Дуже ніжна і лірична пісня :) 

вісімдесят дев'ята Вподобайка, з Дві тисячі Двадцятим роком шановні 

Нема грошей – перший сінгл з дебютного альбому гурту Пирятин “Атентат”. 
Фінансово-економічний power-blues присвячений борговим пасткам та голодранству як культурному і соціальному явищу. Ненормативна лексика, простий і щирий до примітивності текст, потужний акустичний саунд – все це створює відверто розбишацьку пульсацію. 

Пісня закликає до хуліганки, надихає на жбурляння табуреток крізь закриті вікна, провокує скандалізацію атмосфери та запрошує до алкорезистансу. Створено для гульби, лютування, а також вирішення нагальних питань.

У записі брали участь: Іван Семесюк – спів, губна гармошка. Федір Бублик – барабани. Артем Малюга – бас-гітара, гітара, додаткові інструменти. Євгенія Устінова – вокал. Володимир Бабушкін – гітара.

Текст – Іван Семесюк
Саундпродюсер – Артем Малюга
Обкладинка сінглу – Іван Семесюк.

Нема грошей

Якщо стається жопа або дупа у житті -
Ти не журись і в розпач не впадай!
Вийди на балкон вночі і гучно закричи,
А краще як скажений заволай.
Так щоб тебе почув нічний ларьок і мусора,
Сусід алкаш, вахтьор з парадняка!

Це просто жопа, і неабияка!
Це хижа жопа, просе копняка!
Це просто жопа, і неабияка!
Це люта дупа, просе копняка!

Буває так, що срака насувається здаля -
Її одразу можна й не впізнать.
Кудлата як собака і кусюча мов змія,
А як накриє - нікуди тікать!
Бо з жопи не втечеш і в цьому, власне, її суть.
Крізь неї проляга життєва путь!

Це просто жопа, і неабияка!
Це хижа жопа, просе копняка!
Це просто жопа, і неабияка!
Це люта дупа, просе копняка!

Але не бійся дупи, бо в ній є свої плюси -
Життєвий досвід - ось один з плюсів!
Почути можна в дупі відповідні голоси
Крізь плетиво застіраних трусів.
Становище нормальне в жопі, не біда!
Допоки не підкралася пизда!

А так це просто жопа, хоч неабияка!
Це хижа жопа, просе копняка!
Це просто жопа, і неабияка!
Це люта дупа, просе копняка!

Жопа

У маршрутці я їхав,
Часником і перегаром в ній дихав,
І дивився на людей у маршрутці -
Це культурний шок.

Усі ці йобані свині
Такі упрілі, що аж плями на спині.
Пам’ятаю я все це і до нині,
А в руках кульок!

У Яготин, хай несе мене історії плин!
Доберуся я до Яготина, де живе вона!
Вонючі жлоби, спричиняєте ви стільки журби,
Я тікаю від людської юрби, у Яготин!

Маршрутка прямує,
Нею серце наче шофер керує.
А у тому серці люто вирує 
Почуттів кульок.

А у тому кулькові
Все що мати загорнули в дорогу -
Шкарпетоси, гроші, всього потроху
І смачний періжок!

У Яготин, хай несе мене історії плин!
Доберуся я до Яготина, де живе вона!
Вонючі жлоби, спричиняєте ви стільки журби,
Я тікаю від людської юрби, у Яготин!

А на станції Лєна
Стоїть з торбами із поліетілєна.
З манікюром, і чекає на мене
І на мій періжок!

Голубців накрутила,
Накрасилася і ноги побрила.
На розлив взяла свіжайшого пива -
Де ж це мій мужичок?

У Яготин, хай несе мене історії плин!
Доберуся я до Яготина, де живе вона!
Вонючі жлоби, спричиняєте ви стільки журби,
Я тікаю від людської юрби, у Яготин!

Яготин

Був на гробках, на цвинтарі в селі.
Когось поминали місцеві василі.
Вони понапивалися й дали мені пизди!
Їхав у плацкатрі, у бік Житомира,
Вийшов у тамбур, а там два пацана.
Вони не привіталися й дали мені пизди!

Понапивалися, понажиралися!
Дали пизди, дали пизди!
Протверезіли і вибачалися,
Дали пизди, дали пизди!
А я лежав у стерні.
Дали пизди, хой дали пизди,
А я лежав у стерні!

Після Обжинків гуляв на весіллі,
Там брали шлюб знайомі рагулі.
Вони понажиралися й дали мені пизди.
Їхав на машині, підрізали козли!
Виходю подивиться, а шо то за жлоби,
Усі були на треніках, й дали мені пизди!

