Мої історії (2015)

Твоя квітнева врода,
Захопить мене знову,
І я полечу.

Твоє жовтневе серце,
Втопить в собі мене,
І я потону.

Я чесно кажу тобі, я таких, як ти не знаю,
Я кажу тобі, ти найкраще, що світ цей має,
Ти чуєш? Ця пісня лиш тобі.

Твої лютневі рухи,
Застудять мої думки,
І там знову ти.

Твої липнева очі,
Тепло випромінюють,
Мені так добре поряд.

Сашко Чайковський, 2015 ©

Твоя врода

Боротись проти зла, 
Ніколи не буває легко,
І як мудрець сказав,
Для того, щоб зло перемогло, 
Хороші люди - не робіть нічого.
Хороші люди не робіть нічого.

Але світло прийде, 
Темряву вщент розіб'є,
І воїни полеглі воскреснуть,

Але світло прийде,
Свої землі відіб'є,
І запанує назавжди тут.

Може тобі і важко,
Стояти під градом куль,
Але маєш пам'ятати - ти світла патруль.
Твій стяг - добро.

Сашко Чайковський, 2015 ©

Світло прийде

Знаєш, як буває, світло стає, як тінь
справжні речі риси втрачають,
І створюють ілюзію змін.

Знаєш, як буває, коли ти геть один,
Від шумної компанії тікаєш,
А ніхто не помічає.

І так багато, багато пустих годин,
Замало, замало чистих світлин,
Я задихаюсь, пустіть на волю!
Я вже втомився від тотального контролю.

Пам'ятаєш, як раніше, ти жив та вірив в любов,
А зараз цинічно руйнуєш основу з основ.
Пам'ятаєш як раніше, ти був щасливий просто так,
А тепер для щастя тобі потрібен майже літак.

Сашко Чайковський, 2015 ©

Пустіть на волю

Чуєш ти, бачу я,
Всі слова забуті.
Знаєш ти, вірю я, 
Не завжди так буде.

Вікно в кімнаті не зачиняй, 
Світло не вимикай,
Ти знаєш де, мене знайти, 
А зараз дай просто піти.

Сашко Чайковський, 2015 ©

Просто піти

Осінь, осінь, малюєш карту моїх падінь, 
Застеляєш жовтим листям чорну глибочінь, 
Осінь, осінь, я прошу тебе, 
Побудь зі мною ще. І ще.

Яскравий твій сміх, розіб’є тишу пустоти, 
Подаруєш хмари у склянці чистої води,
Останнім рейсом відправиш посмішку мені, 
Прощавай, прощавай, мій сірий небокрай.

Я знаю, де я буду, я чую голос твій,
Я знаю, не забуду, тримай мене я твій.

Усі дерева наче пофарбовані вогнем, 
Усі дороги розмиті вкрай дощем, 
Ти маєш все, чому ж тоді втікаєш, 
Постривай, я заварив для тебе чай.

І рівно через рік ти знов прийдеш у місто, 
Тобі пасує це помаранчеве намисто, 
І рівно через рік обіймеш знов так ніжно, 
Розчиняюсь у кольорах, 
А за вікном вже сніжно.

Сашко Чайковський, 2015 ©

Осінь

Бути твоїм океаном, омити ноги твої,
Душу, серце, я готовий зажди.
Бути твоїм океаном, показати схід сонця тобі, 
Фарби, тиша, я готовий завжди.

Ніжно ріжемо блакитну поверхню, 
Ми маємо свій шлях віднайти, 
Навколо чайки дивляться зверхньо, 
А під водою співають кити.

Ти тільки тільки послухай, як гарно звучать, 
Ті дивні, підводні пісні,
Закрий свої очі, хвилі мовчать, 
Коли десь там далеко, співають кити.

Сашко Чайковський, 2015 ©

Океаном

Ніч знає коли сонце встане,
Ніч зафарбовує блакить,
І вранці в небуття зникає, 
Не в змозі затриматись ні на мить.

Їй треба йти, вона втікає,
Без зайвих, непотрібних фраз,
Вона занадто добре знає,
Як звучить прощальний джаз.

Практично магічна атмосфера,
Топить у собі нас, а потім,
По сценарію режисера,
На берег реальності викине нас.

Так мало часу нам з тобою, 
Вже небо червоним обрієм кричить,
І серце окутане журбою, 
Чекає на зустріч у будь-яку мить.

Сашко Чайковський, 2015 ©

Ніч

Лабіринтами будівель знов,
Весь світ обійшов,
Став мудріший від нічних розмов,
І від почуття, що зветься любов.

За спиною вже багато доріг,
На плечі рюкзак - і знову за поріг,
На зустріч щастю, 
На зустріч світлу,
На зустріч новому життю.

Той, хто стоїть - має на щось чекати,
Чого чекаєш саме ти?
Я знаю, серце повне гіркоти,
Але тобі потрібно йти, не зупиняйся, йди!

Сашко Чайковський, 2015 ©

Лабіринтами

Ти схожа сонце, що сяє вночі,
Ти схожа на місяць, ти вкажеш шлях у пустоті,
У пустоті.
Не спиняйся, зникай,
Свою душу за стіни не ховай,
Небесних коней на свободу відпускай,
Очі свої ясні не закривай.

Нехай все буде як буде,
Я нічого не прошу,
Ти хочеш полетіти?
Я крила знайду,
А може хочеш залишитись?
Тоді кави заварю,
Але скажи все прямо,
Вже котрий раз ти,
Поставила три крапки у кінці,
Мить і твоя рука вже у моїй руці,
Навіщо? Нічого не змінилось!
З мене досить!
Сподіваюсь, мені це наснилось.

Сашко Чайковський, 2015 ©

Мої історії (2015)

Sashko Chaikovskyi