Ольга Онух —  британська науковиця, дослідниця та професорка порівняльної та української політології Манчестерського університету. В травні 2024 року виходить українською мовою книжка «Ефект Зеленського», яку вона написала у співавторстві з  американським дослідником Генрі Гейлом. Зокрема, автори проаналізували промови президента Володимира Зеленського, номери «95 кварталу» та навіть серіал «Слуга Народу». В книжці є частина, присвячена нинішньому президенту України, але це не ключова річ, зазначає авторка Ольга Онух. Насамперед вони досліджували сучасну громадянську українську ідентичність так званого покоління незалежності. Саме вона сформувала не тільки Зеленського, але й інших українців. 
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Ольгою Онух про ефект Зеленського, найважливішу ідентичність українців з 90-х років та чого не зрозуміли про українців Путін, декотрі галичани та більшість світу.

Ольга Онух про ефект Зеленського, його зв’язок з українською ідентичністю та що змінила велика війна

Колумбійська журналістка Каталіна Гомес постійно проживає в Тегерані з 2007 року. В Іран вона потрапила через свою одержимість Близькім Сходом. Її спеціалізація – репортажі з військових конфліктів в цьому регіоні. Вона писала статті про війну в Сирії та секторі Газа, війну проти ІДІЛу в Іраку та криваву битву за Мосул. Також Гомес висвітлювала кілька президентських виборів в Ірані та масові протести під час Зеленої революції в Ірані у 2009 році. Коли Росія розпочала війну в Україні в 2014 році, Каталіна не приїхала сюди. Вона не знала регіон і тоді писала виключно про Сирію та Ірак. Але після повномасштабного вторгнення вона регулярно їздить на передову для репортажів та навіть частково проживає в Києві. Свій перший місяць постійного проживання в українській столиці в травні 2023 року вона порівнює із «Зоряними війнами». Тоді Росія практично щоночі запускала ракети по Києву, щоб виявити системи ППО і знищити їх.  В червні 2023 року журналістка вижила під час російського ракетного удару по піцерії «RIA» в Краматорську. Її подруга, українська письменниця Вікторія Амеліна, яка сиділа з Каталіною за одним столиком, загинула. 
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Каталіною Гомес про те, як вона повернулася до роботи після загибелі Вікторії Амеліної, навіщо колумбійці приїздять воювати в Україну, чого чекати українцям від нового президента Ірану та чому Габрієль Гарсіа Маркеса залишається видатним журналістом для Латинської Америки.

Кілька тисяч колумбійців воюють на боці України. Чому?

Максим Єлігулашвілі — фасилітатор діалогів, експерт Інституту миру і порозуміння та член правозахисної коаліції «Україна. П’ята ранку». Він модерував публічні дискусії, які проводила «Лабораторія журналістики суспільного значення» в різних регіонах України цього літа. Зокрема, жителі Авдіївки говорили про те, з чим вони можуть ідентифікувати  себе після знищення та окупації міста та на чому починати його відновлення. Мешканці Ягідного на Чернігівщині говорили про пам’ять про воєнний злочин росіян в їхньому селі, дикість «туристичного маршруту» в Ягідному та обов’язкове називання імен всіх свідків тих подій як вид меморіалізації. На півдні країни під час таун холів точилися дискусії щодо пасток сприйняття колабораціонізму, кого треба обов’язково карати за співпрацю із країною-агресоркою та як краще взаємодіяти прокуратурі та поліції із вцілілими після воєнних злочинів та їхніми родичами. Після деяких дискусій пристрій Максима Єлігулашвілі, який відслідковує фізичні показники його тіла, показував цифри ніби він тільки що пробіг 15 кілометрів.
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Єлігулашвілі про символи та об’єкти, на яких можна відновлювати знищені міста та села, пошуки малих знаків пам’яті про воєнний злочин у підвалі школи в Ягідному, пастку закапсулюватися в своєму болю, чи треба судити за продаж помідорів на ринку росіянам та золоті кеди як спосіб зберегти власну вітальність.

Максим Єлігулашвілі про пам'ять, фіксацію життя, перевідкриття сходу і півдня України після перемоги

South Korean President Yoon Suk Yeol has proposed creating a consultative group with North Korea to find ways to reduce tensions between the countries and restore economic cooperation. From the DPRK side, they expect only one thing - to start nuclear disarmament. 
Currently, relations between the states have become as tense as ever. At the beginning of 2024, North Korean leader Kim Jong Un called South Korea "the main enemy," stated that unification into a single Korea is impossible and terminated economic cooperation agreements with it. The DPRK constantly launches garbage balloons into the territory of the Republic of Korea, shells the border of the neighboring state, and sends spy satellites. At the same time, North Korea continues to develop its nuclear program and military potential, for which it strengthens relations, in particular, with Russia. Moscow receives weapons from Pyongyang, including ballistic missiles, which it uses to strike Ukraine. As for North Korea, experts say about receiving various military technologies from Moscow. But that's not all. Russia sent the first batch of domestic animals - almost 500 goats - to the DPRK due to the lack of food in North Korea.