Понапивалися, понажиралися!
Дали пизди, дали пизди!
Протверезіли і вибачалися,
Дали пизди, дали пизди!
А я лежав у стерні.
Дали пизди, хой дали пизди!
А я лежав у стерні!

Думав помираю, пішов до лікаря.
Дійти не довелося - спіткали мусора.
Вони були знервовані й дали мені пизди!
Ось так мене прибили, у юшці вся земля.
Вбивати не хотіли, але в могилі я!
Ховали, несли у труні і знов дали пизди!

Понапивалися, понажиралися!
Дали пизди, дали пизди!
Протверезіли і вибачалися,
Дали пизди, дали пизди!
А я лежав у труні.
Дали пизди, дали пизди!
А я лежав у труні!

Дали пизди

Зранку і до вечора
Робиш на роботі.
З п’ятниці до понеділка
П’єш у гаражі.
Не фатає щастя в жизні
Бо на пиришкоді
Стало раком і стоїть
Гівно у голові!

Хто насрав у голову
І що це за паскуда?
Як так получилося
Що в ній парує кал?
Відповідь проста до болю -
Насрано ні с куда.
Просто ти і є гівно
І сам себе насрав.
Відповідь проста до болю -
Насрано ні с куда.
Просто ти і є гівно
І сам себе насрав.

Тяжко усвідомити -
Ще важче осягнути,
Той ганебний факт,
Що ти вопше дарма живеш.
Краще пий на гаражах,
Бо цього не збагнути.
Своїм крепким баняком
Ніколи не поймеш.

Хто насрав у голову
І що це за паскуда?
Як так получилося
Що в ній парує кал?
Відповідь проста до болю -
Насрано ні с куда.
Просто ти і є гівно,
І сам себе насрав.
Відповідь проста до болю -
Насрано ні с куда.
Просто ти і є гівно.
І сам себе насрав.

Зранку і до вечора
Робиш на роботі.
З п’ятниці до понеділка
П’єш у гаражі.
Не фатає щастя в жизні
Бо на пиришкоді
Стало раком і стоїть
Гівно у голові!

Хто насрав у голову
І що це за паскуда?
Як так получилося
Що в ній парує кал?
Відповідь проста до болю -
Насрано ні с куда.
Просто ти і є гівно
І сам себе насрав.
Відповідь проста до болю -
Насрано ні с куда.
Просто ти і є гівно
І сам себе насрав!

Гівно в голові

Якщо не в змозі осягнуть
Своїх блядєй мотиви странні,
То нахуя ото пиздіть
Про заворушки іностранні?

Ось ти в норі своїй сидиш,
На сраці прищ, носок дірявий,
І все одно всю ніч пиздиш -
Хуяриш пост в Facebook гугнявий.

Життя іде, минають дні,
А ти сидиш в гівні по вінця.
В такі моменти ти мені
Напоминаєш українця.

Життя іде

Припиздячив я зранку на стройку,
А на стройці нема чим робить.
Не завезли цемент, безпещанку,
І прораб недовольний сидить.

Що коїться? - питаю.
Де цемент, де усі стройбани?
А прораб мені отвічає:
Пацани у пизді на гвозді!

Ти сідай в яготинську маршрутку
І пиздуй до батьків на село!
Не потрібні цемент, безпещанка,
І твоє буракове їбло.

Бо травневі свята буяють,
І не робе на свято народ!
Рабойоби мов свині бухають
І їбають роботу у рот.

Бо травневі свята буяють,
І не робе на свято народ!
Рабойоби мов свині бухають
І їбають роботу у рот.

Травневі cвята

Сотні років на городі
Йде війна і на підводі,
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат.
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат.

Це історія життя
Без кінця і вороття.
Ех, ви граблі, заступи,
Ниви, оранки й снопи.
Сотні років на городі
Йде війна і на підводі,
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат!
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат!

Маю картоплі повний льох,
Маю картоплі повний льох!
Поки копали - ледь не здох,
Перебирали удесятьох.
Злоїбуча бараболя,
Ниє тіло, виє доля.
Бараболя молода
Зиму лежала і погнила.
Бараболя молода
Зиму лежала і погнила.

Маю закруток повний льох,
Маю закруток повний льох!
Пхали по баньках удесятьох,
Поки крутили - ледь не здох.
Ці прокляті помідори,
Повний льох і пів’комори.
Ногу схопило, все болить,
А без закруток не прожить!
Ногу схопило, все болить,
А без закруток не прожить!

Кругом борозняк, кроти і тля
І фітофтори дохуя!
Все це гризе, жує, псує,
Жити спокійно не дає. 
Сотні років на городі
Йде війна і на підводі,
Я завожу хімікат -
Розпочинаю атентат!
Я завожу гербіцид -
Розпочинаю геноцид!

