Слухай трек на інших платформах:
fanlink.tv/keeroo-sandbox

достатньо часто чую 
що я вже дорослий 
хоча цей поділ на дітей і ні
тупезна несинітниця в моїх очах
бо й не вважаю що я «виріс»
просто став більший
отримав досвід
кілька хвороб 
відлуння сотень криків з голови
вони з минулого
але минулого нема
минуле тхне оманою
на дотик як вологе повітря 
біля кафе
а я в минулому не був дитиною 
просто беззахисним 
але і зараз я не контролюю простір 
наша домівка оточена тисячами сонць 
готових кинути власну орбіту і спалить
местецтво, технології, прогрес 
усе на що ми кілька тисяч років
молимось і мастурбуємо 
ти кажеш я боюсь померти
я кажу, що люблю життя 
і не люблю відвертість 
і не люблю накази 
і трьохзначні круглі числа

росте черешня на городі в мами збоченця 
сонце для всіх світить яскраво — обрегочешся 
в системі із клітин і кліток ми щось корчимо 
уся галактика — розжарена пісочниця

граємо в ігри, але не ми, то на горі хтось грає
без персонажа вибору. ілюзія така є
зранку — до школи, в обід — робота, ввечері — лікарня
ми не керуємо нічим, намагатися марно
гра триває повільно, а з часом починає летіти
стаєм великі ззовні, по суті, маленькі діти
в нас живе все те, чого не повернути ніколи
зі смаком ванільного неба й ванільної коли
нас контролює все, що завгодно. І це печально
печально, що розуму тупо не вистачає
реклама, пропаганда, інфлюєнсери, зірки шоу-бізу
новини, бренди, соціум, страх і катехізм
скільки ще попереду рівнів? відкрите питання.
перший віддаляється швидко. але де ж останній?
зрештою, фінальний бос. бачу, це його поверх
після, на чорному екрані напис "game over"

Пісочниця

Уся галактика — розжарена пісочниця.

Укр кфз, йопта!
0342
🇺🇦

Український Реп Каталог 🇺🇦