хто оце тут співає? нагадує вокал одного білоруса

дуже крутий трек! це я вам  як мешканець смт кажу! ;)

та нє то семесюк закосплеїв того білорусаа

Текст Сергія Жадана

ПЛАСТУНКА N

Так відступало твоє дитинство –
ставився голос, губились друзі,
високо в небі міцно і стисло
висло життя, мов сережка у вусі.

Так ми жили – голосні й недолугі,
вплетені в часу стрічку трофейну,
блудні поборники буґі-вуґі,
скурвлені діти міцного портвейну.

Ти одягала військові боти,
бігла до школи – пенал, олівчик.
Все ще попереду – перші аборти,
татові джинси, мамин ліфчик.

Ще підіймало звивисту хвилю.
Срібна розгромлена клавіатура
ще формувала основи стилю –
так починалася контркультура.

З теплими гільзами “Біломору”,
з ковдрами битих студентських акцій
так наполегливо рвався угору
змучений блюз твоїх менструацій.

Що нас єднало? Загоєні сварки
падали в ніч, як у воду весла.
Ми відкривались, творили шпарки.
Теплі вітри мимоволі занесли

смуток у душі, мов мед у соти.
Як ми трималися, Бога ради! –
попри усі божевільні гризоти,
попри задрочки радянської влади.

Цим і завершилось. Тлінь мажорна,
стишена хвиля, сутінь озерна.
Схиблений час розтинає, мов жорна,
спільного досвіду темні зерна.

Тільки я знаю – між гострого віття,
в перенасиченій біосфері
так лише варто вживати повітря,
так лише слід прочиняти двері.

Липне до уст почуття морфеми –
альтернативна прозора вода ця.
Те, що було, не розіб’єш на теми.
Так ми кохали. І нам – воздасться

1997

Плач Єремії – Пластунка N

Сотні років на городі
Йде війна і на підводі,
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат.
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат.

Це історія життя
Без кінця і вороття.
Ех, ви граблі, заступи,
Ниви, оранки й снопи.
Сотні років на городі
Йде війна і на підводі,
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат!
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат!

Маю картоплі повний льох,
Маю картоплі повний льох!
Поки копали - ледь не здох,
Перебирали удесятьох.
Злоїбуча бараболя,
Ниє тіло, виє доля.
Бараболя молода
Зиму лежала і погнила.
Бараболя молода
Зиму лежала і погнила.

Маю закруток повний льох,
Маю закруток повний льох!
Пхали по баньках удесятьох,
Поки крутили - ледь не здох.
Ці прокляті помідори,
Повний льох і пів’комори.
Ногу схопило, все болить,
А без закруток не прожить!
Ногу схопило, все болить,
А без закруток не прожить!

Кругом борозняк, кроти і тля
І фітофтори дохуя!
Все це гризе, жує, псує,
Жити спокійно не дає. 
Сотні років на городі
Йде війна і на підводі,
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат!
Я завожу гербіцид -
Розпочинаю геноцид!

Сотні років на городі 
Йде війна і на підводі
Я завожу хімікат
Розпочинаю атентат
Я завожу гербіцид
Розпочинаю геноцид!

Атентат

На горищі вітер свище,
А в кишені порожняк.
Опускаюся все нижче -
Сорок год, старий клумак!

Сорок років, сороковнік! 
Хуй, пизда, рука, нога.
Крізь життєві перешкоди
Дочвалав  до сорока!

Жінка йобнулась з роками,
Син дебіл, дочка тупа.
Не зважаючи на все це
Я дожив сорока!

Я клумак! Я клумак! 
Сорок год – старий мудак!
Не людина, не скотина,
Алкоголік вурдалак!

Наливай! Наливай! 
І пиздуй за небокрай.
Гастроном вночі не робе, 
Не барися, поспішай! 

На горищі вітер свище,
А в кишені порожняк.
Опускаюся все нижче -
Сорок год, старий клумак!

Сорок років, сороковнік! 
Хуй, пизда, рука, нога.
Крізь життєві перешкоди 
Дочвалав  до сорока!

Жінка йобнулась з роками,
Син дебіл, дочка тупа.
Не зважаючи на все це
Я дожив сорока!

Я клумак! Я клумак! 
Сорок год – старий мудак!
Не людина, не скотина,
Алкоголік вурдалак!

Наливай! Наливай! 
І пиздуй за небокрай.
Гастроном вночі не робе, 
Не барися, поспішай! 

Я клумак! Я клумак! 
Сорок год, старий мудак!
Не людина, не скотина,
Алкоголік вурдалак!

Наливай! Наливай! 
І пиздуй за небокрай.
Гастроном вночі не робе, 
Не барися, поспішай!

Сороковнік

Наша місія проста,
І закріплена в законі –
Люби гусей, шануй Христа,
Тримай картоплю на балконі.

Наша місія проста,
На балконі пророста,
Все шо вирвали з землі,
Металеві мозолі.

