипередки
А в трубці гудки
Аптеки нові і ломбарди
Хвилюватись не варто
Частина мозку велика відведена
Щоб проклинати
То без слів зрозуміло
Кого, куди слати
Кропітка робота у робота
Повторювати за людиною
Ніби за вірно-єдиною
Заповіддю чорним по білому
Надоїло!
Закінчились вода і мило
Магазин під боком, слава богу
Мені б іще сили
100 ударів на хвилину
Метроном підганяє у спину
І не страшно
Чомусь, я вже не боюсь
Все прокинулось ніби, як мало
На світанку співало
Небо, або птахи у ньому
Повертались додому
Виринає ніщо і запитує —
Звідки у тебе ці літери?
Я мовчу. Хочу зникнути
І ніщо йде в нікуди

весна

Слухай трек на інших платформах:
fanlink.tv/keeroo-tamagochi

якщо розтрощити мій фундамент
знищити все, що треба
там буде тільки один орнамент —
гвозді та стріли з неба
так, ракетоносій суму
дивись, буває і схоже знову
мабуть вертається завжди те
що будує та руйнує основу
мабуть карається те, що важить
те, що цвісти не зможе
все відклади, мовчки поряд ляжем
та будем навіть схожі

хтось на нулі, між світлом і смертю
ні, не в окопі, на енному поверсі
і так буває, прикинь, це не стерти
а тиснуть не берци і навіть конверси
влада — це опіум, освоїти, значить вкрасти
у можновладців зіниці вже давно — в крапки
вавилон росте, поміж областей
мужнім — намасте, вітання просте

ти знаєш, ні, нічого не здається
не знаєш, лише спостереження
враження того що знищено місто сили
твої кумири поховані, їх не було
кохання, як витвір сивого враження
а, стоп, це все не бажане
ніякого ремонту приладу ментального бачення
ця картинка світу дійсно безумовно страчена

інтро що? інтроспекція. сідай, 12.
а кому відомо? так точно, нікому
як захочуть, життя твоє перековбасять
ще й должен залишишся, при всьому цьому
я прокинутись хочу, вже багато поспіль
бігме, відповідаю, на слові апостиль
сторіз запостив, помилка — розстріл
останній острів — хата, тут граю наосліп

гуркіт і незворотній відлік того
що зараз чутно, людно
і ніби звертається до тебе зруйнована брама
є лише відчуття того
що це ніяк не буття
а те, що гортає в оману

якийсь дивний гумор, чи як назвати це?
хочеться жити? еякуляція на лице
у відповідь — відпочинеш після
чого, цікаво знати? а ти, дядь, не смійся!
місто вимерло, люди вслід за ним
одне бажання — лишатись невидимим
потім ляже дим, нескінченний плин
а хтось навіки залишився молодим
тихо в’януть квіти, весна ж тіпа
пахне чимось іншим, явно не літом
плюс циклон грьобаний, лиє літри
куди діти тіло, на край світу?
не помагає ненормативна лексика
а що толку, кричати вже після стрибка
боявся змучитись, змучився боятись, тепер
не розслаблятись! тільки, не розслаблятись!

ти на долоні — кишеньковий тамагочі
дивись в очі, сука! дивись в очі!
моє мовчання, металеве слово точить
дивись в очі, сука! дивись мені в очі!
ти на долоні — кишеньковий тамагочі
дивись в очі, сука! дивись в очі!
моє мовчання, металеве слово точить
дивись в очі, сука! дивись мені в очі!
ти на долоні — кишеньковий тамагочі
дивись в очі, сука! дивись в очі!
моє мовчання, металеве слово точить
дивись в очі, сука! дивись мені в очі!

тамагочі

тамагочі (feat. Proletarskyi)

Слухай трек на інших платформах:
fanlink.tv/keeroo-pot

горщику, не вари більше слізок і розпачу
не веди мене в порожнечу
я втомилася бути вже дóсхочу
все частіше планую втечу
не вари більше бесід і зустрічей
я сама собі стану спільниця
не топитимусь в різних сумішах
і не віритиму нісенітницям
не вари горщик більш на вимогу
і не треба з собою за знижкою 
бо не влізе в кишені тривога
а безсоння з'їда мене ложкою
навіть нишком або примусово
не вари, відпочинь, побий байдиків
горщик, досить кидати варево
в голові без контролю й наставників

ці ночі я залишу наостанок деревам, що тут стоять
нічого колишнього, лише те, що відчує той смак
нічого застиглого, занурення в ворох пітьми
пам'ятаєш приспів про юність, коли мали побути дітьми
не зрозуміє ні літери, нічого, що буде строфою
і та ніби електрична постать між тобою і мною
яка дивовижно зіткнулася з реквіємом надій
дерев, що залишуться тут на згадку розстріляних мрій
я хочу доробити, не забути, зварити все, що залишилося зранку
я хочу дістати назовні шляхи, які крізь мене без останку
які існують, бавляться, вмирають, щоб залишитися в пам'яті інших
ти можеш вживати все те, що не стане колишнім

я це шукав, народжував, не з ходу висцяв
дивись, ця пісня, тупо, на своєму місці
білими літерами викладена в переписці
знаходить місце в цих подій низці
я знову відчуваю, як накатує безодня
атакує зсередини, рветься назовні
напрочуд важко зосередитись і дати відсіч
натомість, пиушться слова, що підуть у вічність
не маскуються сльози більше дощем
вже ніби перебор, а я витягну карту ще
додам зверху, грусним голосом Йорка
це не еротика більше, а банальна порка
і як не намагаюсь я, завжди в програші
в літню спеку, чи осінні дощі
він всю дорогу попереду мене на крок
не містер Том, мій чавунний казанок
та не вари ти вже більше, братику
вже те що є, нема куди складати тут
відпочити пора, старий, качумай
на разі — пекло, а білети брали в рай
роздуми о третій, якось не спиться
пахне приємно, а смак гіркий, як кориця
на ранок ці слова зникають стрімко
варитиму по новій, поміняв плівку