Journalist Nataliya Gumenyuk talks to Seoul-based legal analyst Ethan Hee-Seok Shin about the weakening of ties between South Korea and North Korea, what exactly ensured the existence of the DPRK and the operation of the Gulag on its territory, the friendship of the DPRK with Russia, and how Koreans now feel about the Japanese who colonized Korea for 35 years.

Rockets, Goats, and Military Technology: How North Korea Tries to Find a New Friend in Putin?

Президент Південної Кореї Юн Сок Йоль запропонував створити консультативну групу з Північною Кореєю, щоб знайти шляхи зниження напруги між країнами та відновлення економічної співпраці. З боку КНДР очікують лише одного — почати ядерне роззброєння. 

Наразі відносини між державами загострилися як ніколи. На початку 2024 року лідер КНДР Кім Чен Ин назвав Південну Корею «головним ворогом», заявив, що об’єднання в єдину Корею неможливо і розірвав угоди про економічне співробітництво з нею. КНДР постійно запускає кулі із сміттям на територію Республіки Корея, обстрілює прикордоння сусідньої держави та відправляє супутники-шпигуни. Водночас  Північна Корея продовжує розвивати свою ядерну програму та збройний потенціал, заради чого вона укріплює стосунки, зокрема, із Росією. Москва отримує зброю від Пхеньяна, зокрема, і балістичні ракети, якими завдає ударів по Україні. Щодо Північної Кореї, то експерти кажуть про отримання від Москви різних військових технологій. Але не тільки це. Росія відправила першу партію свійських тварин — майже 500 кіз — до КНДР через брак продовольства в Північній Кореї. 

Журналістка Наталя Гуменюк говорить із юристом-аналітиком із Сеула Ітаном Хі-Сок Шіном про ослаблення зв’язку між Південною та Північною Кореєю, що саме забезпечило існування КНДР та роботу ГУЛАГів на її території, дружбу КНДР із Росією та як зараз ставляться корейці до японців, які колонізували Корею протягом 35 років.

Ракети, кози та військові технології. Як Північна Корея намагається знайти нового друга у Путіні?

Тимофій Брік — український соціолог, ректор університету Київська школа економіки. Він впевнений, що українське суспільство не є таким вже і розколотим, як про це пишуть медіа. Пам’ять про Помаранчеву революцію та мапи, на яких країну ділили на частини через голосування за різних кандидатів в президенти, багатьох робить упередженими. Часто люди воліють бачити розколи в усьому. Брік наводить приклад із питанням щодо вступу в НАТО. Історично частина українців була за приєднання до Альянсу, інша — проти. Але через зміну контексту, початок великої війни більшість українців зараз вже підтримує вступ до НАТО. «Бачити ці розколи? Вчора були, а сьогодні їх немає. Те, що громадська думка різноманітна, то це ознака різноманітності нашого суспільства. Але це не є розколом», —.говорить соціолог. 
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Тимофієм Бріком про ризики для українського суспільства та що може зменшити ймовірність конфліктів всередині нього, чому він не очікує соціального вибуху після прийняття закону про заборону релігійних організацій, керівний центр яких знаходиться у державі-агресорі, та його скепсис щодо громадської думки.

Я не вірю, що в нас було багато розколів у суспільстві || Тимофій Брік

В український прокат виходить документальний фільм «Мирні люди». Його режисерка Оксана Карпович особисто прослухала понад 30 годин перехоплень приватних телефонних розмов содат РФ із їхніми родичами. Ці аудіо не є засекреченими, вони викладалися протягом першого року повномасштабного вторгнення на офіційних сторінках українських спецслужб. Розмови російських солдат проходять на тлі кадрів з деокупованих територій Київщини, Харківщини, Миколаївщини та Донеччини. Понівечених тіл у фільмі немає, самих росіян показують лише в кінці фільму. За словами Карпович, ідеєю «Мирних людей» було відтворити стан когнітивного дисонансу. «Ми зробили певну послугу росіянам, створивши цей фільм. Ми створили їхній чесний портрет, який вони б не наважилися про себе зробити», — каже режисерка. 
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Оксаною Карпович про багатогодинні розмови російських солдат та що особисто її в них вразило, що не потрапило в фільм, як тема мародерства може стати окремою стрічкою та що режисерці допомогло справитися із власними емоціями від побаченого та почутого.

