«Люди з громадянством росії мають більше шансів отримати політичний притулок у Штатах». У березні президент США Джо Байден пообіцяв, що його країна зустрічатиме біженців з України «з обіймами». Але насправді обійми не відчуваються –– на кордоні з Мексикою утворюються великі черги з українців, які бажають потрапити хоча б до своїх родичів у США. Ті українці, які опинилися в Штатах на початку війни, досі очікують на процедуру тимчасового статусу захисту, який дозволяє перебувати у США 18 місяців і працювати. В цьому випуску «Напалму» digital marketing manager з Києва Аліна Довженко розповідає, як це — застрягти в Нью-Йорку і бути (майже) біженкою у США

Застрягла у Нью-Йорку через війну. Аліна Довженко

Мешканку Старобільська Настю війна застала в рідному місті. Вона бачила, як через кордон їдуть танки окупантів із буквами Z, як у місті знімали українські прапори та заміняли гривні на рублі в банках. Потім російськи солдати почали ходити по домівках та шукати тих, хто воював за Україну, а у цивільних відбирати телефони. Настя вирішила вибратися з окупації, але шлях в Україну вже був перекритий ― у Луганській області тривали важкі бої. Тож Настя з відчаю поїхала через росію, витримала два допити від ФСБ та, нарешті, добралася до Європи. Про окупацію, свій шлях та війну Настя розказала в дев’ятому випуску подкаста «Напалм»

Окупація. Втеча зі Старобільська. ФСБ. Німеччина

Мешканка Харкова, журналістка Тетяна Федоркова вирішила не покидати місто і залишилася працювати, навіть коли Харків почали бомбити російською артилерією і авіацією. Щодня вона працює з дому, а коли починаються обстріли — спускається у підвал. Тетяна працює з історіями, які збирають журналісти, веде соцмережі і стежить за новинами. У 10-му випуску подкаста «Напалм» Таня розповідає, як можна загинути від снаряда просто посеред міста, про те, як люди в окупації печуть млинці із соломи, а ще розмірковує, чи має страх межі.

«Можна просто йти по вулиці — і тебе вб'є російській снаряд». Мешканка Харкова про два місяці війни

Волонтер Микола Стрєбков займається фіксацією вбивств мешканців Бучі, Ірпеня та селищ Київської області, які сталися під час окупації російськими військами з 24 лютого по 1 квітня. Стрєбков каже, що росіяни заплановано ввезли на територію області 45 тисяч пакетів для трупів. Це свідчить про те, що вбивства місцевих були заплановані, а рішення знищувати українців на окупованих територіях приймали в генштабі рф. До того ж, за кілька тижнів до війни в росії ухвалили новий держстандарт (ГОСТ) ― як правильно ховати людей у братських могилах і пакувати їх у мішки. У цьому випуску подкаста «Напалм» про геноцид, втрати росіян на війні та майбутній Міжнародний суд

«Масові вбивства ― запланований геноцид». Різня у Бучі

«Напалм» — це подкаст про фотографів, журналістів, кухарів, аптекарів, військових, лікарів, продавчинь, програмістів. Словом, це подкаст про українців, які переживають війну. Це розмови про нас усіх. Про буденне життя нашої країни, яка героїчно протистоїть російській імперії. Ми хочемо чути голоси наших громадян, їхні розповіді про буденне і не дуже життя та хочемо, щоб ці голоси чули й слухачі. Тому що ми всі разом чекаємо на перемогу

«Масові вбивства ― запланований геноцид». Різня у Бучі

Бабель

Related tracks