Сотні років на городі 
Йде війна і на підводі
Я завожу хімікат
Розпочинаю атентат
Я завожу гербіцид
Розпочинаю геноцид!

Атентат

Пішов я на рибольку,
Де й нахуйорився!
Вернувсь додому п’яний -
Вкусило порося!

Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!
Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!

Ходив я на роботу -
Охранніком робив.
Їбашив у три зміни
Аж раптом зрозумів -

Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!
Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!

А потім одружився,
Прожив у шлюбі рік.
Дружина була люта
І кволий чоловік.

Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!
Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!

Життя прожив не кепсько
Бо пив, курив, гуляв!
Аж раптом прояснилося -
Здоровля проїбав!

Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!
Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!

Отак життя минає,
А іншого нема!
Нога моя кульгає, 
І перва, і втора!

Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!
Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!

Так самонаїбнувся я
Наче й не було!
Цікаво було жити,
Вмирати ж не цейво!

Я самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!
Самонаїбнувся, самонаїбнувсь,
Самонаїбнувся, наче й не було!

Самонаїбнувся

Посадили пацана на тюрягу,
Ні за шо на десять год, бідолаху.
Дуже їсти захотів, вкрав яйце і запалив
Пацана поліцейський патруль.
Дуже їсти захотів, вкрав яйце і запалив
Пацана поліцейський патруль.

Той патруль його давно пильнував,
Слідкував за ним щодня, полював.
І схопили на яйці, поліцаї молодці,
І судили за яйце пацана.
І схопили на яйці, поліцаї молодці,
І судили за яйце пацана.

І сказав йому старий прокурор:
Бачу, ти пацан нормальний, не вор!
Просто їсти захотів, вкрав яйце і залетів
На тюрьму, на десять год строгача.
Просто їсти захотів, вкрав яйце і залетів
На тюрьму, на десять год строгача.

А пацан його питає: За шо?
Може якось порішаєм, чи шо?
І налетіли мусора, і порішали всі діла,
Розкизячили лице за яйце.
І налетіли мусора, і порішали всі діла,
Розкизячили лице за яйце.

Криптошансон

На горищі вітер свище,
А в кишені порожняк.
Опускаюся все нижче -
Сорок год, старий клумак!

Сорок років, сороковнік! 
Хуй, пизда, рука, нога.
Крізь життєві перешкоди
Дочвалав  до сорока!

Жінка йобнулась з роками,
Син дебіл, дочка тупа.
Не зважаючи на все це
Я дожив сорока!

Я клумак! Я клумак! 
Сорок год – старий мудак!
Не людина, не скотина,
Алкоголік вурдалак!

Наливай! Наливай! 
І пиздуй за небокрай.
Гастроном вночі не робе, 
Не барися, поспішай! 

На горищі вітер свище,
А в кишені порожняк.
Опускаюся все нижче -
Сорок год, старий клумак!

Сорок років, сороковнік! 
Хуй, пизда, рука, нога.
Крізь життєві перешкоди 
Дочвалав  до сорока!

Жінка йобнулась з роками,
Син дебіл, дочка тупа.
Не зважаючи на все це
Я дожив сорока!

Я клумак! Я клумак! 
Сорок год – старий мудак!
Не людина, не скотина,
Алкоголік вурдалак!

Наливай! Наливай! 
І пиздуй за небокрай.
Гастроном вночі не робе, 
Не барися, поспішай! 

Я клумак! Я клумак! 
Сорок год, старий мудак!
Не людина, не скотина,
Алкоголік вурдалак!

Наливай! Наливай! 
І пиздуй за небокрай.
Гастроном вночі не робе, 
Не барися, поспішай!

Сороковнік

Пирятин – це музична, ідеологічна, а також контркультурна диверсія. Щира та стилістично витримана хуліганка з правдивими текстами і виразним авторським естетизмом. Пирятин створив окремий жанр, визначив його як power country і записав у ньому два альбоми – Атентат (2018) і Тантра (2020). Щільний акустичний саунд, брудна лайка, ліризм, атмосфера алкогольного повстання та пульсація оптимізму – все це до вашої уваги. 

Жанр – power country, punk rock, folk rock. Склад: Іван Семесюк – спів, духові інструменти; Андрій "Біт" Литвинок – барабани; Артем Малюга – бас-гітара, гітара, додаткові інструменти; Богдан Буткевич – гітара, бек-вокал; Надя Каламєєць – вокал, бек-вокал.   

Тексти пісень – Іван Семесюк. 
 Саундпродюсер – Артем Малюга.  
Автор альбомних обкладинок – Іван Семесюк.  

В текстах присутня брудна лайка, бажане вікове обмеження 18+

Життя іде

ПИРЯТИН

Recent comments

Yuriy Nesterenko

Горпинівно

Related tracks