Поезія Ілони Ельтек на Радіо ПЕРШЕ

У кожному безмежжі.... є межа ..
і в кожному проще́нні є прощання
душа – не хліб... поріжеш без ножа
і ті, що перші.. стануть... і останні
у кожного є той, хто п'є за нас
хто з нами п'є.. і через нас... напевно
не втомлюється з нами тільки час
бо в нього вЧасно все . і недаремно
у кожному є щось .. що не від нас
і щось про нас .... так глибоко й інтимно
хтось загорівся нами ... і не згас...
комусь так гаряче .. коли і дощ , і зимно...
У кожного є – Небо і Земля....
У кожного.. є частка чо́рта й Бога....
«Душа – це не вокзал,» – скажу Вам я, –
«Не у Душі ... а Перед .... Витирайте ноги!»

Поезія Ілони Ельтек_У кожному безмежжі є межа

їй – два... вона так любить маму
і цілий світ знайде в її очах
бо мама заплітає колосками
цілує ранки.. і розвіє страх....

їй – шість... «не плач, моя мамусю...
я вже доросла.. йду у перший клас !
портфелик, зошити... і швидко повернуся..»
все швидше.. й швидше... рухається час....

їй – чотирнадцять... світ, насправді, інший
і мама, знає... знає не про все....
цілунки перші , друзі , зради , вірші...
а час летить.... а час уже несе....

їй – майже двадцять... не змінилась, наче..
освіта, мрії.. менше й менше... спить
весілля, фото... мама знову плаче....
і все.. в її житті.... завбільшки з мить....
вже двадцять три... комусь телефонує...
«у мене народився, мамо, син....
я плачу й плачу.... скільки сліз тих... чуєш...
він – цілий світ... й на цілий світ – один...»

сьогодні – тридцять.. втомлена й красива...
у неї діти... все кудись летить....
цілує ранки... й не повіриш, диво –
все заживає, мамо.... майже.. не болить

їй – п'ятдесят... вона сьогодні.. в мами....
бо не побачити її... найбільший страх
бо тільки мама.... вміє.. колосками ....
і цілий світ.... лише в її.... очах ..

Поезія Ілони Ельтек_Їй два, вона так любить маму

А він прийшов.. із келихом вина
а я йому.. повітряні еклери
між нами ще не сходила війна
ніхто не забував ще про манери
і ми сміялись з ним на брудершафт
не менш як друзі.. більше, ніж коханці
як добре, коли він іде без втрат
як добре з ним прокинутися вранці
на щастя бити келихи удвох
на щастя ми удвох.. а далі буде...
що буде далі... знає тільки Бог
лише б між нас не втрутилися люди
лише б між нас печаль не пролягла
де біль від втрат порушує кордони
у біле одягається земля
і в небо йдуть відважні гарнізони
а стрілка часу тисне на курок
зворотній лік нового часу ери
де Рік Новий готує свій урок....
а я йому... повітряні еклери....

Поезія Ілони Ельтек_А він прийшов... із келихом вина

ти сьогодні така фантастична....
ти сьогодні така неземна....
знов приходиш до мене, як звично
я ж хмілію... чи то від вина
твоїх губ , що торкаю своїми....
твоїх рук, що в обійми ведуть
не знайду, мила, жодної рими
поруч місця собі не знайду
я пірнаю в твої океани....
між вітрила тонких простирадл
і шепочу на вушко.. кохана....
хай би вічно тривав снігопад
ти заснула б на грудях в знемозі
я б тихенько тебе цілував
хай би січень застряг у дорозі
і цей грудень би вічно тривав
й не питався би: «йти нам о ко́трій...»
я б тебе не впустив, сам не йшов..
загортався у тіло як ковдру
ніжив шкіри невидимий шовк....
твої погляди, часом, космічні...
і таке приголомшливе.. "ні.."
ти сьогодні така фантастична....
знов явилась мені уві сні....

Поезія Ілони Ельтек_Ти сьогодні така фантастична...

"Ця Жінка родом з іншого століття...
Ця Жінка родом з іншого життя...
В її словах - світанки і зеніти
і непосильна цьому світу висота...
Коли її слова вже на папері
Стоять рядами вічні як ліси...
Вона ж лише постукала у двері -
Так, будь ласкавий, чемно запроси...
Вона Тобі розкаже трохи більше,
Усе, що не вмістилося до книг...
Не бійся правди, що говорять вІрші,
Страшні слова - не чуємо яких...
Ця Жінка, мабуть, бачила чимало,
Ця жінка залатала сотні дір...
Ти з нею ще зустрінешся в фіналі,
Ти з нею ще зустрінешся, повір...
Її думки не кожному під силу,
Такі приходять тільки раз у світ...
Які безмежні в неї, Боже, крила!
Який високий і стрімкий політ!
Її слова вбираю як повітря...
Прочитані разів вже більше ста!
Ця Жінка родом з іншого століття...
А, часом, думаю.. що з іншого життя..."

Поезія Ілони Ельтек: "Ця Жінка родом з іншого століття..."

Радіо ПЕРШЕ