Арії-аграрії, послухайте мене!
Як же заїбало жити в СМТ.
Жити в СМТ – це приблизно те саме,
Як залізти у маршрутку,
Що нікуди не іде.

Наша місія проста –
Люби гусей, шануй Христа.
Колупаються в землі
Металеві мозолі.

Наша місія проста –
Люби гусей, шануй Христа.
Колупаються в землі
Металеві мозолі.

Арії-аграрії, послухайте мене!
Як же заїбало жити в СМТ.
Жити в СМТ – це приблизно те саме,
Як залізти у маршрутку,
Що нікуди не іде.

Арії-аграрії, послухайте мене!
Як же заїбало жити в СМТ.
Жити в СМТ – це приблизно те саме,
Як залізти у маршрутку,
Що нікуди не іде.

СМТ

Ми зустрілися з тобою у метро.
Вечір добрий, я Дмитро!
І полюбив, полюбив,
Полюбив я твої цицьки!
Нещодавно, а здається так давно,
Пиво пив, ходив в кіно,
І не любив, не любив,
Не любив я твої цицьки.

А нині маю цицьки – вони мої!
Наповнились цицьками 
Мої будні й вихідні,
Полюбив, полюбив, 
Полюбив я твої цицьки.
Полюбив, полюбив,
Полюбив я твої цицьки.

Оженилися з тобою восени.
Ось документ –  ось вони.
Офіційно мої документальні цицьки.
І тепер усе моє життя в цицьках,
Як собака в реп’яхах.
Навкруги, навкруги, 
Навкруги самі цицьки.

А нині маю цицьки – вони мої!
Наповнились цицьками 
Мої будні й навіть вихідні.
Полюбив, полюбив, 
Полюбив я твої цицьки.
Полюбив, полюбив,
Полюбив я твої цицьки.

Але всьому є початок і кінець,
Знов подмухав вітерець.
Я зустрів, я зустрів,
Я зустрів ще кращі цицьки.
Що ж робити якщо навіть у цицьок,
Своя війна, свій Раґнарьок,
І я беру, я беру, 
Я беру у ній участь.

І знову маю цицьки – вони мої!
Наповнились цицьками 
Мої будні й вихідні.
Полюбив, полюбив,
Полюбив я нові цицьки.
Полюбив, полюбив,
Полюбив я нові цицьки.

Цицьки

Доводиться мовчати, що ж поробиш!
Бо все ж таки приватне – це святе.
І по кімнаті мовчки ходиш-бродиш,
Шукаєш щось, але нема – пусте.

Розум гризе журба,
Душу їбаше скрута.
Серця уже нема,
Тіло пече цикута.

Пиздець! 

Сідаєш на стілець, сидиш, міркуєш.
Встаєш., ідеш, іертаєшся, мовчиш.
Ти молодець і добре замаскуєш
Свою біду. Лягаєш й міцно спиш.

Розум гризе журба,
Душу їбаше скрута.
Серця уже нема,
Тіло пече цикута.

Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.
Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.
 
Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.
Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.

Пиздець! Але ж ти молодець!
Тобі ще не кінець,
Помаленьку живеш.

Помаленьку

Батько пив, дід бухав, прапрадід лютував,
Під очима блищать синяки.
Бухаю я, уся моя рідня –
Жінки, старі баби й чоловіки.

Я п’ю вино, розведене гівно,
Горілку і скипидар.
Життя моє – барвисте полотно,
А стиль мого життя – перегар

Бодун, сушняк, ранковий моральняк.
В крові моїй тече алкоголь.	
Я аватар, потоплений дракар,
І дно – моя щоденна юдоль

Батько пив, дід бухав, прапрадід лютував,
Під очима блищать синяки.
Бухаю я, уся моя рідня –
Жінки, старі баби й чоловіки.
 
Я п’ю усе,  що вітер принесе,
І хай мене поб’є луципер.
Цей організм усе перенесе,
Якщо і дотепер він не помер.

Бодун, сушняк, ранковий моральняк,
В крові моїй тече алкоголь.
Я аватар, потоплений дракар,
І дно – моя щоденна юдоль.

Бодун, сушняк, ранковий моральняк,
В крові моїй тече алкоголь.
Я аватар, потоплений дракар,
І дно – моя щоденна юдоль.

Аватар

З чого починається Родіна?
З сокири в горбатій спині.
З базарних заношених треніків
На ровному пацані.
А може вона починається
Із напису "лох" на стіні?
Давай, розповім чим кінчається,
А ти візьмеш пива мені.

Кінчається Родіна градами,
І м’ясом в горілій броні.
Дев’ятого травня парадами,
Колонами кацапні.
Кінчається Родіна боляче,
Мов мара в окопному сні,
Де серце солдата палаюче
Холоне у чорній землі.