горщик (feat. Sasha Proletarskyi &amp; Невтішная)

горщик

Слухай трек на інших платформах:
fanlink.tv/keeroo-crowding

знову ці двоє. хайпу не буде тут. проходимо мимо…
накопичену слину, їдким коментом харкаємо в спину
якось почуємось, ще. через життя, наступного разу
коли ми опинимось в тисняві і там задихнемось від газу

приходь в цю ніч кришталеву
заходь в ці побиті вітрини
в ці печі сталеві навіки
де одноразово поглинем
де вітру не буде, повітря
зникає, сумує і личить
де будуть в кінці лише титри
які вже ніяк не позичать
де станом на зараз некрополь
сивіє, горить, де кордони
і сірою зоною знову
завжди перетне заборону

в цю ніч впало небо, 
не тільки побиті вітрини плакали назовні кістками
ні біблії, ні тестамента
ніякого бога, який нахуй не потрібен тут і зараз
тільки знищення момента
який здійснився одразу, ні тридцятих, ні нульових
ні десятих - двадцятих
шовінізм завжди шукає правду у знищенні
не смійся в теперішньому
нічого позаду, лише кров
генетична рідина жорсткого існування
я маю подих, отруєний, ще один, кривий та в моменті
але питання — чи залишилось бажання?

як і завжди, пропускаючи тебе вперед
я шукаю рядки, щоб наздогнати і не впасти
у капілярній крові мій, і без того брудний манжет
а стрічка скажена згущує фарби, ніяк не “краскі”

ми не вони, а вони, що логічно — не ми
але не існує, просто так, паралельних прямих
все пересікається в тій, чи іншій площині
шість рукостискань приведуть нас на інший край землі

заради видовища страта — площами полахали
час минув, а Давиди й досі б'ються з Голіафами
обіцяна земля десь там, не моя і навряд чи полечу
храм вщент зруйновано, залишилась Стіна Плачу

не сперечатимусь, не говоритиму, мовчки кивну
не так і складно, ніби, мало хто подолає цю глибину
плюс-мінус по коліна — це максимум, і те після дощу
а в головах зайнято, там вже дохлий, червоний щур

друже, я стараюсь з усіх сил, голова пуста
рахував до десяти уже і рахував до ста
нам всім пизда, кожному з його хреста
по собі ми залишимо сірі, пусті міста

молитви в нікуди і шкіра до крові зношена
в мене немає вибору, лиш до кінця протягнути б не з ношами
і не зробив нічого. індиферентно інсую у часі я
тільки чую тривогу і кілька новин бентежних про Часів Яр

справедливості нема і не буде, змиритись вже пора
хто не бачив темряви, толком, ті кричать звідусіль — ура!
я і сам сліпий, виходить. хочеш, пригощу?
каша ця з сокири точно, смак — тупо ні про що

в твоїх руках і томагавк не стане віслюка щелепою
а ті поради всі — не варто. певне, краще знехтую
слів багато, на тобі, давно свій зміст втратили
на штик лопати, як пустий ріжок, бери, брате мій

все ще пробую здибати істину, в неіснуючих спогадах
секунди горять, зникають іскрами, блискуча промова!
дах тече помаленьку, чорним по білому береться пліснява
як і минулі, повз ваші голови, зникнуть і ці слова

Тиснява (feat. Sasha Proletarskyi)

Тиснява (feat. Proletarskyi)

Слухай трек на інших платформах:
fanlink.tv/keeroo-dijsno

іноді мене бісить якась музика
в неї немає дійсно ніякого сенсу
є форма, присутність чиєїсь сутності
але все це безглуздо, як речення політика Венса
або якогось інакшого, що пристосувався
ти чуєш сповідь літа, що минає?
звук поглинається морем, не огортає
цвітіння стисле, лиш плоди залишає
іноді музика, як заповідь часу
те, що руйнується тут і зараз
я бачу навкруги, все і одразу
це як колір червоний, кіно про екстази
позбутися звичок, що звуться легіон
жити в кредит, останній вагон
потягу, що захований десь на Пер-Лашез
зачиняють кладовище, лягаю я десь
працевлаштування у системі координат, що гниє
само собою тихо вбиває та все псує
безперечно закатовує тих, що не з ним
та, звісно, назавжди буде тільки брудним


мене особисто й кисень, час від часу бісить
аж надто, якщо це приспів, затюнений в соплі висер
не мій прикол, скажу стило, свиням кидати бісер
якось життя зависло. просиджую, тупо, крісло
іноді здається різко, що рухатись немає змісту
руки помити й поїсти, просто звалити з міста?
чи глянути муві сісти, з улюбленим протагоністом?
святкую водою, не Cristal. такий загадковий містер
в моїй голові тісно. усі прийомі їжі — тісто
палю забагато, звісно, не впишуся в адвентисти
звук стане корисним, коли світ тазом накрився
з іншого боку — убивця. під жарти про тракториста
моїх гріхів намисто, розірветься з гучним тріском
індульгенцію, бистро, жени мені, дядя єпископ!
а потім, тим же писком, із помиями в миску
під політичним тиском, провалюватись навмисно
трек записав, крутим став. найми собі юриста
по документах — 300 боргу, каже судовий пристав
ліпше швидко здрисну. не пишу з-під палки пісню
музло без сенсів і “смислів”, лайном буває, дійсно

Дійсно (feat. Sasha Proletarskyi)

Дійсно

Палай дотла...

Укр кфз, йопта!
0342
🇺🇦

New tracks tagged #спокен ворд