Оксана Карпович — про фільм «Мирні люди» на основі 31 години перехоплень розмов російських солдат

Роман Ващук — колишній канадський дипломат, а з 2022 року є бізнес-омбудсменом в Україні. Він бачить, що за останні десять років в Україні рівень дрібної корупції зменшився. Але донині залишається проблема ручного управління в фіскальних структурах. Країна, яка рухається до Євросоюзу, має відійти від традиції персоналізованого підходу до влади з ручним управлінням державними коштами. Також він вважає, що треба надати держслужбовцям більше волі та простору для ухвалень ними необхідних рішень для відновлення країни. Адже українські чиновники постійно думають про те, щоб їхній підпис не став у майбутньому приводом для кримінальних справ проти них. Пригадуючи власний досвід роботи у різних посольствах та державних установах Канади, Ващук боявся насамперед помилки, яка могла б стати руйнівною для його проєктів. Але щоб прийшли і просто посадили його до в’язниці за його рішення, то ні він, ні будь-який канадський держслужбовець про це не думав. Однак українські держслужбовці думають про це постійно.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Романом Ващуком про бізнес в Україні під час війни, необхідність заплатити українцям за відмову від тіньових схем, економічне бронювання, можливості збільшення Канадою підтримки України, українську діаспору в Канаді та нормальність країни під час повномасштабного вторгнення.

Україна дуже добре вміє зберігати острівці нормальності серед цієї ненормальності | Роман Ващук

Борис Ґудзяк — архієпископ і митрополит Філадельфійської митрополії Української греко-католицької церкви, президент Українського католицького університету. Він вважає, що в США для більшості американців немає моральної дилеми щодо того, хто є правим в російсько-українській війні. Така однозначність стала основною причиною об’єднання багатьох людей довкола підтримки України. Зараз настав етап від дуже загальних, чорно-білих оцінок переходити до конкретики, розповідати про окремі випадки російської агресії, щоб наблизитися до рівня людини та її особистого досвіду. Сам Ґудзяк також спілкується із американськими політиками із різних кіл. Зокрема, він мав зустріч із кандидатом у віцепрезиденти від Республіканської партії Джей Ді Венсом. Висловлювання напарника колишнього президента Дональда Трампа віддзеркалюють чи не найрадикальнішу позицію політиків у Вашингтоні щодо припинення допомоги Україні та заморожування конфлікту. Свою зустріч із Венсом Ґудзяк оцінив як непродуктивну. Але той є впливовим політиком, в разі обрання Трампа новим президентом США його вплив збільшиться. Тому українці мають, за словами архієпископа, допомогти Венсу зрозуміти реальність. Не займати позицію ображених Ґудзяк рекомендує і в комунікаціях із Папою Римським, який двічі на тиждень у своїх проповідях згадує про терпіння українців та просить про солідарність із ними. 
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із архієпископом Борисом Ґудзяком про його враження від поїздки півднем та сходом України, чого може не розуміти понтифік, про приреченість України на сусідство із Росією, про травму війни та неможливість співіснування ненависті та миру.

Якщо ми ненавидимо, то стаємо такими, як росіяни | Архієпископ Борис Ґудзяк

Gavin Rees is a trauma expert and the Senior Advisor for Training and Innovation at the Dart Center for Journalism and Trauma. For many years, he has worked with groups on trauma prevention, resilience building, and conducted training sessions for journalists and documentary filmmakers on how to properly conduct interviews with people who have experienced traumatic events. To get someone to open up, you need to create an environment and atmosphere during the conversation where they feel respected and want to share their experiences willingly. If the person in front of you is a friend or relative, you will be interacting with them not as a journalist. Gavin Rees reminds us that the same principle applies here—you should not force others to talk. Sometimes you may feel that your loved one absolutely needs to talk to relieve their emotional burden and painful memories. But some people prefer not to talk. Therefore, you must always leave the choice to the person whether to share their experience or not.

Journalist Nataliya Gumenyuk talks with Gavin Rees about the nature of trauma and the necessity of regaining a sense of control for a person after a difficult experience, resilience as an acquired trait, whether all Ukrainians are traumatized, how to avoid comparing tragedies, and the biggest mistake when communicating with someone who is grieving.

Regaining a Sense of Control, Legalizing Crying and Resilience as a Process | Gavin Rees

Ґевін Різ —  експерт із травми, старший радник з навчальних програм та інновацій у Дарт Центрі журналістики та травми. Протягом багатьох років працював на групах із запобіганню травми, виробленню стійкості та проводив тренінги для журналістів, документалістів про те, як правильно записувати інтерв’ю з людьми після травматичного досвіду. Щоб людина вам відкрилася, то потрібно створити такий простір, атмосферу при спілкуванні, де вона відчує повагу до неї та самостійно захоче розповісти про те, що пережила. Якщо перед вами ваш друг або родич, то ви будете з ними  спілкуватися вже не із позиції журналіста. Ґевін Різ нагадує, що і тут діє той самий принцип — ви не повинні змушувати інших говорити. Іноді вам може здаватися, що вашому близькому обов’язково треба виговоритися, щоб позбавитися емоційного тягарю та важких спогадів. Але дехто вважає за краще не говорити. Тому ви завжди маєте залишати вибір за людиною розповідати про свій досвід або ні.  
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Ґевіном Різом про природу травми та необхідність повернення відчуття контролю людині після важкого досвіду, стійкість як набуту рису, чи всі українці є травмованими, як не порівнювати трагедії та найбільшу помилку при спілкуванні із людиною, яка переживає втрату.

Ольга Онух про ефект Зеленського, його зв’язок з українською ідентичністю та що змінила велика війна

Коли все має значення

Related tracks