Не вперше стара поривається
В обійми згрібсти діточок.
Щоб було все як полагається,
Розкохано до кісточок.
І вкотре вона намагається
Ту пєсню, что пєла нам мать,
Чи як воно там називається,
Із “калаша” заспівать.

З чого починається Родіна?
А чи починалась вона?
З кривавого кухля напоєна,
Війна її справжнє ім’я.
А там де кінчається Родіна,
Чужа зловорожа змія,
Там починається рідна
Земля – Батьківщина моя.

Родіна

Заїбали галичани,
Заїбали східняки.
Рятувати Україну
Лізуть з льоху центряки.

Ех! Розквітай моя Тараща!
Квітни Жашків, Чигирин!
Воїн, гречкосій, ледащо,
Батьківщини вірний син!

Моторизований аграрій,
Багаторукий тарасит.
Трамбує в землю техногравій
І калатає церезіт.

Ех! Розквітай моя Тараща!
Квітни Жашків, Чигирин!
Воїн, гречкосій, ледащо,
Батьківщини вірний син!

Наш останній агроарій,
Могікантроп і мавпун.
Картопляний пролетарій,
Некерований двигун.

Розквітай моя Тараща!
Квітни Жашків, Чигирин!
Воїн, гречкосій, ледащо,
Батьківщини вірний син!

Ех! Розквітай моя Тараща!
Квітни Жашків й Чигирин!
Воїн, гречкосій, ледащо,
Батьківщини вірний син!

Розквітай моя Тараща!
Квітни Жашків, Чигирин!
Воїн, гречкосій, ледащо,
Батьківщини вірний син!

Розквітай моя Тараща!
Квітни Жашків, Чигирин!
Воїн, гречкосій, ледащо,
Батьківщини вірний син!

Ех! Розквітай моя Тараща!
Квітни Жашків, Чигирин!
Воїн, гречкосій, ледащо,
Батьківщини вірний син!

Розквітай моя Тараща!

Тараща

Народився на районі,
На свящeнній Оболоні.
Народився, розмутився,
В зeмлю ліг і розчинився.

Народився на районі.
Попільничка на балконі.
З нього в далeчінь дивився,
В зeмлю ліг і розчинився.

Дніпро широкий океан!
Помер знайомий наркоман.
І посеред буремних хвиль
Сама журба, на серці біль. 

Народився на районі,
На свящeнній Оболоні.
Народився, розмутився,
В зeмлю ліг і розчинився.

Дніпро широкий океан!
Помер знайомий наркоман.
І посеред буремних хвиль
Сама журба, на серці біль. 

Дніпро широкий океан!
Помер матьорий наркоман.
Ось так доводять до труни
Уредні звички, пацани.

Дніпро широкий океан!
Помер знайомий наркоман.
І посеред буремних хвиль
Сама журба, на серці біль. 

Дніпро широкий океан!
Помер матьорий наркоман.
Ось так доводять до труни
Уредні звички, пацани.

Народився на районі,
На свящeнній Оболоні.
Народився, розмутився,
В зeмлю ліг і розчинився.

Народився на районі

Вуса бувають різні –
Пухнасті, обскубані, грізні.
Бувають вуса плебейські,
Підарські, поліцейські.

Бувають як в козака,
А можуть буть як в мудака.
Вуса не знають меж.
Заведи собі вуса теж.

Вуса бувають дивні,
Негативні і позитивні.
Бувають вуса жахливі,
Несподівані, справедливі.

Бувають як в козака,
А можуть буть як в мудака.
Вуса не знають меж.
Заведи собі вуса теж.

Вуса штука космічна,
Політико-економічна.
Вусами можна лякати,
Надихати, денервувати.

Вуса годяться на все,
А особливо на те,
Щоби їх просто мати,
Горя-біди не знати.

Вуса! Вуса! Вуса!

Вуса

Пирятин – це музична, ідеологічна, а також контркультурна диверсія. Щира та стилістично витримана хуліганка з правдивими текстами і виразним авторським естетизмом. Пирятин створив окремий жанр, визначив його як power country і записав у ньому два альбоми – Атентат (2018) і Тантра (2020). Щільний акустичний саунд, брудна лайка, ліризм, атмосфера алкогольного повстання та пульсація оптимізму – все це до вашої уваги. 

Жанр – power country, punk rock, folk rock. Склад: Іван Семесюк – спів, духові інструменти; Андрій "Біт" Литвинок – барабани; Артем Малюга – бас-гітара, гітара, додаткові інструменти; Богдан Буткевич – гітара, бек-вокал; Надя Каламєєць – вокал, бек-вокал.   

Тексти пісень – Іван Семесюк. 
 Саундпродюсер – Артем Малюга.  
Автор альбомних обкладинок – Іван Семесюк.  

В текстах присутня брудна лайка, бажане вікове обмеження 18+

СМТ

ПИРЯТИН

Recent comments

вафлі Артек

Mykhailo Chyzhovskyy

San Qart

edward murphy

Related tracks